Головуючий у 1 інстанції Алтухова О.С.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 39

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарі Біляєві М.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої секретарем Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області, діє ОСОБА_2, на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 липня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди (а.с. 34-35).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог (а.с. 36).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, посвідченої 04 липня 2013 року секретарем Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області (а.с. 28), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи 17 вересня 2013 року була повідомлена апеляційним судом 03 вересня 2013 року при відкладенні справи, що підтверджується її розпискою (а.с. 56). Відповідач причини неявки у судове засідання не повідомила і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вона не з'явилася у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що адвокат ОСОБА_3 є захисником підсудного ОСОБА_4, стосовно якого Волноваським районним судом Донецької області 26 листопада 2011 року був постановлений вирок, яким ОСОБА_4 був визнаний винним та засуджений за ст. 121 частиною 2 КК України до 8 років позбавлення волі з відбуванням в кримінально-виконавчій установі закритого типу, з відшкодуванням на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 8 220 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн.

Адвокатом ОСОБА_3 на зазначений вирок Волноваського районного суду Донецької області від 26 листопада 2011 року, як захисником засудженого ОСОБА_4, 09 липня 2012 року були подані доповнення до апеляції, в яких була викладена наступна інформація: «Підсудному відомо, що ОСОБА_1 погано ставилася до ОСОБА_5 Офіційно зареєструвала з ним шлюб лише нещодавно після отримання ОСОБА_5 дуже великої суми регресу. Прізвище залишила своє. ОСОБА_1 завжди цікавили перш за все гроші. Через погане ставлення ОСОБА_1 до її чоловіка, він без бажання їхав з роботи додому. З будь-якої причини намагався затриматися, зайти до друзів. ОСОБА_1 побоювалася, що ОСОБА_5 піде до іншої жінки і її сподівання на отримання великої пенсії, призначеної після смерті ОСОБА_5, не здійсняться. Якби потерпілій дійсно був би дорогим ОСОБА_1, як вона стверджує, то вона б знайшла таксі і забрала би його додому» (а.с. 6-7, а.с. 70-73).

Відмовляючи позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про захист честі та гідності (про визнання інформації, викладеної в доповненні до апеляції, недостовірною, зобов'язання відповідача спростувати цю інформацію), про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вони не ґрунтуються на законі. Інформація, яка зазначена захисником ОСОБА_3 в доповненнях до апеляційної скарги, була зазначена як заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, а тому не може бути підставою для захисту честі та гідності позивача. Зазначена інформація була вказана захисником зі слів підсудного ОСОБА_4, які в свою чергу є оціночними судженнями Оціночні судження спростуванню не підлягають.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглядаючи справу по суті, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 270, ст. 277 ЦК України та ст. 30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (в редакції Закону України від 13 січня 2011 року № 2938-VI).

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що інформація, яка викладена захисником ОСОБА_3 зі слів підсудного в доповненнях до апеляційної скарги, була вказана в якості заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, які в тому числі були предметом апеляційного перегляду, а тому не може бути підставою для захисту честі та гідності позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача, що зазначений висновок суду є необґрунтованим, що інформація, зазначена в доповненнях до апеляції, не стосується предмету її позову, є необґрунтованими.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 в кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_4 за ст. 121 частиною 2 КК України був заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому вона посилалась на те, що внаслідок винних дій ОСОБА_4 вона втратила чоловіка, що під час їх сумісного проживання між ними існували добрі сердечні стосунки, її чоловік ОСОБА_5 був добрим сім'янином, а тому його смерть негативно вплинула на її подальше життя; думка про те, що чоловіка нема в живих завдає їй сильних моральних страждань (а.с. 69).

Оскаржуючи вирок, в тому числі і в частині задоволення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, захисник в доповненнях на апеляцію послалася на відомі підсудному інші обставини щодо взаємовідносин в сім'ї загиблого ОСОБА_5, що впливає на глибину моральних страждань потерпілої в кримінальній справі ОСОБА_1, а тому доводи апеляції позивача ОСОБА_1 про те, що інформація яка зазначена в доповненнях до апеляції не стосується предмету її позову в кримінальній справі, є необґрунтованими.

Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги про те, що зазначена оскаржувана інформація, яка викладена в доповненні до апеляції, не є оціночними судженнями.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частин першої та другої ст. 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції Закону України від 13 січня 2011 року № 2938-VI) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Українська прес-група» проти України» від 29 березня 2005 року також зазначено, що слід розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод.

Саме з цього і виходив суд першої інстанції, відмовляючи позивачу в задоволенні позову. Правдивість критичного висловлювання підсудного щодо стосунків, які існували в сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яке викладено захисником ОСОБА_3 в доповненні до апеляції, доведенню не підлягає, тому і підстави для його спростування відсутні.

У зв'язку із скасуванням ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2012 року вироку Волноваського районного суду Донецької області від 26 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_4 та направленням кримінальної справи на новий розгляд в іншому складі суду позивач ОСОБА_1 не позбавлена можливості при розгляді у кримінальній справі її позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, надати свої докази щодо взаємовідносин в їх сім'ї та глибини її моральних страждань у зв'язку із втратою її чоловіка.

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Оскільки позивачем не доведено порушення її особистого немайнового права, то підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Помилкове посилання суду першої інстанції, як на підставу відшкодування моральної шкоди, на ст. 1167 ЦК України, не призвело до неправильного вирішення спору, оскільки вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі та гідності, висновки суду щодо яких є законними та обґрунтованими.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 в запереченнях на позов (а.с. 29) обгрунтовано посилалася на ст. 23 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає гарантії адвокатської діяльності, згідно якої професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема, не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов'язки адвоката; забороняється ототожнення адвоката з клієнтом.

Оспорювана позивачем інформація, була викладена захисником ОСОБА_4 в доповненні до апеляції саме зі слів підсудного та відображає позицію підсудного щодо заявлених до нього позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Оціночні судження підсудного щодо взаємовідносин між подружжям відповідачем були викладені в доповнені до апеляції в формі, що не є брутальною, принизливою чи непристойною.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності, посвідченої секретарем Новотроїцької селищної ради Волноваського району Донецької області, діє ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна