Головуючий у 1 інстанції Кульбаков І.В.
Доповідач Смєлік С.Г.
Категорія 46
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2013 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Осипчук О.В.
суддів Смєлік С.Г., Алексєєва А.В.
при секретарі Люліній Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3 на рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 31 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розподіл спільного майна,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 31 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розподіл спільного майна - задоволено частково. На користь ОСОБА_1 було залишено майно на суму 9589 грн., а за ОСОБА_3 майно на суму 77853,31 грн. На користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 стягнуто різницю вартості часток спільного майна у розмірі 34132,15 грн.
З вказаним рішенням не погодились ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на підставі довіреності (а.с. 187) та подали апеляційні скарги.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду таким, що підлягає зміні з наступних підстав. По - перше, в судовому засіданні оголошуючи вступну та резолютивну частину, суд першої інстанції проголосив, що на її користь стягується різниця у вартості спільного майна, а саме - 45 345, 34 грн. Проте, коли вона отримала повний текст рішення, там було зазначено, що стягується 34 132, 15 грн. Відмовляючи у задоволені позову про стягнення з відповідача вартості ремонту та вікон 11172,70 грн. та 10953,67 грн. при цьому обгрунтував відмову у задоволені позову в цій частині, оскільки вона начебто не доказала належності їй будівельних матеріалів та вікон, які вона встановила у квартирі відповідача за спільні з ним кошти. В судовому засіданні відповідач та треті особи не заперечували проти того, що саме із сімейного бюджету відбулося покращення житла у вигляді ремонту ванної кімнати на встановлення металопластикових вікон, які не можна відділити від квартири без втрати їх цільового призначення. Просила частково змінити рішення суду та стягнути на її користь грошову компенсацію у розмірі 56729,70 грн.
З рішенням суду не погодився і відповідач ОСОБА_3, представник якого подала апеляційну скаргу в якій зазначено наступне. Відповідач в цілому погоджується з висновками суду, за винятком суми, яка має бути стягнута з нього на користь позивача. Відповідно до положень п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визнається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи». Незважаючи на клопотання відповідача суд під час розгляду справи не призначив товарознавчої експертизи, тому він вже після розгляду справи провів його експертизу у незалежного експерта і його вартість складає 58595 гривень. У вартості автомобіля є приватна частка яка, складає 22808,71 грн. Тому загальна вартість спільного майна, що залишається у відповідача, складає 55509,50 грн., а сума яка підлягає стягненню з нього становить 22960,25 грн. Просив змінити рішення, яким стягнути на користь позивачки 22960,25 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи їх скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити у урахуванням їх доводів.
Представник відповідача, повідомлена належним чином, в судове засідання не з»явилася, що відповідно до частини 2 ст.305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 18 серпня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Гірницького районного суду від 21 вересня 2011 року шлюб розірваний. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, яке було придбане ними під час сумісного проживання у шлюбі.
Як убачається з матеріалів справи] загальна вартість придбаного ними становить 132 377, 39 грн, відповідно вартість ? частини, що може належати кожному з них, становить 66 188, 45грн.
Із спільного майна позивачка зажадала залишити на свою користь пральну машину «LG» WD-10120ND та комп'ютер, який складається (Із процесору, монітору, мишки, клавіатури загальною вартістю, тобто на 9 589 гривень. Різницю у вартості часток спільного майна в сумі 56 599,64 грн.позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Нормою ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.
При визначені часток у спільному майні сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_1 судом першої інстанції згідно ч. 5 ст. 57 СК України враховані кошти - одноразова допомога у розмірі 22 808.71 грн. у зв»язку з втратою працездатності відповідачем, які належать безпосередньо відповідачу ОСОБА_3, тобто були вирахувані із витрат сім»ї ОСОБА_3 на придбання автомобіля: 80 939,31 грн. - 22 808,71 грн. = 58 130.6 грн.
З огляду на частину майна та її вартість ( окрім автомобіля), що було поділено між сторонами у добровільному порядку, суд першої інстанції правильно визначив суму компенсації, яка підлягає стягнення на користь з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
Окрім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши ОСОБА_1 у стягненні грошової компенсації у зв»язку з витратами, які були понесені нею та її чоловіком за часи сумісного проживання на ремонт ванної кімнати на придбання меблів для неї та витрати на придбання та встановлення пластикових вікон. Заявляючи такі вимоги позивачка не врахувала, що квартира де було зроблено ремонт та встановлені вікна належить не тільки ОСОБА_3, а ще третім особам - батькам відповідача. З часу встановлення вікон та проведення ремонту пройшов відповідний час, проте вартість майна та ремонту день розгляду справи встановлена не була.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 31 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді