Головуючий суду 1 інстанції - Рудська С.М.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 1207/10260/12

Провадження № 22ц/782/2681/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.,

суддів - Максюта І.О., Авалян Н.М.,

за участю секретаря - Веселова С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 23 травня 2013 року по цивільній справі за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

31 серпня 2012 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулось до Жовтневого районного суду міста Луганська з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування заявлених вимог було зазначено, що позивачем надавались послуги по теплопостачанню та гарячого водопостачання у період з 01.08.2008 року по 01.10.2011 року, проте згідно оборотної відомості за розрахунковим рахунком № НОМЕР_1, який належить відповідачам, оплата не здійснювалась, через що і виникла заборгованість. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.08.2008 року по 01.10.2011 року в сумі 8119,29 грн. основного боргу; 848,25 грн - витрати від інфляційних процесів; 326,51 грн. - 3% річних, а всього - 9254,05 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 23 травня 2013 року було частково задоволено позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.08.2008 року по 01.10.2011 року в сумі 8011,97 грн., основного боргу; 836,97 грн., - витрати від інфляційних процесів; 322,17 грн., - 3% річних, а всього - 9171,11 грн., а також стягнуто судовий збір у сумі 107,30 грн. з кожного. У задоволенні решти заявлених вимог було відмовлено.

На вказане рішення було подано апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якій апелянти посилаються на те, що квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вони придбали лише 21 березня 2009 року, та їм не відомо кому належить вказаний позивачем відкритий особовий рахунок, бо заяву про відкриття особового рахунку не подавали, доказів того, що особистий рахунок належить відповідачам до суду позивачем не надано. Крім того апелянти зазначають, що з 2009 року у квартирі за вищезазначеною адресою було встановлено індивідуальне опалення та відключено від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання. Апелянти просили скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 23 травня 2013 року та ухвалити нове рішення, у якому відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції., однак апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

На підставі сукупності наданих сторонами письмових доказів судом встановлені наступні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно договору купівлі - продажу /реєстр № 618/, придбали по ? частині квартири АДРЕСА_1, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22348878 від 01.04.2009 року виданий Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації міста Луганська.

13.10.2008р. на засіданні постійно діючої комісії з питань відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання Управлінням житлово-комунального господарства Луганської міської ради була розглянута заява з доданою до неї документацією про надання дозволу на розробку проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та рішенням був наданий такий дозвіл на відокремлення від мереж ЦО і ГВП в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Також, на виконання рішення відповідачем від філії Луганського міжрайонного управління з експлуатації газового господарства були отримані технічні умови №24095/03-ТУ від 19.08.09р. проектування реконструкції системи газопостачання квартири.

Відповідно до робочого проекту автономного теплозабезпечення житлового будинку АДРЕСА_1, 31.08.2009 року квартира відповідачів була відключена від мережі центрального опалення та постачання гарячої води, про що складений відповідний акт, який підписаний споживачем, представником балансоутримувача будинку, представником монтажної організації та затверджений головою постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Згідно заяви ОСОБА_2 до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», яку позивачем було отримано згідно штампу вхідної кореспонденції 18.01.2010 року, відповідач проінформував позивача про встановлення автономного опалення та відключення квартири від центрального опалення.

Судом безспірно встановлено, що позивач є виробником комунальної послуги - теплопостачання в квартиру, власниками якої є відповідачі, та які є споживачами вказаної послуги.

Письмового договору про надання та споживання комунальної послуги сторони не укладали, але правовідносини сторін врегульовані Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, Цивільним Кодексом України та іншими нормативно-правовими документами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів», іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Згідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно п. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно п.п. 3 п. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з п.п.9 п.19 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 року № 630 споживач має право на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Порядком встановлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі центрального опалення він повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі (далі комісія) з відповідною письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляється протоколом. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі ЦО виконує проектно або проектно - монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньо будинкової мережі ЦО виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі ЦО і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже, підставою для знаття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що квартира відповідачів з 31.08.2009 року офіційно відключена від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, з вказаного часу вони не отримують послуги ЛМКП «Теплокомуненерго». Однак позивач, не зважаючи на те, що припинення теплопостачання в квартиру відповідачів було затверджено рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО та ГВП, продовжує нараховувати щомісячно плату за послуги, які відповідачами не споживаються.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що у 2009 році відключення квартири відповідачів від системи центрального опалення не було проведено у визначеному законом порядку.

Таким чином, дії позивача суперечать законодавству, у зв'язку з чим позов в частині стягнення заборгованості за теплопостачання за період з 01.09.2009 року по 01.10.2011 року не підлягає задоволенню в зв'язку з необґрунтованістю.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості за теплопостачання за період з 01.08.2008 року по 31.03.2009 року, оскільки відповідачі придбали вищевказану квартиру 21 березня 2009 року та є її власниками по ? частині, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22348878 від 01.04.2009 року виданий Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації міста Луганська.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за можливе задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідачів в рівних частках заборгованість з теплопостачання за період з 01.04.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 1292 гривні 68 копійок, інфляційні нарахування в сумі 24 гривні 34 копійки, 3% річних в сумі 15 гривень 02 копійки, згідно наданого позивачем розрахунку за вказаний період.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 30 гривень 04 копійки.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому відповідно ст. 309 ЦПК України, вказані обставин є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 316 ЦПК України судова колегія ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 23 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» заборгованість за теплопостачання за період з 01.04.2009 року по 31.08.2009 року в сумі 1292 гривні 68 копійок, інфляційні нарахування в сумі 24 гривні 34 копійки, 3% річних в сумі 15 гривень 02 копійки та судовий збір в розмірі 30 гривень 04 копійки, а всього 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 08 копійок в рівних частках по 681 гривні 04 копійки з кожного.

В решті позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: