Головуючий суду 1 інстанції - Полєно В. С.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 2/409/226/13

Провадження № 22ц/782/3845/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Соловей Р. С., Медведєвої Л. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та додаткових витрат на дитину, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та додаткових витрат на дитину, в якому просила суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня звернення з позовом до суду і до закінчення донькою навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років; стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на дитину, викликані особливими обставинами, що становлять половину їх вартості: витрати на оплату навчання дитини у навчальному закладі в сумі 8 125 грн., витрати по оплаті проживання у гуртожитку в сумі 960 грн., витрати на проїзд в сумі 570 грн. 29 коп. та витрати на ремонт кімнати і придбання спецодягу для навчання в сумі 782 грн. 50 коп., а всього 10 437 грн. 79 коп.

Оскаржуваним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 13 червня 2013 року, тобто з дня звернення позивача з позовом до суду, та до закінчення навчання, а саме до 01 липня 2015 року; стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину, а саме: витрати на оплату навчання в сумі 3 250 грн., витрати по оплаті проживання у гуртожитку в сумі 960 грн., витрати на придбання спецодягу для навчання в сумі 480 грн. та витрати на проїзд до місця навчання в сумі 570 грн. 29 коп., а всього 5 260 грн. 29 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Частиною 3 ст. 199 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з таким позовом виникає у того з батьків, з яким проживає повнолітня дочка (син). Однак, як вбачається з копії паспорту ОСОБА_4 місце її проживання з 19 вересня 2012 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24), в той час як її мати, позивач ОСОБА_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 25). У такому випадку з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, має звертатися безпосередньо сама донька - ОСОБА_4, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягали задоволенню.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, суд, керуючись ст. 185 СК України, виходив з того, що позивачем понесені витрати на оплату навчання повнолітньої дочки, витрати, пов'язані з оплатою проживання у гуртожитку, витрати на придбання спецодягу для навчання та витрати на проїзд до місця навчання, однак не врахував того, що дана норма матеріального права не підлягає застосуванню до зазначених правовідносин, оскільки цією нормою передбачений обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на неповнолітню дитину, що викликані особливими обставинами.

На момент розгляду справи ОСОБА_4 вже була повнолітньою особою. Таким чином, позов ОСОБА_3 в цій частині не підлягав задоволенню.

Враховуючи те, що висновки суду не відповідають матеріалам справи, вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 серпня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та додаткових витрат на дитину.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: