№ справи:122/10704/2012 Головуючий суду першої інстанції:Федоренко Евєліна Робертовна

№ провадження:11-кп/190/554/13 Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.

____________________________________________________________________________________

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіCклярова В.М.

СуддівСоловйова М.В., Кордика С.В.

За участю прокурораЯрошенко Л.Д.

при секретарі обвинуваченої потерпілого адвокатаОруджові Ф.А.о. ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальне провадження по апеляційним скаргам потерпілого ОСОБА_8, адвоката ОСОБА_9, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7, прокурора прокуратури Центрального району м. Сімферополя Семенової Т.С. на вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.07.2013 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Самарканд, Узбекістану, громадянку України, незаміжню, офіційно не працюючу, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму в силу ст. ст. 88, 89 КК України,

визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ст. 27 ч. 4 ст. 15, ч. 2, ст. 369 ч. ч. 1, 2 КК України та остаточно призначено покарання за ч. 1 ст. 70 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. Згідно ст. 76 КК України покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 79933 гривень.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 відмовлено.

Речові докази по справі вирішені відповідно до ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду, в кінці третьої декади березня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_8 познайомився з ОСОБА_7, яка, достовірно знаючи про те, що останній бажає придбати земельну ділянку в районі Ак-Мечеть м. Сімферополя з подальшим її оформленням на його батьків ОСОБА_12 і ОСОБА_13, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, із корисливих намірів, показала ОСОБА_8 дві земельні ділянки орієнтовною площею кожної 500 кв. м, розташовані по правій стороні від вул. Ак-кая, що є продовженням вул. Залеської, між вул. Сахарова та вул. Джаппар Якима в м. Сімферополь, повідомивши ОСОБА_8 заздалегідь неправдиві відомості про виділення вказаних ділянок Сімферопольською міською радою громадянам, а також, шляхом обману ввела в оману ОСОБА_8 про наявність в неї можливості домовитися з посадовими особами Сімферопольської міської ради про виділення йому вказаних двох земельних ділянок та виготовлення державних актів на підставі отриманих рішень. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 переконала ОСОБА_8 у законності та вигідності запропонованих нею дій, шляхом обману та введенням в оману, повідомила ОСОБА_12, що вартість кожної із запропонованих нею земельних ділянок становить 5000 доларів США, із яких 4500 доларів США необхідно передати посадовим особам Сімферопольської міської Ради АР Крим у якості хабара за прийняття на сесії позитивного рішення про виділення йому земельної ділянки, а 500 доларів США - необхідно для виготовлення державного акту на підставі отриманого рішення, при цьому переконуючи останнього, що без передачі хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради він ніяк в інший спосіб не отримає вказані земельні ділянки.

В першій декаді квітня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_8, сумлінно помиляючись у правомірності дій ОСОБА_7 і будучи переконаний її доводами, погодився на запропоновані нею умови та повідомив, що згодний отримати оглянуті земельні ділянки, розташовані за вищевказаною адресою, на вказаних ОСОБА_7 умовах. Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_8, що необхідно вказані гроші передати їй двома частинами: спочатку гроші у сумі 3000 доларів США, які необхідно передати у якості хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради для початку розгляду питання про виділення йому двох земельних ділянок, розташованих за вищевказаною адресою (по 1500 доларів США за кожну ділянку), після чого для отримання відповідного - рішення сесії необхідно у якості хабара передати 6000 доларів США посадовим особам Сімферопольської міської Ради (по 3000 доларів США за кожну ділянку).

В першій декаді квітня 2011 року, точна дата та час досудовим слідством не встановлені, ОСОБА_8, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_7 у домоволодінні АДРЕСА_1, передав ОСОБА_7 належні йому грошові кошти у розмірі 3000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на квітень 2011 року - 23893 гривень 95 копійок), у відповідності з її вимогами, нібито для передачі їх у якості хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради за прийняття позитивного рішення на сесії Сімферопольської міської Ради про виділення двох земельних ділянок. ОСОБА_14 отримала ці гроші та обернула їх на власну користь.

В першій декаді червня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_7, діючи з корисливих намірів та продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомила ОСОБА_8 заздалегідь неправдиві та невідповідні дійсності відомості про наявність рішення Сімферопольської міської Ради про виділення його батькам двох раніше обумовлених земельних ділянок, розташованих за вищевказаними адресами, і таким чином, вводячи ОСОБА_8 в оману, повідомила, що для отримання рішення про виділення вказаних двох земельних ділянок на сесії Сімферопольської міської Ради АР Крим необхідно передати другу частину грошей, а саме: 6000 доларів США (по 3000 доларів США за кожну ділянку), які необхідно передати у якості хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради АР Крим. Після чого, в першій декаді червня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_12, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_7 у домоволодінні АДРЕСА_1, передав ОСОБА_7 належні йому грошові кошти в розмірі 6000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на червень 2011 року - 47835 гривень), у відповідності з її вимогами, нібито для передачі їх у якості хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради за прийняття позитивного рішення на сесії Сімферопольської міської Ради про виділення двох земельних ділянок. ОСОБА_7 отримала ці гроші та обернула їх на власну користь.

Приблизно в кінці червня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів та продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майно шляхом обману, повідомила ОСОБА_8 заздалегідь неправдиві та невідповідні дійсності відомості про наявність рішення Сімферопольської міської Ради про виділення його батькам двох раніше обумовлених земельних ділянок, розташованих за вищевказаними адресами, а також, для оформлення державних актів на вказані ділянки необхідно передати їй грошові кошти в сумі 1000 доларів США (по 500 доларів США за акт на кожну ділянку для подальшої її передачі у якості хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради. Після чого, в першій декаді червня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_8, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_7 у домоволодінні АДРЕСА_1, передав ОСОБА_7 належні йому грошові кошти в розмірі 1000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на червень 2011 року - 7972 гривні 50 копійок), у відповідності з її вимогами, нібито для передачі їх у якості хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради за оформлення державних актів на дві земельні ділянки. ОСОБА_7 отримала ці гроші та обернула їх на власну користь.

Таким чином, ОСОБА_7 заволоділа шахрайським шляхом вищевказаними грошима на загальну суму 10000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України - 79701 гривня 45 копійок), чим завдала ОСОБА_8 значну матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 при вищевказаних обставинах, обманув ОСОБА_8 з приводу наявності в неї можливості домовитися з посадовими особами Сімферопольської міської Ради про виділення йому двох земельних ділянок та виготовлення державних актів, на підставі отриманих рішень за давання хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради у сумі 10000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України - 79701 гривня 45 копійок), схилила ОСОБА_8 до передачі їй вказаної суми у якості хабара для посадових осіб, тим самим виступила у ролі підбурювача до давання хабара.

Крім того, в кінці травня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_11 познайомився з ОСОБА_7, яка, достовірно знаючи про те, що останній бажає придбати земельну ділянку в районі Ак-Мечеть м. Сімферополь з подальшим її оформленням, діючи повторно, умисно, з метою заволодіння чужим майном із корисливих мотивів, показала ОСОБА_11 земельні ділянки орієнтовною площею кожної 500 кв. м, розташовані по правій стороні від вул. Ак-кая, що є продовженням вул. Залеської, між вул. Сахарова та вул. Джаппар Якима в м. Сімферополь, повідомивши ОСОБА_11 заздалегідь неправдиві відомості про виділення вказаних ділянок Сімферопольською міською радою громадянам, а також, шляхом обману ввела в оману ОСОБА_11 про наявність в неї можливості домовитися з посадовими особами Сімферопольської міської ради про виділення йому необхідної земельної ділянки та виготовлення державного акту на підставі отриманого рішення. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 переконала ОСОБА_11 у законності та вигідності запропонованих нею дій, шляхом обману та введенням в оману, повідомила ОСОБА_11, що вартість запропонованої нею земельної ділянки становить 6000 доларів США, із яких 3000 доларів США необхідно передати посадовим особам Сімферопольської міської Ради АР Крим у якості хабара за прийняття на сесії позитивного рішення про виділення йому земельної ділянки, при цьому переконуючи останнього, що без передачі хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради він ніяк в інший спосіб не отримає вказаної земельної ділянки.

На наступний день після вказаної зустрічі в кінці травня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_11, сумлінно помиляючись у правомірності дій ОСОБА_7 і будучи переконаний її доводами, погодився на запропоновані нею умови та повідомив, що згодний отримати оглянуту земельну ділянку, розташовану за вищевказаною адресою, на вказаних ОСОБА_7 умовах. Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, шляхом обману, ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_11 про необхідність передати їй гроші у розмірі 3000 доларів США для передачі у якості хабара посадовим особам виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради для розгляду питання про виділення йому земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою. Після чого в кінці травня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_11, знаходячись за місцем проживання ОСОБА_7 у домоволодінні АДРЕСА_1, передав ОСОБА_7 належні йому грошові кошти в розмірі 3000 доларів США (згідно з офіційний курсом Національного банку України станом на травень 2011 року - 23923 гривні 5 копійок), у відповідності з її вимогами, нібито для передачі їх у якості хабара посадовим особам виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради за прийняття позитивного рішення на сесії Сімферопольської міської Ради про виділення земельної ділянки. ОСОБА_7 отримала ці гроші та обернула їх на власну користь.

В першій декаді липня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_7, діючи з корисливих намірів та продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомила ОСОБА_11 заздалегідь неправдиві та невідповідні дійсності відомості про наявність рішення Сімферопольської міської Ради про виділення йому раніше обумовленої земельної ділянки, розташованої за вищевказаною адресою, і таким чином, вводячи ОСОБА_11 в оману, повідомила, що для отримання рішення про виділення вказаної земельної ділянки на сесії Сімферопольської міської Ради необхідно передати другу частину грошей, а саме: 3000 доларів США. Після чого, в кінці липня 2011 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, ОСОБА_15, який діяв в інтересах ОСОБА_11 (який на той час перебував у м. Києві), знаходячись за місцем проживання ОСОБА_7 у домоволодінні АДРЕСА_1, передав ОСОБА_7 належні ОСОБА_11 грошові кошти в розмірі 3000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на липень 2011 року - 23914 гривень 35 копійок), у відповідності з її вимогами, нібито для передачі їх у якості хабара посадовим особам Сімферопольської міської Ради за отримання рішення сесії Сімферопольської міської Ради про виділення земельної ділянки. ОСОБА_7 отримала ці гроші та обернула їх на власну користь.

Таким чином, ОСОБА_7 заволоділа шахрайським шляхом вищевказаними грошима на загальну суму 6000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України - 47837 гривня 85 копійок), чим завдала ОСОБА_11 значну матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_7 при вищевказаних обставинах, обманув ОСОБА_11 з приводу наявності в неї можливості домовитися з посадовими особами Сімферопольської міської Ради про виділення йому земельної ділянки за давання хабара посадовим особам виконавчого комітету Сімферопольської міської Ради у сумі 3000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України - 23923 гривні 50 копійок), схилила ОСОБА_11 до передачі їй вказаної суми у якості хабара для посадових осіб, тим самим виступила у ролі підбурювача до давання хабара.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати частково і постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 190 КК України строком 3 роки позбавлення волі, за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1, ч. 2 ст. 369 КК України 4 роки позбавлення волі із конфіскацією особистого майна у дохід держави та на підставі ст. 70 КК України визначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією особисто належного майна, змінивши міру запобіжного заходу у залі у вигляді тримання під вартою, посилаючись на не відповідність призначеного покарання тяжкості правопорушення і особі обвинуваченої у наслідок його м'якості. А також просить задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати і припинити кримінальне провадження за відсутністю складу правопорушень наведених у вироку, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотні порушення органами досудового слідства вимог КПК України 1960 року.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікації, доведеності вини, просить вирок суду скасувати у частині призначеного покарання та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченій покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, посилаючись на не відповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі обвинувачений, оскільки обвинувачено вини своєї у скоєнні правопорушень не визнала, вчинила правопорушення, які відносяться до категорії середньої тяжкості і тяжких, збитки, що спричинені по провадженню потерпілому, як на досудовому, так і під час судового розгляду не відшкодовані, а також судом не вмотивовано своє рішення стосовно можливості застосування до обвинуваченої вимог ст. 75, 76 КК України.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурора і потерпілого, адвокат ОСОБА_9 вважає, що апеляційна скарга прокурора в порушення п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України подана з пропущення строку на апеляційне оскарження, та інши доводи, що викладені в його апеляційній скарзі, та просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, потерпілий просить апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, оскільки допущені органами досудового слідства порушення, на думку потерпілого не заслуговують на увагу, оскільки у справі є всі докази причетності обвинуваченої до вчинених злочинів, які були досліджені у суді та є допустими. Крім того, вказує, що при обшуку у домі обвинуваченої, було найдено 7 різних рішень тільки на його батьків, і з таким ж номерами рішень були найдені на ОСОБА_16 і ОСОБА_17

Заслухавши доповідь судді-доповідача, потерпілого, який підтримав свою апеляційну скаргу і доводи апеляційної скарги прокурора та просив їх задовольнити, та заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9, прокурора, що підтримав доводи апеляційної скарги прокурора й потерпілого щодо скасування вироку і постановлення нового, обвинувачену і її адвоката, які просили задовольнити апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9, та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і потерпілого, заслухавши учасників кримінального провадження у дебатах і останнє слово обвинуваченої, вивчивши кримінальне провадження, розглянувши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги адвоката не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга потерпілого і прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ст. 27 ч.4, ст. 15 ч.2 та ст. 369 ч. ч. 1, 2 КК України, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на зібраних у провадженні доказах, оскільки винна особа ОСОБА_7 отримавши грошові кошти, нібито для передання хабара, фактично їх привласнила.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 і правильно кваліфікував дії обвинуваченої за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 , ч. 1, ч. 2 ст. 369 КК України.

Що стосується призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи потерпілого про невідповідність тяжкості правопорушення і особі обвинуваченої.

У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Проте, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 , ч. 1, ч. 2 ст. 369 КК України і призначенні їй покарання не додержав вказаних вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства та призначив їй таке покарання, яке хоч і не виходить за межі ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 , ч. 1, ч. 2 ст. 369 КК України , встановлені КК України, але за своїм видом є явно несправедливим через м'якість.

Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч. 2 ст. 369 КК України, не врахував належним чином суспільну небезпеку вчинених правопорушень, конкретні обставини справи та завдані діями обвинуваченої наслідків.

Наведені у вироку пом'якшуючі покарання обставини (часткове відшкодування шкоди потерпілому ОСОБА_11.) та дані про особу ОСОБА_7, що ОСОБА_7 не судима в силу ст.ст. 88, 89 КК України, всі кримінально-правові наслідки попередніх судимостей анульовані, в тому числі і при характеристиці особи обвинуваченої; за місцем проживання з боку правоохоронних органів характеризується з позитивного боку, з сусідами стосунки не підтримує, веде прихований спосіб життя, алкогольними напоями не зловживає, у вживанні наркотичних засобів помічена не була; не заміжня, офіційно не працевлаштована, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває; страждає на захворювання серцево-судинної системи (а. с. 280 т. 2, 217 ч. 3). З боку місцевого самоуправління за місцем проживання ОСОБА_7 характеризується позитивно, як така, що підтримує добросусідські стосунки з сусідами і мешканцями вулиці, приймає участь у суспільному житті вулиці (а. с. 272 т.2). матеріальний стан, в деякій мірі знижували ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, однак не давали підстави для не застосування до неї додаткового покарання, яке за санкцією ч. 2 ст. 369 КК України, хоча і є альтернативним, однак ні яким чином не вмотивовано у вироку.

Крім того, не визнання своєї вини, не відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, та інші обставини вчинених правопорушень не давали суду першої інстанції застосування вимог ст. 75 КК України, оскільки призначене ОСОБА_7 покарання з випробуванням, не сприятиме досягненню цілей покарання, передбачених ст. 50 КК України, - виправленню винної.

За вказаних обставин, призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення і особі обвинуваченого, і його не можна вважати справедливим.

Колегія суддів вважає, що має бути призначено покарання у виді реального його відбування із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації особистого майна ОСОБА_7

Обговорюючи міру покарання, колегія суддів виходить з того, що враховуючи положення ч. 3 ст. 68 КК України і призначає покарання не більше 2/3 максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 , ч. 1, ч. 2 ст. 369 КК України та враховує, що скоєні ОСОБА_7 правопорушення відносяться до категорії тяжких і середньої тяжкості, вона раніше не судима у силу ст. 88, 89 КК України, ту обставину, що на день розгляду провадження, обвинуваченою у добровільному порядку не було відшкодовано матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_8, не прийняла жодних мір до усунення спричиненої шкоди, не розкаялась у скоєному, за цих обставин перевиховання та виправлення обвинуваченої можливо, лише у місцях позбавлення волі.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченої, то колегія суддів визнає їх неспроможними, оскільки в силу ст. 412 КПК України, порушення, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі не вплинули на правильність та обгрунтовність судового рішення, не могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Що стосується, доводів захисника обвинуваченої, викладені у запереченнях на апеляційної скарги прокурора, стосовно пропущення прокурором строку на апеляційне оскарження, то наведені доводи суперечать матеріалам провадження, оскільки наведена апеляційна скарга, була направлена до суду першої інстанції поштою, і згідно дати поштового відправлення у строки передбачені КПК України. Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про підозру від 21.12.2012 року (а. с. 398 том 2).

Що стосується доводів прокурора, то вони підлягають частковому задоволенню, оскільки апеляційні вимоги прокурора не достатньо вмотивовані та колегія суддів не погоджується з ними у частині порушення судом першої інстанції кримінального закону.

Стосовно вирішення питання щодо заявленого потерпілим ОСОБА_8 цивільного позову, то колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції вірно вирішив дане питання, задовольнивши його частково. В частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 обґрунтовано відмовив.

Що стосується інших апеляційних вимог потерпілого, то колегія суддів визнає їх необгрутованими.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга потерпілого і прокурора, підлягають частковому задоволенню, а апеляційні вимоги захисника обвинуваченого задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 407, 418, п. 2 ч. 1 ст. 420, ч. 1 ст. 421 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02.07.2013 року стосовно ОСОБА_7 у частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною за ч. 2 ст. 190, ст. 27 ч. 4 ст. 15, ч. 2, ст. 369 ч. ч. 1, 2 КК України та призначити:

за ч. 2 ст. 190 КК України 3 роки обмеження волі;

за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України 2 роки 6 місяців обмеження волі;

за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 369 КК України 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_7 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 обрати у виді тримання під вартою, взявши її під варту в залі суду, помістивши його в слідчий ізолятор № 15 м. Сімферополя через ІТТ м. Сімферополя.

Строк покарання обвинуваченій ОСОБА_7 вираховувати з 20 вересня 2013 року.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок Апеляційного суду АР Крим може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді апеляційної інстанції копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Направити копію судового рішення не пізніше наступного дня після постановлення, учасникам судового провадження, які не були присутні на судовому засіданні.

СУДДІ:

В.М. Скляров М.В. Соловйов С.В. Кордик