ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1-кп/111/60/2013Суддя у І-й інстанції: Красіков С.І.

Провадження №11-кп/191/72/13 Суддя-доповідач: Іщенко В. І.

17 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді - Іщенка В.І.,

суддів - Зінькова В.І.,

- Пироженка О.В.,

при секретарі - Сеттарової У.А.,

з участю прокурора - Колтиріна А.О.,

захисника - ОСОБА_3,

обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії апеляційні скарги прокурора прокуратури Ленінського району АР Крим та ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду АР Крим від 25 квітня 2013 року у кримінальному провадженні, яким

ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1 року, уродженця с. Приозерне Ленінського району АР Крим, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки. На підставі ст. 76 КК покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію Ленінського РО ГУМВС України в АР Крим про зміну місця проживання. Обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,

ОСОБА_5, народження ІНФОРМАЦІЯ_2 року, уродженця с. Приозерне Ленінського району АР Крим, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого в громадянському шлюбі з ОСОБА_8, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 в силу ст. 89 КК України не судимого, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки. На підставі ст. 76 КК покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію Ленінського РО ГУМВС України в АР Крим про зміну місця проживання. Обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,

ОСОБА_6, народження ІНФОРМАЦІЯ_3 року, уродженця с. Приозерне Ленінського району АР Крим, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 раніше судимого: 1) вироком Ленінського районного суду АР Крим від 13.06.1997 року за ст. 86-1, ч.1 ст. 89, 208, ч.1 ст.229-6, 42, 44 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі; 2) вироком Ленінського районного суду від 18.07.2000 року за ст. 206, ч.2 ст. 140, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 3) вироком Ленінського районного суду АР Крим від 03.03.2005 року за ч.2 ст. 309, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки; 4) вироком Ленінського районного суду АР Крим від 26.06.2006 року за ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі; 5) вироком Керченського міського суду АР Крим від 16.02.2009 року за ч.2 ст. 389, 71 КК України до 6 місяців арешту; 6) вироком Керченського міського суду АР Крим від 04 березня 2010 року за ч.1 ст. 311 КК України до 1 року обмеження волі, звільнено 07.03.2012 року умовно-достроково на 4 місяці 10 днів, визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки. На підставі ст. 76 КК покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію Ленінського РО ГУМВС України в АР Крим про зміну місця проживання. Обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 - 790 грн. та з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи - 49 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду, 18 листопада 2012 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_4 в групі з ОСОБА_6, з корисливих мотивів маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через відкриті двері проникли в сарай, розташований на території домоволодіння АДРЕСА_5, звідки таємно викрали 40 металевих труб, кожна довжиною 1,7 метрів, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 550 грн.

22 листопада 2012 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_4 з корисливих мотивів маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, через відкриті двері проник у сарай, розташований на території домоволодіння АДРЕСА_5 звідки таємно викрав два газових балона, кожний вартістю 120 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 240 грн.

25 листопада 2012 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 в групі з ОСОБА_5, з корисливих мотивів маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом розбиття віконного скла, проникли в будинок АДРЕСА_5, звідки таємно викрали телевізор марки «JVS», чим заподіяли ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1800 грн.

28 листопада 2012 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 з корисливих мотивів маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу проник в приміщення літньої кухні, розташованої на території домоволодіння АДРЕСА_5 звідки таємно викрав телевізор марки «Рекорд», чим заподіяв потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 500 грн.

Не погодившись з вироком суду прокурор прокуратури Ленінського району АР Крим подав апеляційну скаргу в якій просить частково скасувати вирок Ленінського районного суду від 25 квітня 2013 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 внаслідок невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, а також в наслідок невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, в частині призначення покарання ОСОБА_6 та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

Прокурор не оспорює фактичних обставин справи та доведеності вини ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в скоєнні ними злочинів, правильності кваліфікації їх дій, однак вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_6 не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і не ґрунтується на вимогах ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зокрема, що покарання повинно бути достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів, з урахуванням даних про особу підсудних, ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Вважає, що суд не дослідив вік засудженого ОСОБА_6, його стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину, як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (наявність не знятих чи не погашених судимостей, склад сім'ї та матеріальний стан), а також, що в діях особи є рецидив злочину. Вказує, що суд необґрунтовано взяв до уваги часткове відшкодування завданого збитку, оскільки відшкодування проведено шляхом його повернення органами досудового слідства.

Апеляційну скаргу подала потерпіла ОСОБА_7, в якій просить переглянути справу та більш суворо покарати обвинувачених, а також відшкодувати вартість викрадених речей та стягнути матеріальну шкоду в розмірі 3000 грн.

Апелянт вказує на те, що при розгляді справи суд не взяв до уваги опис викрадених речей з її будинку, вартість яких перевищує 6500 грн., а тому просила відшкодувати їй матеріальну шкоду в розмірі 3000 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району АР Крим та не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7, думку обвинувачених і захисника ОСОБА_3 які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_7 частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинувачених у злочинах, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належним чином досліджені та оцінені.

Подія злочинів, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за ч.3 ст.185 КК України злочинних дій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не заперечуються.

Крім того, кримінальне провадження розглянуто в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, і суд роз'яснив учасникам судового провадження правові наслідки такого розгляду.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд виходив з того, що обставинами, які пом'якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування завданого збитку, посередні характеристики за місцем проживання, скоєння кримінального правопорушення у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим суд не встановив.

Однак з висновками суду про можливість призначення ОСОБА_6 міри покарання не пов'язаної з позбавленням волі, з застосуванням ст. 75 КК України, не погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Висновок суду про відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 у розмірі 550 грн. спростовується позовною заявою з якої вбачається, що на час розгляду кримінального провадження у суді матеріальна шкода ОСОБА_6 не відшкодована, оскільки цивільний позов ОСОБА_7 у розмірі 550 грн. було задоволено судом, а тому суд безпідставно визнав пом'якшуючою обставиною - відшкодування шкоди відносно ОСОБА_6

Колегія суддів не погоджується з визнанням судом обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_6 - скоєння кримінального правопорушення у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки доказів такого становища матеріали провадження не містять і висновок суду в цій частині є надуманим.

Характеризується ОСОБА_6 за місцем проживання посередньо, раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів і має непогашені судимості, не працює, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання алкогольними напоями, відповідно до акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 26 лютого 2013 року зловживає алкогольними напоями, ситуаційний та кількісний контроль втрачений, страждає психічним та поведінковим розладом в результаті вживання алкоголю з синдромом залежності. ОСОБА_6 хронічними психічними захворюваннями не страждає, на момент вчинення інкримінованого йому діяння не перебував у тимчасовому хворобливому стані і міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Колегія суддів вважає, що суд, в порушення вимог статей 50, 65 КК України, помилково дійшов висновку, про можливість призначення ОСОБА_6 покарання з застосуванням ст. 75, 76 КК України і не врахував вимоги закону при призначенні покарання та вважає, що призначене покарання є занадто м'яким, оскільки ОСОБА_6 07.03.2012 року було звільнено від покарання в виді обмеження волі умовно-достроково на 4 місяці 10 днів, а вже 18.11.2012 року він вчинив новий злочин проти власності, що свідчить про його небажання до виправлення і вважає за необхідне призначити покарання пов'язане тільки з позбавленням волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про необхідність призначення більш суворого покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки суд при призначенні їм покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання і призначив покарання, яке буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, а апелянтом взагалі не мотивована незгода з висновком суду в частині призначеного покарання.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні заявила цивільний позов в розмірі 790 грн., який було задоволено судом і стягнуто на її користь з ОСОБА_6 і ОСОБА_4 у повному розмірі у відшкодування матеріальної шкоди.

Заявлений потерпілою цивільний позов судом було задоволено в повному розмірі і збільшення позовних вимог у апеляційному суді не ґрунтується на вимогах закону, оскільки виходить за межі заявлених позовних вимог в суді першої інстанції.

За таких обставин вирок Ленінського районного суду АР Крим від 25 квітня 2013 року в частині призначення ОСОБА_6 міри покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку у зв'язку із необхідністю застосування більш суворого покарання, відповідно до п.2 ч.1 ст. 420 КПК України, і призначення покарання в виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись статтями 127,129,183, 374, 404, 405, 420 КПК України, колегія суддів,

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Ленінського району АР Крим задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду АР Крим від 25 квітня 2013 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасувати і постановити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов'язання змінити на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Термін відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 17 вересня 2013 року.

В іншій частині вирок Ленінського районного суду АР Крим від 25 квітня 2013 року залишити без зміни.

В іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, з дня вручення копії вироку.

Судді:

Іщенко В.І. Зіньков В.І. Пироженко О.В.