ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                       Невдашенко Л.П. -головуючого,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року у справі № 07/196-06 Господарського суду Харківської області за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків, до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Зміїв, про стягнення 65 457,63грн.,

за участю представників:

 позивача - не з'явився;

 відповідача  - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року позивач -СПД -ФО ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача СПД -ФО ОСОБА_1 про стягнення 65 457,63грн.

Вказував, що 15.03.2004р. між ним та відповідачем у простій письмовій формі був укладений договір позики. Згідно вказаного договору він позичив відповідачеві грошові кошти для здійснення підприємницької діяльності в сумі 6 070 доларів США та 2 890 євро, що на момент позики становило 51 194,66грн. за курсом НБУ, а відповідач зобов'язувався повернути йому вказану грошову суму до 15.03.2005р.

Посилаючись на невиконання грошового зобов'язання відповідачем, позивач просив стягнути з відповідача борг станом на 15.05.2006р. в сумі 49 496,30грн., три проценти річних -1 733,05грн., інфляційні -4 895,10грн. та проценти, визначені на рівні облікової ставки НБУ 9 333,10грн., а всього -65 457,63грн.

З метою забезпечення виконання рішення позивач звернувся до суду з  заявою про вжиття заходів по забезпеченню позову. Просив накласти арешт на: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; частку в праві спільної сумісної власності подружжя на АДРЕСА_2; усе майно, яке належить відповідачу і знаходиться в орендованому ним приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 та на все інше майно, що належить відповідачеві. А також заборонити відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, погіршення, зменшення майна, що належить відповідачеві.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 травня 2006 року (суддя Інте Т.В.) клопотання позивача задоволено, накладено арешт в межах суми позовних вимог на: земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; частку в праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру, яка належатиме відповідачеві в разі її поділу, розташована за адресою: АДРЕСА_2; все майно, що належить відповідачеві і знаходиться в орендованому ним приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 та на все інше майно, що належить відповідачеві. А також встановлено заборону відповідачу та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, погіршення, зменшення майна, що належить відповідачеві.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року (колегія суддів у складі: Такмаков Ю.В., - головуючий, Барбашов С.В., Плужник О.В.) ухвалу суду в частині накладення арешту на земельну ділянку та квартиру скасовано, з мотивів відсутності у відповідача прав власності на вказане майно. В решті ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом ст.ст. 66, 67 ГПК України просить змінити постанову апеляційного господарського суду в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у повному обсязі, та постановити нову ухвалу про відмову у забезпеченні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить прийняті у справі судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3 роз'яснень Вищого арбітражного господарського суду від 23.08.1994р. № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що даний спір про стягнення грошових коштів, місцевий господарський суд обґрунтовано зробив припущення, що майно, наявне у відповідача  на момент пред'явлення позову, може зникнути або зменшитись, що ускладнить виконання рішення суду в майбутньому, а отже і правомірно наклав арешт на майно відповідача в межах суми 65 457,63грн., виходячи із суми позову.

Суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, так як під час розгляду справи судом встановлено, що на вказану земельну ділянку та квартиру відповідач втратив право власності до моменту винесення ухвали про забезпечення позову.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність підстав до забезпечення позову шляхом накладення арешту і на грошові кошти і на майно спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що судом першої інстанції вжито заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не відповідають матеріалам справи та зводяться до тлумачення норм на свою користь і не спростовують викладених в судових рішеннях мотивованих висновків про задоволення клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позовних вимог.

Отже, висновок суду першої інстанції, залишений без змін постановою апеляційної інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно в межах суми 65 457,63грн. є обґрунтованим, відповідає законодавству та встановленим обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷-111⁹, 111¹¹, Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року у справі № 07/196-06  залишити без змін.

3. Справу направити до Господарського суду Харківської області.

Головуючий:                                                                      Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                      М. В. Михайлюк

Н.Г. Дунаєвська