ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
09 листопада 2006 р. |
№ 2-1/6625-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. - головуючого, Михайлюка М.В., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс КС” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2006 року у справі №2-1/6625-2006 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс КС” (далі -Товариство) до дочірнього підприємства “Санаторій “Ударник” закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України “Укрпрофздоровниця” (далі - Підприємство), за участю 3-ої особи: закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофздоровниця” про стягнення 4416 256грн. та зустрічним позовом про визнання невиконаним та розірвання Договору про спільну діяльність №0102011/2003-29 від 29 липня 2003 року
за участю представників:
позивача -Корой Д.І., Козлов Д.В., Сопот С.І.;
відповідача -Шейкін О.М.; Зайцев О.Ю.
третьої особи -Чураченко Д.О.;
встановив:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2006 року (суддя Ковтун Л.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Підприємства на користь Товариства 1 445 694,28грн. суми боргу та судові витрати; переведено на Товариство права та обов'язки Підприємства на частку майна, з проведенням відповідного перерахунку, на суму, еквівалентну 1445694,28грн.; провадження по зустрічному позову Підприємства до Товариства припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2006 року (судді Латинін О.А., Заплава Л.М., Антонова І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2006 року скасовано; прийнято нове рішення; визнано недійсним договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29, укладений 29 липня 2003 року між Підприємством та Товариством; повернуто сторони у первісний стан, а саме: зобов'язано кожну з сторін повернути іншій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання Договору про спільну діяльність; у позові Товариства до Підприємства про стягнення 4 416256 грн. та переведення прав та обов'язків відмовлено; провадження за зустрічним позовом Підприємства до Товариства про розірвання договору припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 29 липня 2003 року між ЗАТ „Укрпрофозоздоровниця” ДП „Санаторій “Ударник” та Державним підприємством „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України” був затверджений Договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29.
21 серпня 2003 року було укладено трьохсторонню Угоду про передачу прав та обов'язків за Договором про спільну діяльність від Державного підприємства „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України” до ТОВ „Альянс КС”.
10 вересня 2003 року головою правління ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” затверджено Додаткову Угоду до Договору про спільну діяльність, пунктом 7.1 якої визначено, що Договір діє безстроково.
Пунктом 2.1.1. Договору про спільну діяльність передбачено, що внеском підприємства - ДП „Санаторій „Ударник” є об'єкти, розташовані на його території та перелік яких наведено у Додатку №1 до Договору. При цьому, вартість переданого підприємством майна була визначена у розмірі 2960000,00 грн.
Внеском інвестора згідно з п.п. 2.2 Договору були визначені грошові кошти в розмірі 2960000,00 грн.
Предметом договору є об'єднання вкладів сторін для здійснення спільної інвестиційної діяльності на території санаторія "Ударник" і спільно діяти без створення юридичної особи з метою отримання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих і обладнаних об'єктів. З моменту підписання договору спільна діяльність Учасників здійснюється в два етапи: 1. ремонт будівель, споруд та інженерних систем, обладнання і оснащення будівель та споруд згідно переліку робіт по ремонту і переліку обладнання і оснащення будівель і споруд (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору; строк виконання не пізніше грудня 2004 року; 2. спільна експлуатація об'єктів для отримання прибутку від спільної інвестиційної діяльності.
Так, місцевим господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2006 року по справі №2-1/5592-06 спірний договір від 29 липня 2003 року розірвано.
Проте, апеляційний господарський суд зазначив, що посилання суду першої інстанції на рішення у справі №2-1/5592-06 є безпідставними, оскільки останнє не набрало законної сили на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі.
Разом з тим, суд другої інстанції прийшов до висновку, посилаючись на норми ЦК України, що спірна угода є мнимою, а відтак підлягає визнанню недійсною з моменту укладення.
Проте, з таким висновком погодитись не можна. Так, Договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 року між ДП „Санаторій “Ударник” ЗАТ „Укрпрофозоздоровниця” та Державним підприємством „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України” укладений в 2003 році, а саме 29 липня 2003 року. Отже, до даних правовідносин, враховуючи Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, необхідно застосовувати норми ЦК УРСР (1963р.).
Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Для застосування вказаної норми суду необхідно було встановити чи вчинялися сторонами дії на виконання вказаної угоди, а саме чи виконувалися умови договору для досягнення спільної мети: одержання прибутку шляхом експлуатації відремонтованих і обладнаних об'єктів.
В порушення ст. 43 ГПК України, апеляційний господарський суд належним чином вказане питання не досліджував.
Крім того, вирішуючи спір про стягнення суми боргу за договором, господарськими судами не було встановлено правовий статус майна, переданого у спільну діяльність.
Так, стаття 1134 ЦК України передбачає, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена в результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.
Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Отже, у цивільному кодексі визначається правовий режим майна, що вноситься учасниками, які не мають на нього права власності. Таке майно, внесене учасниками є "їхнім спільним майном". При цьому слід мати на увазі наступне: а) належність майна не на праві власності не перешкоджає його внесенню як вклад; б) правовий режим такого майна визначається в кожному окремому випадку (право оренди, право користування чужим майном тощо); в) при визначенні вартості вкладу у спільному майні вартість цього вкладу також повинна враховуватись.
Враховуючи вказані норми та Положення про порядок укладання договорів про сумісну діяльність в дочірніх підприємствах ЗАТ "Укрпрофздоровниця", затвердженого рішенням правління №ПЗ-8 від 2 листопада 2001 року, господарським судам необхідно було встановити на яких підставах майно (будівлі та споруди) передано у спільну діяльність: в користування, володіння, розпорядження чи на підставі права власності, враховуючи, що майно (будівлі та споруди) передано у спільну діяльність не власником майна.
Вказаного зроблено не було.
Разом з цим, місцевим господарським судом при встановленні суми заборгованості в порушення ст. 43 ГПК України не дано оцінку умовам договору про спільну діяльність №0102011/2003-29, зокрема п.4.1.9. в якому зазначено, що розрахунки за матеріали та обладнання, а також виконані роботи здійснюється з окремого поточного рахунку по спільній діяльності учасників, а також не дано оцінку платіжним дорученням на які посилається позивач з врахуванням вказаного положення договору.
Отже, місцевим господарським судом не досліджувався порядок проведення розрахунків, враховуючи умови договору про спільну діяльність. Також не дано оцінку всім платіжним документам, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема платіжному дорученню №23 від 7 квітня 2006 року (арк. спр. 164).
Господарськими судами порушено норми процесуального права, зокрема ст. 27 ГПК України.
Так, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2006 року залучено в якості третьої особи ЗАТ ЛОЗП "Укрпрофздоровниця". Проте, господарським судом не встановлено, на боці якої сторони залучено третю особу.
Апеляційним господарським судом в порушення ст.101 ГПК України вказані порушення усунуті не були.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій передчасно прийняли рішення, не врахувавши вимог Закону та не дослідивши всіх обставин справи.
Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів зазначає, що клопотання ДП "Санаторій "Ударник" про припинення касаційного провадження задоволенню не підлягає, оскільки вказана процесуальна дія не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.
Разом з тим, при новому розгляді господарському суду необхідно дати оцінку тій обставині, що на 21 липня 2006 року юридична особа ТОВ "Альянс" припинила свою діяльність.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2006 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2006 року у справі №2-1/6625 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.
Головуючий суддя Кот О.В.
Судді: М. Михайлюк
С. Самусенко