ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 листопада 2006 р. |
№ 2/295 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Баришівської селищної ради на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року у справі № 2/295 Господарського суду м. Києва за позовом Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Київ, до Суб'єкта підприємницької діяльності, арбітражного керуючого ОСОБА_1, м. Київ, та до Баришівської селищної ради, Київська обл., про стягнення 3 230 000грн.,
за участю представників сторін:
позивача:-Ситенок О.Д. (дов. від 10.01.2006р. № 01-14);
відповідача - 1:-не з'явився;
відповідача - 2:-не з'явився,
в с т а н о в и в:
У червні 2004 року позивач -Київська регіональна спілка споживчої кооперації пред'явив у господарському суді позов до відповідача -1 -Суб'єкта підприємницької діяльності, арбітражного керуючого ОСОБА_1 та до відповідача -2 - Баришівської селищної ради про стягнення 3 230 000грн.
Вказував, що відповідачем -2 прийнято рішення НОМЕР_1 яким Баришівське переробно-заготівельне підприємство визнано власником цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Вказане рішення визнане недійсним в судовому порядку.
Відповідачем -1 в порушення ухвали господарського суду Київської області від 12 лютого 2004 року у справі № 61/4-04, якою було накладено арешт на цілісний майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_1, укладено договір купівлі-продажу частини обладнання та здійснено вивіз обладнання на загальну суму 3 230 000грн.
Посилаючись на завдані йому, як власнику цілісного майнового комплексу збитки, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 3 230 000грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26 січня 2006 року (суддя Кролевець О.А.) у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, в зв'язку з чим провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта.
06 вересня 2006 року відповідачем -2 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. -головуючий, Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) відповідачу -2 відмовлено в прийнятті апеляційної скарги.
Ухвала мотивована пропуском відповідачем - 2 строку на апеляційне оскарження.
У касаційній скарзі відповідач -2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до положень п. 1 ст. 1119, ст. 11113 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити ухвалу апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що ухвала апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є: забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Згідно ч. 2 ст. 22 ГПК України сторона у справі має право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому Кодексом порядку та зобов'язана добросовісно користуватися належним їй процесуальним правом (ч. 3 ст. 22 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Як встановлено апеляційним господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач -2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 26.01.2006р. з пропуском встановленого законом процесуального строку для подачі апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач -2, зокрема, просить про відновлення пропущеного процесуального строку для її подачі.
Оскаржувана в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції була прийнята в судовому засіданні 26.01.2006р., в якому представник відповідача - 2 приймав участь.
В силу ст. ст. 50, 51, 93, ГПК України процесуальний строк для подачі апеляційної скарги в даному випадку закінчився 06.02.2006р.
Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 53 ГПК України апеляційний господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
Разом з тим, імперативна норма ч. 2 ст. 93 ГПК України наділяє апеляційний господарський суд правом відновити пропущений строк подачі апеляційної скарги на протязі трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Вказаний трьохмісячний строк, протягом якого апеляційний господарський суд вправі відновити пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги в разі наявності поважних причин пропуску цього строку, - є присічним.
Як встановлено апеляційним господарським судом, апеляційну скаргу із клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку відповідачем - 2 подано до суду 06.09.2006р., тобто з пропуском присічного трьохмісячного процесуального строку для подачі апеляційної скарги, протягом якого апеляційний господарський суд вправі відновлювати цей строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно відмовив відповідачу -2 в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі апеляційної скарги та у прийнятті апеляційної скарги до провадження.
Викладене свідчить про те, що виносячи оскаржувану ухвалу, апеляційний господарський суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми процесуального права, посилання скаржника на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом при винесенні ухвали норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Посилання скаржника на те, що судом при винесенні ухвали про призначення експертизи були не всі питання поставлені на вирішення експертів, не заслуговують на увагу суду, оскільки ст. 106 ГПК України не передбачена можливість оскарження ухвали суду про призначення експертизи.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Баришівської селищної ради залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2006 року у справі № 2/295 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська