ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
05 грудня 2006 р. |
№ 21/665 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Інститут передових технологій”, м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2006
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006
зі справи № 21/665
за позовом закритого акціонерного товариства “Інститут передових технологій” (далі -Інститут)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Центр сприяння об'єднанню світових інформаційних мереж університетів “УНІНЕТ” (далі -Товариство), м. Київ,
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - Університет), м. Київ,
про припинення дій, що порушують авторські права, та стягнення 100 264 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився,
відповідачів -Саленко І.В.,
ВСТАНОВИВ:
Інститут звернувся до господарського суду міста Києва з позовом та просив: заборонити відповідачам відтворювати і використовувати (в тому числі в електронному виданні “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення”) службові твори (карти з атласів: “Атлас з історії України 8 клас (ХVІ -ХVІІІ ст.)” та “Атлас історія України 10 клас (1914 -1939 рр.)”, виключні майнові права на які належать позивачеві; стягнути з кожного з відповідачів по 50 132 грн. компенсації за порушення авторського права.
Рішенням названого суду від 05.07.2006 (суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (від 27.09.2006 (колегія суддів у складі: Корсак В.А. -головуючий, судді Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), у задоволенні позову відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано недоведеністю позивачем факту використання відповідачами творів, виключні майнові авторські права на які належать Інституту, та використанням відповідачами електронного видання “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення” для навчання студентів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Інститут просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відзиви на касаційну скаргу не находили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідачів, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- Інститут позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що відповідачами в електронному виданні “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення” протиправно використано 19 карт, виключні майнові права на які належать позивачеві;
- відповідачами подано спільний відзив на позовну заяву, відповідно до якого: зазначене електронне видання не реалізовувалося в роздрібній торгівлі; під час його підготовки застосовано матеріали з придбаних атласів, що видаються на території України; позивач не може претендувати на авторські права на карти, оскільки сам не проводив картографічних зйомок; електронне видання розроблено виключно для використання в навчанні студентів Університету;
- відповідно до наказів Інституту від 05.01.2000 № 2/2 та від 18.01.2001 № 3/1 співробітниками позивача створено “Атлас з історії України 8 клас (ХVІ -ХVІІІ ст.)” та “Атлас історія України 10 клас (1914 -1939 рр.)”, до складу яких входять тематичні карти, які відповідно до пункту 12 частини першої статті 8 Закону України від 23.12.1993 № 3792-ХІІ “Про авторські і суміжні права” (далі -Закон № 3792) є об'єктами авторського права;
- відповідачами на оптичному носії видано електронне видання “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення”;
- ухвалою місцевого суду від 06.12.2005 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставлено такі питання:
· “А) Чи використано відповідачами у електронному виданні, наданому на CD-Rom, тематичні карти, що є ідентичними або схожими з картами, що оприлюднені у “Атласі з історії України 8 клас” (ХІV -ХVІІІ ст.) та у “Атласі з історії України 10 клас” (1914 -1939 рр.), які видано позивачем? Якщо є, то яка кількість таких карт?”;
· “Б) Чи можуть тематичні карти з атласів “Атлас з історії України 8 клас (ХІV -ХVІІІ ст.)” та “Атлас історія України 10 клас (1914 - 1939 рр.)" (друковані видання, які додані до матеріалів справи) використовуватись самостійно, наприклад: у якості пояснень до навчальних лекцій, тематичних уроків тощо?”;
· “В) Чи містить електронне видання (на оптичному носії - Cd-Rom) “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення” посилання або знаки/зазначення, які б дозволили визначити особу, якій належить авторське право на зазначене вище електронне видання? Якщо подібні посилання або знаки/зазначення наявні, то яку саме особу, згідно з цими посиланнями або знаками/зазначеннями, слід вважати такою, яка має авторське право на зазначене електронне видання?”;
· “Г) Чи містить електронне видання (на оптичному носії - CD-Rom) “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення” посилання на ЗАТ “Інститут передових технологій” (або посадових осіб ЗАТ “Інститут передових технологій”), як на особу яка має авторське право на будь-яку з частин зазначеного електронного видання?”;
- обов'язок з оплати вартості призначеної судової експертизи зазначеною ухвалою місцевого суду від 06.12.2005 покладено на позивача;
- експертною установою експертизу не проведено через несплату Інститутом її вартості, що позивач пояснив занадто великим розміром вартості експертного дослідження;
- позивачем не доведено факту порушення відповідачами виключних майнових прав Інституту на твір “Атлас з історії України 8 клас (ХVІ -ХVІІІ ст.)” та “Атлас історія України 10 клас (1914 -1939 рр.)”, оскільки не доведено того, що відповідачами використовується саме той твір, авторські права на який належать позивачеві;
- позивачем не надано доказів реалізації відповідачами диску в роздрібній торгівлі;
- відповідачі використовують згадане електронне видання для навчання студентів.
Причиною даного спору є питання про те, чи має місце порушення майнових авторських прав Інституту шляхом видання і розповсюдження електронного видання “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення”.
Преамбулою Закону № 3792 визначено, що він охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 8 цього Закону карти є самостійними об'єктами авторського права.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 3792 до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Статтею 16 цього Закону встановлено, що: авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору; виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем; за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.
Стаття 52 Закону № 3792 визначає грошову компенсацію як один із способів цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав.
Водночас відповідно до статті 23 Закону № 3792 допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:
1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:
а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.
Отже, беручи до уваги те, що в даному випадку предметом спору є можливе порушення майнових авторських прав Інституту на використання карт (а не їх збірників - атласів) як самостійних об'єктів авторського права, перелік яких визначено позивачем у додатках до позовної заяви (а.с. 40 -58), та враховуючи позицію відповідачів щодо використання в електронному виданні “Історія України. Електронний підручник. Повний мультимедійний курс історії України від давніх часів до сьогодення” матеріалів з атласів, що видаються на території України (а.с. 126-127), попереднім судовим інстанціям належало:
- витребувати у позивача примірники усіх карт, у зв'язку з використанням яких, на думку Інституту, відповідачі порушили його майнові авторські права: зокрема, в матеріалах справи відсутній “Атлас історія України 10 клас (1914 -1939 рр.)”, на карти якого міститься посилання в позовній заяві та інших матеріалах справи;
- з'ясувати повний перелік карт (встановивши індивідуальні ознаки кожної з 19-ти карт, згаданих позивачем), власником майнових авторських прав на які є Інститут, і які, на думку позивача, неправомірно використано відповідачами;
- встановити позицію Товариства і Університету стосовно кожної з карт, використання яких Інститут вважає неправомірним (чи мало місце їх використання, його обсяг і мета);
- у випадку встановлення факту використання відповідачами карт, майнові авторські права на які належать позивачеві, з огляду на визначені Законом № 3792 умови вільного використання об'єктів авторського права (статті 21 -23 цього Закону, інші) з'ясувати та дослідити фактичні обставини використання спірного електронного видання і карт, які воно містить: зокрема, відповідно до статті 23 Закону № 3792 необхідно з'ясувати наявність або відсутність кожної з умов, визначених пунктами 1 і 2 цієї статті (обсяг використання і його мету, відповідність обсягу меті; репрографічне відтворення і використання для аудиторних занять, інше).
Проте цього попередніми судовими інстанціями зроблено не було.
Водночас місцевий суд залишив поза увагою те, що відповідно до статті 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу виключно для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, тоді як призначенню і проведенню експертизи мають передувати дії суду із з'ясування фактичних обставин, що мають значення для дачі експертного висновку, про що, зокрема, зазначено в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8 “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” та в підпункті 3.3 пункту 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5).
Таким чином, суд першої інстанції, не визначивши перелік спірних об'єктів авторського права, не встановивши позиції сторін щодо кожного з них та не з'ясувавши фактичний перелік спірних питань між сторонами з приводу використання карт (від чого безпосередньо залежить визначення питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань), порушив встановлений процесуальним законодавством порядок призначення судової експертизи. Ці недоліки не було усунуто й апеляційним господарським судом.
Попередніми судовими інстанціями також не враховано, що відповідно до частини п'ятої статті 42 ГПК України висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і має оцінюватися господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, тоді як згідно з частиною першою статті 38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
З огляду на викладене висновок попередніх судових інстанцій (без встановлення повного переліку спірних об'єктів авторського права та без з'ясування позиції відповідачів щодо кожного з них) про те, що позивачем “не доведено того, що відповідачами використовується саме той твір, авторські права на який належать позивачеві”, є передчасним.
У свою чергу, й посилання місцевого і апеляційного господарських судів на використання електронного посібника для навчання студентів без зазначення конкретних обставин такого використання не може бути належним обґрунтуванням правомірності дій відповідачів, оскільки неповнота встановлення судами обставин справи не дозволяє зробити висновок щодо правильності застосування ними в даному випадку приписів статті 23 Закону № 3792 про вільне використання творів у навчанні.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Інститут передових технологій” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 зі справи № 21/665 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов