ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
05 грудня 2006 р. |
№ 3/87-1118 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006
зі справи № 3/87-1118
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -Підприємець)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Тернопільський речовий ринок” (далі -Товариство), м. Тернопіль,
про спонукання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1,
відповідача -Федорчука К.І., Трача В.І.,
ВСТАНОВИВ:
Підприємець у березні 2006 року звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом та просив:
- витребувати у відповідача відомості про доходи, одержані від оренди торгових місць № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за період з 01.06.2004 по день подання позову;
- зобов'язати Товариство виконати в натурі зобов'язання за договорами оренди від 04.12.2003 № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, а саме: надати позивачеві торгові місця НОМЕР_2 та № НОМЕР_1;
- стягнути з Товариства на його користь упущену вигоду в розмірі доходу, одержаного відповідачем від здачі в оренду торгових місць № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за період з 01.06.2004 по день подання позову;
- стягнути з Товариства у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006 (суддя Турецький І.М.) позов задоволено частково: Товариство зобов'язано надати Підприємцю торгові місця НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 або рівноцінні їм та стягнуто з Товариства 25 000 грн. моральної шкоди; в іншій частині позову відмовлено. Прийняте рішення мотивовано порушенням Товариством договірних зобов'язань.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 (колегія суддів у складі: Кравчук Н.М. -головуючий суддя, судді Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано в частині задоволення вимог про надання торгових місць і стягнення моральної шкоди та в позові відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю належних правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди та надання торгових місць НОМЕР_2 і № НОМЕР_1 або рівноцінних їм.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого суду.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 04.12.2003 Товариством (орендодавець) і Підприємцем (орендар) укладено договори оренди № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (далі -Договори), умовами яких передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування торгові місця № НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташовані в павільйонах НОМЕР_5та НОМЕР_6 відповідно, для здійснення торгівлі промисловими товарами;
- згідно з пунктом 2.1 Договорів орендар вступає у строкове платне користування наданим торговим місцем у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору;
- відповідно до пункту 2.3 Договорів орендар зобов'язаний звільнити торгове місце на вимогу орендодавця: після закінчення терміну дії договору; у разі несплати передбаченої цим договором суми оплати за торгове місце понад двох місяців або у разі відмови сплатити пеню, передбачену договором;
- згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договорів орендар зобов'язується використовувати надане торгове місце відповідно до його призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за торгове місце, а також пеню у випадку її прострочення;
- пунктом 9.1 Договорів передбачено, що договір діє з 01.01.2004 по 31.12.2004; за відсутності претензій він може бути пролонгований на наступний термін;
- згідно з пунктом 9.3 Договорів зміни і доповнення або розірвання цих договорів, окрім передбачених пунктом 2.3 Договорів умов, допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншій стороні;
- відповідно до підпункту 9.5.5 пункту 9.5 Договорів їх чинність припиняється, зокрема, у разі планового закриття ринку, окремих його приміщень або частини території (для проведення санітарних, протипожежних заходів, технічного переобладнання, реконструкції, ремонту), про що орендодавець повідомляє орендаря не пізніше як за п'ять днів;
- відповідач виконував умови Договорів по травень 2004 року включно, а з червня 2004 року позивача позбавлено можливості використовувати торгові місця за Договорами внаслідок реконструкції ринку без надання інших торгових місць;
- факт відсутності у позивача іншого місця роботи (іншого джерела одержання доходів) підтверджується випискою з трудової книжки ОСОБА_1
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- на виконання постанови Державного пожежного нагляду про застосування запобіжних заходів від 17.02.2003 № 7 в травні 2004 року призупинено експлуатацію речового ринку, який знаходився в користуванні Товариства поАДРЕСА_2у м. Тернополі;
- на підставі підпункту 9.5.5 пункту 9.5 Договорів підприємці-орендарі 15.05.2004 отримали повідомлення про планове закриття частини території ринку, а дія згаданих Договорів припинилася (а.с. 15-16);
- в результаті проведеної реконструкції ринку торгові місця у торгових рядах НОМЕР_5та НОМЕР_6 (в тому числі й торгові місця позивача) знищено, а на їх місці побудовано якісно нові кіоски-магазини площею 4 та 16 м2;
- листом від 17.02.2005 Товариство пропонувало Підприємцю нове торгове місце на ринку, в судовому засіданні представники відповідача підтвердили можливість надання позивачеві інших торгових місць на ринку.
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача про виконання відповідачем зобов'язань за Договорами в натурі та про стягнення моральної шкоди.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з стаття 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Між тим попередніми судовими інстанціями не було з достатньою повнотою встановлено фактичні обставини, пов'язані з дійсними взаємовідносинами сторін, а саме:
- не з'ясовано, чи мала місце пролонгація дії Договорів з огляду на дату та зміст листа Товариства від НОМЕР_7 (а.с. 8), відповідно до якого позивачеві на період реконструкції ринку пропонувалося тимчасове торгове місце, а в процесі подальшої реконструкції мало бути запропоновано місце нового зразка (не дано оцінки викладеному та не встановлено правові підстави для таких пропозицій);
- не досліджено та залишено без оцінки доводи Підприємця, який заперечує справжність підписів на підтвердження фактів його ознайомлення із здійсненням реконструкції ринку відповідно до підпунктів 9.5.5 пунктів 9.5 Договорів №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4;
- не з'ясовано фактичну тривалість, умови і зміст реконструкції частини ринку, де знаходилися торгові місця Підприємця за Договорами №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (коли розпочато реконструкцію і коли закінчено, чи мало місце закриття ринку або частини його території чи окремих приміщень, чи підпадають здійснені заходи під визначення реконструкції);
- не досліджено і не встановлено, які саме торгові місця було запропоновано Товариством позивачеві замість торгових місць №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2 (на підставі чого пропонувалися, які саме місця, їх характеристики, умови одержання, інше).
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 13.04.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 зі справи № 3/87-1118 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов