ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –                    Турченко Е.І.

від відповідача –                не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

До прийняття рішення позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, позивач просить зобов’язати Державне обласне комунальне підприємство “Донецькоблводоканал” передати на користь позивача 30,54 тони металопрокату та стягнути з відповідача  втрати від інфляції у сумі 27 753,12 грн., 3% річних в сумі 7 309,11 грн., судові витрати в сумі                            10 105,98 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2006 р. задоволено частково позов Відкритого акціонерного товариства “Новоазовський райагробуд” до Державного обласного комунального підприємства “Донецькоблводоканал” про зобов'язання передати товар. Зобов’язано відповідача передати на користь позивача 30,54 тони металопрокату. Стягнуто з відповідача на користь позивача  4 540 грн. витрат на послуги адвоката, 602,75 грн. витрати по сплаті державного мита та 78,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач, зазначає суд, свої договірні зобов'язання виконав частково  металопрокат поставлено не в повному обсязі, заборгованість складає 30,54 тони.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено фінансовими документами.

Згідно виписки банку від 19.05.2006 р. послуги адвоката оплачено в сумі 4 540 грн., саме в такій сумі судові витрати підлягають задоволенню.

Щодо стягнення втрат від інфляції та 3% річних, то зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки предметом договору у даній справі є не грошове зобов’язання, а матеріальне зобов'язання  - поставка металопрокату.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2006 р. скасовано рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2006 р., у позові відмовлено.

Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що договором не встановлений обов’язок відповідача поставити металопродукцію, оскільки в графіку поставки сторони не узгодили номенклатуру продукції та щодо поставки металопродукції в рахунок оплати придбаної нерухомості.

Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати, прийняти нове рішення, яким зобов’язати відповідача передати на користь позивача 30,54 тони металопрокату по ціні 1 825 грн., а також стягнути судові витрати у сумі 10 105,98 грн. посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 670 ЦК України позивач має право вимагати передачі кількості товару, якого не вистачає, тобто 30,54 тони металопрокату.

З графіку поставки металопродукції, на думку скаржника, вбачається, що сторони в графіку передбачили строки поставки та суму поставки, як загальну так і  в перерахунку за одну тону продукції та домовилися, що це буде будь-яка продукція, тому не конкретизували її у  графіку.

Сторони за договором передбачили та узгодили всі істотні умови, виконали вимогу щодо форми правочину.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Між Відкритим акціонерним товариством “Новоазовський райагробуд” (продавець) та Державним обласним комунальним підприємством “Донецькоблводоканал” 25.07.2003 р. укладено договір купівлі-продажу № 21 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця частину бази, яка розташована за адресою: Донецька обл. м. Новоазовськ, вул. Людникова, 15 у вигляді будівель і споруд, а покупець зобов'язується прийняти частину нежитлових приміщень, будівель , споруд бази у власність та сплатити продавцю її вартість в порядку передбаченому договором.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що продавець  передає по акту приймання-передачі, який є невід’ємною частиною договору, основні засоби, які перераховані в п. 1.2 договору на протязі 5-ти робочих днів з моменту отримання передоплати (п.3.3).

Частиною 3 договору визначено ціну договору та порядок розрахунків.

Вартість частини будівель і споруд бази по договору складає 420 000,00 грн. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в сумі 270 000 грн. на рахунок продавця в тому числі аванс в розмірі та порядку, який передбачений п. 3.3 договору. На залишкову суму продавець в якості розрахунку поставляє металопрокат в строки, номенклатурі і ціні відповідно до графіку поставки, який є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що на протязі трьох банківських днів з моменту підписання даного договору покупець перераховує аванс в сумі 50,000 грн., а залишкова сума грошових коштів перераховується на рахунок продавця відповідно графіка, який є невід’ємною частиною договору.

Суд першої інстанції встановив, що позивач –ВАТ “Новоазовський райагробуд” свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі, а саме здійснив передачу майна та технічної документації, що підтверджується актами приймання-передачі.

Державне обласне комунальне підприємство “Донецькоблводоканал” зобов'язання за договором виконало частково у розмірі 364 264,00 грн.

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 27/84Б-034 від 20.12.2005 р. в якій просить погасити заборгованість у сумі 130 000 грн. в двохтижневий строк, а у разі відмови від погашення заборгованості звернеться до суду про погашення боргу шляхом  поставки 82,2 тони металопродукції.

У відповіді на претензію Державне обласне комунальне підприємство “Донецькоблводоканал” суму боргу визнає частково у сумі 60 736 грн., та зазначає що вказану заборгованість погасить до 01.03.2006 р.

Таким чином заборгованість відповідача складає 30,54 тони металопродукції по ціні 1 825 грн. за тону.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Що стосується висновку апеляційного суду про те, що договором не встановлено обов’язок відповідача поставити металопродукцію та сторони не узгодили між собою номенклатуру товару, то з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата за частину споруд та будівель бази здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в сумі 270 000 грн. на рахунок продавця в тому числі аванс в розмірі та порядку, який передбачений п. 3.3 договору. На залишкову суму продавець в якості розрахунку поставляє металопрокат в строки, номенклатурі і ціні відповідно до графіку поставки, який є невід’ємною частиною даного договору.

В додатку № 4 до договору № 21 від 25.07.2003 –Графік поставки металопродукції в рахунок оплати за передану на баланс ДОКП “Донецькоблводоканал” виробничу базу ВАТ “Новоазовський райагробуд” передбачено строки поставки металопродукції та сума постави, як загальну так і в перерахунку за одну тону продукції.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача оплати послуг адвоката, а саме відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема  оплата послуг адвоката.

В силу ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, які такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Господарським судом встановлено, що оплату за послуги адвоката здійснено у сумі 4 540 грн., що підтверджується відповідними доказами, а тому зазначена сума підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд, маючи  в розпорядженні  ті ж докази, що і місцевий суд, оцінив їх на свій розсуд та дійшов  помилкових  висновків про наявність підстав  для скасування рішення суду першої інстанції.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від  04.09.06 колегія суддів вважає помилковою, а тому підлягаючу  скасуванню, а юридичну оцінку, дану господарським судом Донецької області обставинам  справи такою, що ґрунтується  на матеріалах справи та  чинному законодавстві.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Новоазовський райагробуд” задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського  суду від 04.09.06 скасувати, рішення  господарського суду  Донецької області від 10.07.06 у справі № 16/173 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                      Н.Дунаєвська