ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 43/24-06 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”, м. Харків |
на постанову | від 29.08.2006 Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 43/24-06 Харківської області |
за позовом | Державного комунального підприємства каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод”, м. Харків |
до | Приватної фірми “Апія”, м. Харків |
про | стягнення 1 575,58 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Болібок І.О.
від відповідача – Походенко А.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2006 р. задоволено позов Державного комунального підприємства комунального господарства “Харківкомуночиствод” до Приватної фірми “Апія” про стягнення 1 575,58 грн. за скид стічних вод з перевищенням ДВП, яка утворилася за червень 2005 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 575,58 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат.
Суд мотивував своє рішення тим, що акт відбору стічних вод від 17.06.2005 р. та здійснення позивачем відбору стічних вод відповідають Правилам прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова.
Відповідачем, зазначає суд, не доведено, що на момент відбору проб мало місце стороннє підключення до його каналізаційної мережі.
Заперечення відповідача стосовно того, що акт відбору стічних вод складений не законно, оскільки підписаний особою, яка відповідно до умов договору № 9714/04-АК-2 від 28.01.2003 р. не є його відповідальною особою, не підтверджує обґрунтованість доводів відповідача.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. скасовано рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2006 р., в позові відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги у розмірі 51.00 грн.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що відповідач у відповіді на претензію наполягав на обстеженні каналізаційних мереж Приватної фірми “Апія” представником позивача з метою виявлення врізання у каналізаційні мережі відповідача сторонніх користувачів, а також звертав увагу на те, що у його санвузлі в каналізаційній трубі такі врізки є.
Крім того, позивачем не надано відповідних актів обстежень, складених у відповідності з дотримання умов договору на приймання стічних вод та вимогами Правил приймання січних вод, які б свідчили, що саме відповідач здійснив скид стічних вод з перевищенням ДВП, а також обґрунтованого розрахунку скидів по підвищеному тарифу, не представлено критеріїв, за якими відповідачу було нарахована за червень 2005 р. вартість за скид стічних вод з перевищенням ДВП.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати, а рішення господарського суду від 16.06.2006 р. залишити без змін посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п.п. 4.2, 6.3 Правил прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова”, Порядку проведення відбору проб з метою контролю якості стічних вод, що скидаються абонентами у міську каналізацію, ст. 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що позивач не отримував від відповідача відповіді на претензію, в якій зазначалося про наявність підключення до каналізаційної мережі відповідача сторонніх осіб.
На думку скаржника, відповідач ні при укладенні договору про приймання стічних вод № 9714/04-АК-2 від 28.01.2003 р., ні при проведенні 17.06.2005 р. відбору проб стічних вод, не надав позивачу документального підтвердження про наявність підключення інших фірм до її внутрішньої каналізаційної мережі.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Державним комунальним підприємством “Харківкомуночиствод” та Приватною фірмою “Апія” 28.01.2003 р. укладено договір № 9714/04-АК-2 на приймання січних вод відповідно до умов якого позивач зобов’язувався надавати послуги відповідачу по прийому стічних вод, а відповідач здійснювати оплату за надані послуги згідно з діючими тарифами.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що сторони зобов’язуються керуватися Правилами приймання стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова з додатками Правила приймання січних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.
Відповідно до п. 3.4 договору відповідач зобов'язаний скидати стічні води, якісні показники яких не повинні перевищувати встановлених Правилами скидання січних вод допустимих величин показників забруднення (ДВП). В разі скиду відповідачем стічних вод з перевищенням ДВП плата за них проводиться по підвищеному тарифу згідно з Правилами скидання січних вод.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 17.06.2005 р. представником позивача здійснено відбір стічних вод на фірмі відповідача.
В акті відбору стічних вод від 17.06.2005 р. зазначено, що проба опломбована та доставлена до лабораторії ДКП КГ “Харківкомуночиствод”.
За результатами досліджень проб стічних вод встановлено факт скиду стічних вод з перевищенням ДВП у зв'язку з чим відповідачу нараховано підвищений тариф за червень 2005 р. в сумі 1 575,58 грн.
Пунктом 7.10 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України передбачено, що при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, позивач після закінчення аналізу направляє підприємству повідомлення про виявлення перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК забруднень позивач згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє підприємству претензію, до якої додається: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізів стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод.
В порушення вимог п. 7.10 Правил позивач – ДКП КГ “Харківкомуночиствод” повідомлення про виявлення перевищення ДК забруднень відповідачу не направив, а направив відповідачу претензію від 13.07.2005 р. № 1082/КАС в якій зазначалося, що на випуску стічних вод відповідача за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 24 зафіксовано скид січних вод з перевищенням допустимих величин забруднень у зв'язку з цим відповідачу нараховано підвищений тариф, зазначена претензія на думку позивача є повідомленням.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач у своїй відповіді на претензію, яка направлена позивачу 20.07.2005 р. наполягав на обстеженні каналізаційних мереж ПФ “Апія” з метою виявлення врізання у каналізаційні мережі відповідача сторонніх користувачів, а також звертав увагу на те, що у його санвузлі в каналізаційній трубі такі врізки є.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач користується нежитловим приміщенням загальною площею 80 м2 за адресою: м. Харків, вул. Енгельса, 24 на підставі договору оренди. За цією ж адресою знаходяться інші нежитлові приміщення, які орендуються іншими юридичними особами, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач мав підстави вважати, що не він один скидає стічні води у колодязь, з якого бралась проба.
Ухвалою господарського суду Харківської області від03.04.2006 р. зобов’язано сторони здійснити спільне обстеження мереж відповідача стосовно стороннього врізання інших осіб.
На виконання ухвали суду сторонами здійснено обстеження мереж відповідача та відповідно до акту обстеження каналізаційних мереж у санвузлі відповідача від 19.05.2006 р., який підписаний представниками позивача та відповідача, встановлено стороннє підключення до внутрішніх мереж у санвузлі відповідача.
За таких обставин суд апеляційної інстанції підставно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надав суду належних доказів наявності факту порушення відповідачем умов договору та Правил та не довів, що саме відповідач здійснив скид стічних вод з перевищенням ДПВ, а також не надав обґрунтованого розрахунку скидів по підвищеному тарифу, не представив критеріїв, за якими нараховано вартість за скид стічних вод з перевищенням ДВП.
Посилання скаржника на те, що він не отримував від відповідача відповіді на претензію, в якій зазначалося про наявність підключення до каналізаційної мережі відповідача сторонніх осіб спростовується матеріалами справи, а саме реєстром відправлених листів ПФ “Апія” від 20.07.2005 р., який містить поштовий штемпель та поштовим чеком від 20.07.2005 р. (а.с.72-73).
Твердження скаржника про те, що відповідач при проведенні 17.06.2005 р. відбору проб стічних вод, не надав позивачу документального підтвердження про наявність підключення інших фірм до її внутрішньої каналізаційної мережі до уваги не приймається, оскільки з матеріалів справи вбачається, що акт відбору стічних вод підписав з боку відповідача інженер-енергетик Коваль В.С., який не був відповідальним виконавцем з питань водовідведення та в обов'язки якого не входило підписання зазначеного акту.
Пунктом 3.2 договору про приймання стічних вод передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечувати явку відповідального працівника (п.3.1 договору –Прасов В.С.) для одержання дозволу , укладення договору, складання актів, брати участь в обстеженні та відборі проб стічних вод, проведення звірок платежів, подання показників кількості і якості скинутих стічних вод.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Харківським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 у справі № 43/24-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська