№ справи:124/1465/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Іванов С.С.
№ провадження:22-ц/190/5557/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Дралла І.Г.,
суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,
при секретарі:Почотовій Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.
Вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з одного боку та ОСОБА_8 з іншого боку, 8 жовтня 2012 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Під час продажу квартири між сторонами угоди існувала усна домовленість про те, що вказана квартира продається без урахування приміщень 1,2,3 літера «А», оскільки ОСОБА_6 ще у 2004 році продала їх за розпискою ОСОБА_7, але на теперішній час ОСОБА_8 намагається захватити спірні нежитлові приміщення. Просять визнати договір купівлі-продажу зареєстрованого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_11 від 8 жовтня 2012 року у нотаріальному реєстрі під №4349 недійсним у частині продажу приміщень 1,2,3 літера «А» квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю та безпідставністю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на законі. Судом встановлено, що 8 жовтня 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продали ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_1, про що уклали договір купівлі-продажу за реєстровим №4349, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11 8 жовтня 2012 року. Згідно п.2 договору продана квартира мала наступні характеристики: загальну площу квартири 70,5 кв.м., житлову площу квартири 29,5 кв.м. В літерах «А» та «З»: 1- комора, 2- комора, 3- комора, 4- коридор - у літері «А», 1 - житлова, 2 - житлова, 4 - кухня - у літері «З»; сарай №3 у літері «З» площею 12,4 кв.м. Наведене нерухоме майно було визначено сторонами як предмет договору купівлі-продажу і було продано покупцю без будь-яких застережень у договорі.
У даному випадку розписка про продаж спірних сараїв, яку позивачі ставлять за основу заявлених позовних вимог, є лише заявою про намір продати майно. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Частиною 4 ст.334 ЦК України передбачено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація договору про продаж спірних сараїв всупереч наведеним вимогам закону не здійснена.
У даному випадку відповідно до вимог ст. 215 ЦК України позивачами не надано доказів того, що зміст спірного договору купівлі-продажу суперечить нормам матеріального цивільного права, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Також не надано підтверджень факту порушення їх майнових прав.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не засновані на вимогах закону.
Посилання апелянтів на те, що спірні приміщення, комори 1,2,3 у літері «А» не були предметом договору купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки із змісту укладеного договору купівлі-продажу вбачається, що ці приміщення були продані, як складові частини квартири і за них було сплачено ціну разом з квартирою в цілому. Будь-яких застережень щодо продажу спірних приміщень договір купівлі-продажу не містить.
Доводи апелянтів про те, що у 2004 році ОСОБА_12 продала спірні приміщення ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки розписка не свідчить про перехід права власності та не є договором купівлі-продажу, який згідно із законом повинен укладатися нотаріально і проходити державну реєстрацію.
Крім того, спірні приміщення - комори, є складовою частиною квартири і не могли бути продані окремо від квартири.
Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 203, 215, 626, 627, 316, 328, 334 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.
У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.