УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/5584/13Головуючий суду першої інстанції:Нікіщенко М.І.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
"12" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівБілоусової В.В., Дралла І.Г.
При секретарі Почотовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: територіальна громада с. Верхоріччя Бахчисарайського району АР Крим, - про усунення перешкод у розпорядженні майном та припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим, Кримське республіканське підприємство «СМ БРТІ» про визнання рішення незаконним, визнання свідоцтва про право власності незаконним, стягнення суми,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Бахчисарайського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
05 березня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: територіальна громада с. Верхоріччя Бахчисарайського району АР Крим, - про усунення перешкод у розпорядженні майном та припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, 2/3 частки цієї квартири належить ОСОБА_7 Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 28.10.2009 року визначено порядок користування квартирою. Додатковим рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 15.02.2011 року належну йому частку в квартирі виділено в натурі. Рішенням виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим від 26.04.2012 року його квартирі присвоєно поштовий адрес: АДРЕСА_2.
За таких обставин ОСОБА_6 просить виділити в натурі частку з майна, що перебуває у спільній частковій власності з урахуванням порядку користування, встановленого судом, визнати право особистої приватної власності на квартиру №5 у цілому, що мається у Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер № 37011160, що складається з однієї житлової кімнати житлової площі 14,7, коридору площею 5,7 кв.м., загальної корисної площі 20,4 кв.м; припинити право спільної часткової власності на спірну квартиру №4, а саме його право власності на 1/3 частки зазначеної квартири, визнати за ОСОБА_7 право власності на неї у цілому та стягнути з відповідача фактично понесені витрати.
ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визнання незаконними: рішень виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про присвоєння поштової адреси та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2, свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2; визнання недійсною реєстрації 29.06.2012 КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» права власності за ОСОБА_6 за № 37011160, стягнення судового збору та витрат на отримання правової допомоги.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про присвоєння поштової адреси та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 були винесені незаконно на підставі додаткового рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 15.02.2012 року, яке було скасоване Апеляційним судом АРК 01.08.2012 року і відповідно до цього не може бути визнане право власності на окрему квартиру.
У ході судового розгляду відповідачем уточнювались вимоги за зустрічним позовом, зокрема, відповідач просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим про присвоєння поштової адреси та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2, незаконним свідоцтва про право власності на квартиру, та стягнути понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та витратами на правову допомогу.
Рішенням Бахчисарайського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 липня 2013 року у задоволені позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа:територіальна громада с. Верхоріччя Бахчисарайського району АР Крим, - про усунення перешкод у розпорядженні майном та припинення права спільної часткової власності на нерухоме майно відмовлено.
Позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнані незаконними: рішення виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим «щодо надання ОСОБА_6 поштової адреси в с. Переду щільне АДРЕСА_2 №39 від 26.04.2012 року, рішення виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим «про оформлення документів про право власності на квартиру» №59 від 21 червня 2012 року та свідоцтво серії САЕ № 346686 про право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2 щільне, видане 29.06.2012 року виконавчим комітетом Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати за надання правової допомоги у розмірі 1376 гривень 40 копійок.
В інший частині позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не повно досліджені обставини справи та рішення було постановлено на не повно з'ясованих обставинах.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні первинного позову, суд першої інстанції виходив із того, що виділити позивачу належну йому частку з квартири АДРЕСА_1 у вигляді квартири АДРЕСА_1 неможливо.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Проте позивач заявив вимоги про виділ з квартири №4, що є спільною частковою власністю його та відповідача, квартири №5, яка складається з однієї житлової кімнати житлової площі 14,7, коридору площею 5,7 кв.м., загальної корисної площі 20,4 кв.м; нова нумерація якій була присвоєна цієї частці на підставі додаткового рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 15.02.2011р, яке було скасовано ( а. с. 10-12).
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91р. з послідуючими змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам слід мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Вирішення питання щодо можливості виділу частки ОСОБА_6 потребує спеціальних знань у галузі будівництва та відповідно до положень ст. 143 ЦПК України можливо за умови призначення судової будівельно-технічної експертизи.
В порядку, передбаченому ч.4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України судова колегія роз'яснила ОСОБА_6 та його представнику ОСОБА_9, що для вирішення питання про виділ 1/3 частки з квартири необхідно призначити судову будівельно-технічну експертизу, та правові наслідки не вчинення даних процесуальних дій.
Проте, позивач та його представник відмовились від проведення такої експертизи, наполягаючи на своїх вимогах про виділ саме квартири №5, голослівно стверджуючи, що саме ця квартира відповідає частці позивача у спільній частковій власності.
Однак, як правильно встановив суд, присвоєння органом місцевого самоврядування
частці квартири, яка не була виділена в порядку, передбаченому ст. 267 ЦК України, іншої нумерації, було проведено з порушенням вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що рішення виконавчого комітету Верхоріченської сільської ради Бахчисарайського району АР Крим №39 від 26.04.2012 року про присвоєння поштової адреси та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 та наступне рішення №59 від 21 червня 2012р. про видачу ОСОБА_6 свідоцтва на цю квартиру були винесені на підставі додаткового рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 15.02.2012 року, яке було скасоване Апеляційним судом АРК 01.08.2012 року.
Отже, на теперішній час співвласники квартири АДРЕСА_1 не вирішили питання про поділ цієї квартири, тому рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння окремої адреси частці цієї квартири та видачу ОСОБА_6 свідоцтва про право власності суперечить закону.
За таких обставин всі доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що орган місцевого самоврядування діяв в межах своїх повноважень і є правові підстави для виділу позивачу за первинним позовом саме квартири №5, не можуть бути прийняті судовою колегією.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Повно та всебічно встановивши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, давши належну оцінку доказам, дослідженим у судовому засіданні, правильно визначивши зміст та характер правовідносин сторін, розв'язавши спір на підставі норм матеріального права, які підлягають застосуванню, суд ухвалив цілком законне рішення, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, що згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 305, 308 ч.1, 312, 313-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИ Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.