ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 р. | № 3/235 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Плюшка І.А.
Суддів: Самусенко С.С., Савенко Г.В.
Розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційне
подання Заступника Генерального прокурора України
на рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року
у справі №3/235
за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до 1. Консорціуму “ЄДАПС”
2. Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог
на предмет спору
на стороні позивача Державне підприємство “Поліграфічний комбінат Україна”
треті особи на 1. Товариство з обмеженою
стороні відповідачів, відповідальністю “Арт-мастер”;
без самостійних 2. Товариство з обмеженою
вимог на предмет спору відповідальністю “Укрспецполіграфія”
3. Міністерство внутрішніх справ України
про визнання недійсним рішення тендерного комітету №25/10-5880 від 25.11.2004 р., Генерального контракту № 10/498 від 10.12.2004 року та додаткової угоди до нього
За участю представників:
- позивача – Івченко О.А. –прокурор відділу ГПУ
Козир А.О –ДП “Поліграфічний комбінат Україна”
- відповідача – 1) Котул А.М., Яковенко С.М; 2) Лопушенко А.М.
- третьої особи – Калашникова А.І. - ТОВ “Арт - мастер”.
Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року у справі №3/235 позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Консорціуму “ЄДАПС” та Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Державне підприємство “Поліграфічний комбінат “Україна” та третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів –ТОВ “Арт-мастер”, ТОВ “Укрспецполіграфія” про визнання недійсним рішення тендерного комітету №25/10-5880 від 25.11.2004 року, визнання недійсним Генерального контракту №10/498 від 10.12.2004 року та додаткової угоди до нього –залишені без задоволення в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року у справі №3/235 зазначене судове рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року було залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення судів першої та апеляційної інстанції, заступник Генерального прокурора України звернувся з касаційним поданням в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України про скасування зазначених судових рішень з мотивів неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, та просить направити справу №3/235 на новий розгляд.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційного подання, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Приймаючи оскаржувані судові рішення господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за результатами проведення Департаментом ресурсного забезпечення МВС України відкритих торгів від 02.11.2004 року щодо закупівлі послуги по створенню Автоматизованої системи контролю за виготовленням бланків документів суворого обліку та видачею документів МВС України, відповідно до рішення тендерного комітету Департаменту ресурсного забезпечення МВС України від 25.11.2004 року на підставі оцінки одержаних тендерних пропозицій - 10.12.2004 року було укладено Генеральний контракт на закупівлю послуг зі створення автоматизованої системи контролю за виготовлення бланків суворого обліку та видачею документів МВС України між Департаментом ресурсного забезпечення МВС України та Консорціумом “ЄДАПС”.
Приймаючи оскаржувані судові рішення та встановлюючи фактичні обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо безпідставності заявлених позовних вимог відносно визнання відповідного рішення тендерного комітету №25/10-5880 від 25.11.2004 р., Генерального контракту № 10/498 від 10.12.2004 року та додаткової угоди до нього - недійсними з мотивів підписання останніх за відсутності відповідних повноважень, зокрема на укладення спірного контракту, з боку начальника Департаменту. Відповідне рішення господарські суди першої та апеляційної інстанцій мотивували тим, що п. 4.1.5. Положення “Про Департамент ресурсного забезпечення МВС України” передбачено, що начальник Департаменту представляє МВС України з питань матеріально-технічного забезпечення в державних, кооперативних, спільних підприємствах, установах, організаціях різних форм власності, укладає з ними угоди в межах наданої компетенції.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли також висновку, що оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі послуги по створенню автоматизованої системи контролю за виготовленням бланків документів суворого обліку та видачею документів Міністерства внутрішніх справ України було опубліковано у “Віснику державних закупівель” за жовтень 2004 року №28 (161). Відповідне оголошення про проведення відкритих торгів, згідно висновків судів першої та апеляційної інстанції відповідає вимогам наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20.05.2003 року №130.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення, виходячи з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відсутності необхідності обов’язкового надання довідки Державного департаменту інтелектуальної власності про внесення учасника процедури закупівлі до реєстру виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення, оскільки проведений тендер від 02.11.2004 року та укладений Генеральний контракт від 10.12.1004 року передбачали закупівлю послуг для створення бази даних, а не програмного забезпечення (комп’ютерної програми).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Концепції створення Єдиного державного реєстру фізичних осіб” від 09.11.2004 № 1500, під базою даних розуміється система програмно-апаратних, мовних і організаційних засобів, призначених для централізованого накопичення і колективного використання даних, а також сукупність даних, які передбачають загальні принципи опису, зберігання і маніпулювання даними.
Колегія суддів касаційної інстанції, переглядаючи оскаржувані судові рішення, також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відсутності необхідності отримання погоджень Служби безпеки України щодо закупівель голографічних захисних елементів на тендерній основі, оскільки як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, останні не були предметом спірного рішення тендерного комітету №25/10-5880 від 25.11.2004 р. та Генерального контракту № 10/498 від 10.12.2004 року.
Відносно відповідності учасників тендеру кваліфікаційним вимогам, колегія суддів виходить із мотивів щодо відповідності учасників тендеру зазначеним вимогам яких дійшли суди першої та апеляційної інстанції при розгляді справи по суті. Додаткове дослідження відповідних обставин судом касаційної інстанції суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, у зв’язку з чим колегією суддів до уваги не беруться.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині відсутності підстав визнання недійсною додаткову угоду до Генерального контракту від 10.12.2004 року за №10/498 у зв’язку з невідповідністю ст. ст. 22, 34 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, оскільки, як правильно дійшли висновку суди першої та апеляційної інстанцій, оспорювана угода укладена на виконання умов Генерального контракту від 10.12.2004 року за №10/498, який був укладений з дотримання вимог закону в цій частині. Оспорювана додаткова угода до Генерального контракту від 10.12.2004 року за №10/498, відповідно до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, передбачала зобов’язання Виконавця щодо розміщення замовлень на виготовлення бланків на паперовій основі на ДП “Поліграфічний комбінат “Україна” або інших підприємствах, які мають необхідні ліцензії та дозволи, на підставі окремих договорів, в межах виконання зобов’язань за Генеральним контрактом від 10.12.2004 року №10/498, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України за результатами касаційного перегляду приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції було повно і об’єктивно досліджено всі необхідні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права при постановлені оскаржуваних судових рішень, внаслідок чого підстав для скасування останніх колегією суддів не вбачається.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 у справі №3/235 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С.Самусенко
Г. Савенко