Справа № 161/1941/13-ц Провадження № 22-ц/773/1289/13 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П.
Категорія: 53 Доповідач: Грушицький А. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Грушицького А.І.,
суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,
при секретарі Перебойчуку Р.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Лапіна О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Престиж-Захід-Сервіс" про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації втрат частини заробітку, у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди, за апеляційною скаргою відповідача приватного підприємства "Престиж-Захід-Сервіс" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
1 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПП «Престиж-Захід-Сервіс» про стягнення на його користь 7365,78 грн. невиплаченої на момент звільнення заробітної плати, 1695,34 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 1000,00 грн. моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що 1 червня 2011 року був прийнятий на посаду лицювальника синтетичними матеріалами на ПП «Престиж-Захід-Сервіс». 3 січня 2013 року ОСОБА_3 було звільнено згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. За час роботи у приватному підприємстві в позивача виникла заборгованість із виплати заробітної плати за 6 місяців (з липня 2012 року по грудень 2012 року) в розмірі 7365,78 грн., враховуючи розмір його місячного окладу в розмірі 1400,00 грн., що підтверджується довідкою про середню заробітну плату № 75 від 3 січня 2013 року. Також з позивачем не було проведено остаточний розрахунок при звільненні, а тому вважав, що йому слід виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 4 січня 2013 року по 1 лютого 2013 року в розмірі 1695,34 грн. Крім того, вказував, що роботодавець практично змусив звільнитися з роботи, не пояснюючи причин звільнення. Заробітну плату не виплачено з посиланням на відсутність коштів. Йому завдані значні моральні страждання, психічний стан істотно погіршився, що призвело до неможливості реалізації своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, стану здоров'я, відносин в сім'ї.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 липня 2013 року позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ПП «Престиж-Захід-Сервіс» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 7365,78 грн.
Стягнути з ПП «Престиж-Захід-Сервіс» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 4 січня 2013 року по 1 лютого 2013 року в розмірі 1695,34 грн.
Стягнути з ПП «Престиж-Захід-Сервіс» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 500 грн.
Стягнути з ПП «Престиж-Захід-Сервіс» в користь держави судовий збір у розмірі 573,50 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_3 середнього заробітку в межах одного місяця.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Просить ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник відповідача в ході апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу з наведених у ній підстав підтримав та просить її задовольнити, тоді як представник позивача, не визнаючи апеляційну скаргу, просить її відхилити.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із таких мотивів.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки з вини відповідача в день звільнення із позивачем ОСОБА_3, відповідно до положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не було проведено розрахунку по заробітній платі, то належні до виплати кошти, в тому числі, середній заробіток за час затримки розрахунку та моральна шкода, підлягають стягненню в його користь.
Проте, повністю погодитись із такими висновками суду не можна.
За змістом ст. ст. 94, 115 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
На підставі досліджених судом першої інстанції доказів встановлено, що з 1 червня 2011 року ОСОБА_3 працював у відповідача на посаді лицювальника синтетичними матеріалами. Наказом від 3 січня 2013 року його було звільнено з цього числа із займаної посади за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 4-5). При звільненні із позивачем не було проведено повного розрахунку по виплаті належних при звільненні сум.
Оскільки ПП «Престиж-Захід-Сервіс» не виконало свого обов'язку щодо виплати позивачу його заробітної плати в установлені законом строки, суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача належних йому від підприємства, але не виплачених при звільненні коштів.
Однак, не можна погодитись із висновком суду про розмір стягнутих на користь позивача сум, так як рішення в означеній частині не відповідає фактичним обставинам справи.
Зі змісту наявних у матеріалах справи відомостей на виплату грошей за період з липня 2012 року по січень 2013 року включно (а.с. 61, 71-82) вбачається, що у вказаних відомостях у графі «підпис про одержання» навпроти прізвища ОСОБА_3 наявні підписи, окрім відомості № ВЗП-000017 за серпень 2012 року (а.с. 74).
Заперечуючи факт одержання позивачем зазначених коштів у період, за який наявні відповідні підписи у відомостях, представник позивача не довела цю обставину будь-якими належними і беззаперечними доказами. Питання про призначення судової почеркознавчої експертизи на предмет належності зазначених підписів її довірителю не порушувала.
Встановивши, що у відомості на виплату грошей № ВЗП-000017 за серпень 2012 року відсутній підпис про отримання заробітної плати позивачем (а.с. 74), колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем по зарплаті складає зазначену у відомості суму - 598,33 грн., тому саме ця грошова сума підлягає стягненню з підприємства на користь ОСОБА_3 як заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається апеляційним судом у відповідності з вимогами абзацу 3 п. 2 та п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.
Згідно із довідкою ПП «Престиж-Захід-Сервіс» від 3 січня 2013 року № 75 середньоденний заробіток позивача складає 45,90 грн. (а.с. 6), що відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Затримка розрахунку розпочалася 4 січня 2013 року (наступний день після звільнення) і закінчилася 1 лютого 2013 року (в межах заявлених позивачем позовних вимог), тобто становила 20 робочих днів. Тому, середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 918 грн. (45,90 х 20), і саме така сума має бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, то відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Аналізуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність того факту, що порушення відповідачем законних прав ОСОБА_3 спричинило останньому моральні страждання та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому в силу вищевказаної норми права відповідач повинен відшкодувати завдану позивачу моральну шкоду.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, а також виходячи з вимог розумності і справедливості, колегія суддів визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди, яку належить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 в сумі 200 грн.
При таких обставинах справи та у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення в частині присуджених до стягнення із відповідача на користь позивача сум підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Статтею 88 цього Кодексу закріплено правило, згідно з яким при частковому задоволенні позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Проведений судом першої інстанції у даній справі розподіл судових витрат узгоджується із положеннями вищеназваного процесуального закону, тому з ним погоджується і колегія суддів, як і з висновком суду першої інстанції про допуск до негайного виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах одного місяця (п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача приватного підприємства "Престиж-Захід-Сервіс" задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 8 липня 2013 року в даній справі в частині стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди скасувати.
Стягнути з приватного підприємства "Престиж-Захід-Сервіс" на користь ОСОБА_3 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 33 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 200 (двісті) грн. у відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді