ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 916/16/13-г

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в. о. заступника голови суду)

секретар судового засідання: Райлян І.Г.

за участю представників:

від ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Коваль К.П., за дов. від 27.05.13 № 1050;

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р.

у справі №916/16/13-г

за заявою: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

до боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Найфлейш В.Д.) від 15.07.2013 р. заяву ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича про визнання правочину недійсним та витребування майна задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_3 передати транспортний засіб Mersedes-Benz О 350, 1998 року виг. (фіолетового кольору, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в особі його ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука Олега Миколайовича. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

При винесенні вищевказаної ухвали, суд виходив з того, що рішенням Київського районним суду м. Одеси від 17.12.2012 р. та рішенням Апеляційного суду Одеської області від 09.04.2013 року було встановлено факт неправомірності вибуття із власності ОСОБА_4 транспортного засобу марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_6, оскільки ОСОБА_4 в порушення вимог ч. 2 ст. 17 Закону України „Про заставу" здійснив відчуження зазначеного автомобіля без згоди заставодержателя - ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк", у зв'язку з чим, відповідний правочин було визнано недійсним. Даний факт в силу приписів ч. 4 ст. 35 ГПК України носить преюдиціальний характер для даної справи. Проте, незважаючи на наведені висновки суду та визнання недійсним правочину із передачі банкрутом спірного транспортного засобу у власність ОСОБА_6, останнім було вчинено правочин із передачі цього майна у власність ОСОБА_3, в результаті чого останній зареєстрований як власник транспортного засобу марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, фіолетового кольору, який первісно належав саме банкруту.

Недійсності угоди банкрута із ОСОБА_6 презюмує відсутність у наступних осіб - титульних власників права власності на це майно при здійсненні можливих численних перереєстрації.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р. скасувати та відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ФОП ОСОБА_4 арбітражного керуючого Ковальчука О.М. про визнання правочину недійсним та витребування майна в частині зобов'язання ОСОБА_3 передати транспортний засіб Mersedes-Benz О 350, 1998 року виг. (фіолетового кольору, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 в особі його ліквідатора арбітражного керуючого Ковальчука ОМ.

Зокрема, особа, яка звернулась із апеляційною скаргою, зазначає, що висновки суду першої інстанції про законодавчо можливе витребування у нього в порядку застосування ч. 3 ст. 388 ЦК України транспортного засобу незалежно від дослідження обставин добросовісності або недобросовісності його придбання з посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів оплатного придбання ним транспортного засобу, суперечать суті застосованої судом норми, оскільки ця норма встановлює можливість витребування майна виключно від добросовісного набувача та за умови його безвідплатного набуття, що відповідно потребує встановлення судом як факту безоплатності так і добросовісності набуття майна особою, від якої воно витребовується.

Також, скаржник вказує на невідповідність нормам закону висновків суду про те, що встановлення факту неправомірності вибуття із власності ОСОБА_4 вищезазначеного транспортного засобу марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року виг. та недійсності угоди банкрута з цього приводу із ОСОБА_6 презюмує відсутність у наступних титульних власників права власності на це майно.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Таран С.В. - склад судової колегії згідно з розпорядженням заступника голови суду від 06.09.2013 р. №677) від 06.09.2013 р. ОСОБА_3 відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р. у справі №916/16/13-г, вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.09.2013 р. о 12:30.

Розпорядженням заступника голови суду від 16.09.2013 р. №715 склад судової колегії змінено.

У судове засідання 17.09.2013 р. з'явився представник ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Крім того, в судове засідання з'явилась гр. ОСОБА_7, яку судовою колегією недопущена до участі у даній справі в якості представника скаржника, з підстав відсутності у неї, всупереч ч. 5 ст. 28 ГПК України, нотаріально посвідченої довіреності.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Під час розгляду даної справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши пояснення представника заявника, розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої ухвали, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У пункті 1-1 ч. 1 розділу 10 прикінцевих та перехідних положень зазначено наступне. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, місцевим господарським судом, вірно застосовано Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за № 4212-VI в редакції, що діє з 18.01.2013 року під час здійснення провадження у справі № 916/16/13-г.

Згідно ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зокрема у випадку, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення зокрема вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Однією із форм реалізації цих заходів є звернення ліквідатора до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, із заявою про спростування майнової дії боржника/укладеного ним правочину.

Як вбачаться з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.01.2013 року порушено провадження у справі № 916/16/13-г за заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про визнання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. банкрутом.

Постановою господарського суду Одеської області від 28.01.2013 року визнано банкрутом Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, відкрито відносно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ковальчука О.М.

18.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ в новій редакції від 22.12.2011 р. за № 4212-VI.

18.03.2013 року ліквідатор арбітражний керуючий Ковальчук О.М. звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання в межах провадження у справі про банкрутство правочину щодо передачі у власність ОСОБА_3 транспортного засобу Mercedes-benz O 350, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_5, вчиненого між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 недійним, про зобов'язання ОСОБА_3 передати вказане майно арбітражному керуючому Ковальчуку О.М., а також про зобов'язання відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи 2 Державтоінспекції Одеської області зняти з обліку цей транспортний засіб.

Дана заява обґрунтована посиланням на положення ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та на факт незаконного набуття ОСОБА_3 вищезазначеного транспортного засобу за правочином, вчиненим із ОСОБА_6, який, в свою чергу, неправомірно набув право власності на цей засіб, що встановлено судовими рішеннями.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.12.2006р. між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитор) та ОСОБА_4 (позичальник) було укладено кредитний договір № 37/06ю, відповідно до умов якого банкруту надано кредит в сумі 250 000 доларів США зі сплатою 13% річних із остаточним строком повернення отриманої суми кредиту не пізніше 17.12.2009р. Крім того, 18.12.2006р. між ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" (заставодержатель) та ОСОБА_4 (заставодавець) укладено договір застави автомобіля, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № Д-150: в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 37/06ю від 18.12.2012р., за яким у власність ОСОБА_4 надано кредит в сумі 250 000 доларів США, заставодавцем передано заставодержателю в заставу автомобіль марки Mercedes-benz O 350, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_5. Вказаний транспортний засіб належав заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, виданого та зареєстрованого 11.12.2006р. органами ДАІ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2009р. справи № 6/148-08-4374, яке набрало законної сили та відповідно до положень ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення для даної справи, солідарно стягнуто з ФОП ОСОБА_4 та ПП „Лимекс-Транс" на користь ВАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість в сумі 245042 долара США 78 центів боргу по кредиту, 21437,49долара США боргу по відсоткам, 3531долара США 68 центів пені за несвоєчасне повернення кредиту, 2323 доларів США 36 центів пені за несвоєчасне повернення процентів, 13769гривень 13коп. держмита та 118 гривень витрат на ІТЗ судового процесу. Дане судове рішення вмотивовано неналежним виконанням з боку ОСОБА_4 власних зобов'язань за кредитним договором № 37/06ю від 18.12.2006р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків. Згідно із наданою Відділом реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ м. Одеси № 1 інформацією, станом на 25.04.2013 року щодо автомобіля Mersedes-Benz О 350, 1998 року виг., д/н НОМЕР_3, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_1, який належав на праві власності банкруту та був обтяжений заставою, було проведено такі реєстраційні дії: 11.12.2006 року вищевказаний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 та 07.12.2011 року знято з обліку для реалізації; 08.12.2011 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Білгород-Дністровського та Білгород-Дністровського району Одеської області даний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3., адреса: АДРЕСА_2. На автомобіль були видані державні номерні знаки НОМЕР_2. 27.12.2012 року автомобіль було знято з обліку для реалізації у тому ж ВРЕР ДАІ; 28.12.2012 року автомобіль Mersedes-Benz О 350, 1998 року виг., фіолетового кольору, кузов НОМЕР_1 зареєстровано у ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Одеси № 2 на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_3. На автомобіль видано державні номерні знаки НОМЕР_2. Станом на 25.04.2013 рік автомобіль значиться на обліку.

Отже, на момент розгляду даної заяви ліквідатора, транспортний засіб Mersedes-Benz О 350, 1998 року виг., фіолетового кольору, чинні номерні знаки НОМЕР_9, який раніше належав ОСОБА_4, мав номерні знаки НОМЕР_8 та був обтяжений заставою на користь ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк", зареєстрований за ОСОБА_3 як за власником цього майна. Однак, попередньою особою - власником цього транспортного засобу за даними Державтоінспекції значився ОСОБА_6.

17.12.2012 року рішенням Київського районним суду м. Одеси позов ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним та звернення стягнення заборгованості за договором кредиту на предмет застави задоволено частково. Визнано недійсним договір відчуження автомобіля марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_6, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_10. Зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_4 автомобіль марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_6. Звернено стягнення за кредитним договором №37/06ю від 18.12.2006 року в сумі 272335,31 дол. США на предмет застави - автомобіль марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_6, що належить на праві власності ОСОБА_4 шляхом надання ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнено з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" судові витрати у сумі 3433 грн.

09.04.2013 року рішенням Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2012 року змінено, викладено його резолютивну частину у новій редакції. Позов ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" задоволено частково. Визнано недійсним договір відчуження автомобіля марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_6, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 Звернуто стягнення за кредитним договором №37/06ю від 18.12.2006 року в сумі 272335,31 доларів США на предмет застави - автомобіль марки Mersedes-Benz О 350, 1998 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, фіолетового кольору, кузов НОМЕР_6, що належав на праві власності ОСОБА_4 шляхом надання ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний банк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребовано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N 01-06/606/2013 під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов'язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов'язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо. Що ж до визнання недійсними правочинів (договорів), то воно може мати місце у випадках відчуження боржником безоплатно майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без необхідних дій майнового характеру іншої сторони, прийняття на себе заставних зобов'язань на забезпечення виконання грошових вимог. Правові наслідки спростування майнових дій та визнання недійсними правочинів (договорів) є однаковими і стосуються включення чи повернення майна боржника до ліквідаційної маси. У зв'язку з цим визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника у відповідних випадках не тягне за собою припинення правовідносин, що склалися, тому кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору - погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Також, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судовий практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Тому, судова колегія вважає правомірним відхилення місцевим господарським судом вимоги ліквідатора про визнання недійсним правочину між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 щодо відчуження вищезазначеного транспортного засобу.

Враховуючи встановлення судом факту неправомірності вибуття із власності ОСОБА_4 спірного транспортного засобу та недійсності угоди банкрута із ОСОБА_6, судова колегія погоджується із доцільністю застосування у даній справі положень ч. 3 ст. 388 ЦК України та витребування у ОСОБА_3 зазначеного транспортного засобу.

Таким чином, судова колегія не знаходить підстав для скасування ухвали господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р. у справі №916/16/13-г.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р. є законною і обґрунтованою, оскільки її винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції не знайшов.

Керуючись ст.ст. 99,

101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 15.07.2013 р. у справі №916/16/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 18.09.2013 р.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Пироговський В.Т.