СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2013 року Справа № 901/272/13-г
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Воронцової Н.В.,
Сікорської Н.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Попов Євген Володимирович, (Приватне акціонерне товариство "Євпаторійський міський молочний завод ");
представник відповідача, Вашеняк Сергій Васильович, (Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль");
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Калініченко А.А.) від 23.07.2013 у справі №901/272/13-г
за позовом Приватного акціонерного товариства "Євпаторійський міський молочний завод"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
третя особа Публічне акціонерне товариство "Криммолоко"
про визнання недійсним договору поруки,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 30.01.2007, укладений між Закритим акціонерним товариством «Євпаторійський міський молочний завод» та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь Приватного акціонерного товариства «Євпаторійський міський молочний завод» 1147,00 грн судового збору.
Не погодившись з рішенням суду з підстав невірного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у зв'язку з відпусткою судді Антонової І.В. та відпусткою судді Заплава Л.М., була здійснена заміна суддів Антонової І.В. та Заплава Л.М. на суддів Воронцову Н.В. та Сікорську Н.І.
У судове засідання, призначене до розгляду на 16.09.2013, з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної сарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно, 16.09.2013 від представника Публічного акціонерного товариства "Криммолоко" надійшло клопотання про розгляд спррави за відсутності представника товариства у зв'язку з зайнятостю в іншому судовому процесі. При цьому третя особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третьої особи.
Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2007 між ПАТ «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено генеральну кредитну угоду №02-5/01-07, згідно положень пункту 1.1 якої Кредитор зобов'язувався надавати Позичальнику активні операції (кредити) в порядку і на умовах, визначених у договорах, що укладені в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.
Пунктом 1.2 Угоди було визначено розмір фактичної позичкової заборгованості за наданими кредитами, яка не перевищує суми еквівалентної 24000000,00 грн., з яких: 16000000,00 грн. мультивалютні не відновлювальні кредитні лінії та 8000000,00 грн. відновлювальні кредитні лінії.
Згідно з пунктом 9.1 Угоди встановлено, що угода набуває чинності з дати укладання та діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості за кредитами.
23.02.2007 в рамках вказаної Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено кредитний договір №012/02-5/11-07 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі еквівалентній 8000000,00 грн., з терміном погашення до 27.01.2012, відповідно до графіка погашення (додаток № 1 до додаткової угоди № 012/02-5/11-07 від 31.08.2011), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 012/02-5/11-07 від 31.08.2011).
27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено кредитний договір № 010/06 -1/105 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 7 140 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011 (згідно додаткової угоди № 010/06-1/105-10/390 від 31.08.2011), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 17% річних (згідно додаткової угоди № 010/06-1/105-10/457 від 24.12.2010).
27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено кредитний договір № 010/06 -1/106 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 12 480 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011 (згідно додаткової угоди № 010/06-1/106-10/391 від 31.08.2010р.) відповідно до графіка погашення (додаток № 2 до додаткової угоди №010/06-1/106-10/167/6 від 21.04.2011), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 17% річних (згідно додаткової угоди № 010/06-1/106-10/458 від 24.12.2010).
27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/107 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011 (згідно додаткової угоди №015/06 - 1/107 - 10/392 від 31.08.2011), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди №015/06-1/107-10/167/24 від 03.02.2011).
27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/108 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300 000,00 грн. з терміном погашення до 01.12.2011 (згідно додаткової угоди №015/06 - 1/108 - 10/393 від 31.08.2011р.), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 015/06 -1/108 - 10/25 від 03.02.2011).
27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/110 - 10 та додаткові угоди, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300 000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011 (згідно додаткової угоди №015/06-1/110-10/394 від 31.08.2011), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 015/06 -1/110- 10/26 від 03.02.2011).
27.07.2010 в рамках Генеральної кредитної угоди між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ВАТ "Криммолоко" було укладено договір овердрафту № 015/06 -1/111 - 10 з додатками, за яким ВАТ "Криммолоко" надано кредит з лімітом 300000,00 грн., з терміном погашення до 01.12.2011 (згідно додаткової угоди №015/06 -1/111-10/396 від 31.08.2011), і встановлено відсоткову плату за користування кредитними коштами 18% річних (згідно додаткової угоди № 015/06 -1/111-10/27 від 03.02.2011).
30.01.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" (правонаступником якого за всіма правами і зобов'язаннями є ПрАТ "Євпаторійський міський молочний завод") було укладено договір поруки, відповідно до якого ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» прийняло на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати по зобов'язанням ПАТ «Криммолоко», які виникають з умов Генеральної кредитної угоди №02-5/01-07 від 30.01.2007 та повернути кредит в розмірі еквівалентному 29000000,00 грн., сплатити проценти за його користування в розмірі, строки та у випадках передбачених Генеральною кредитною угодою.
Додатковою угодою від 27.07.2010 №1 до договору поруки від 30.01.2007 були внесені зміни до п.1.2 Договору та викладено його в наступній редакції: Сторони договору встановлюють, що Поручитель (ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод") на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням боржника - Відкритого акціонерного товариства «Криммолоко», які виникають з Генеральної кредитної угоди № 02-5/01-07 від 30.01.2007, а також з усіма змінами та доповненнями, що можуть бути внесені до неї, та укладених в її рамках кредитних договорів: № 012/02-5/11-07 від 23.02.2007; № 010/06-1/105-10 від 27.07.2010; №010/06-1/106-10 від 27.07.2010; договорами овердрафту № 015/06 -1/107-10 від 27.07.2010; №015/06-1/108-10 від 27.07.2010; № 015/06-1/110-10 від 27.07.2010; № 015/06-1/111- 10 від 27.07.2010, за умовами яких Боржник зобов'язується перед кредитором повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 29650000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитами, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Угодою, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням боржником умов кредитних договорів.
Після цього, 15.10.2010 між позивачем та відповідачем була укладена ще одна додаткова угода до договору поруки від 30.01.2007, якою було зменшено розмір відповідальності ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" до 29000000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Криммолоко» своїх зобов'язань по кредитним договорам, 16.03.2012 відповідачем було скеровано на адресу позивача вимогу про погашення заборгованості ПрАТ "Євпаторійський міський молочний завод" в сумі 35394335,53 грн. за зобов'язаннями по Генеральній кредитній угоді №02-5/01-07 від 30.01.2007.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду.
Так, позивач - ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод», звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору поруки від 30.01.2007, укладеного між ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 215 Цивільного кодексу України. Зокрема позивач зазначає, що відповідно до умов договору поруки ЗАТ "Євпаторійський міський молочний завод" прийняв на себе зобов'язання відповідати за невиконання зобов'язань ПАТ "Криммолоко" за генеральною кредитною угодою, яка у свою чергу, не встановлювала для сторін прав та обов'язків щодо регулювання кредитних відносин, отже позивач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання ще неіснуючих зобов'язань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного договору поруки були порушенні норми Цивільного та Господарського кодексів, не з'ясовано обсягу дієздатності представника позивача, що у розумінні ст. 203, 215 є підставою для визнання договору недійсним.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору є визнання недійсним договору поруки від 30.01.2007, укладеного між ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Пунктами 1, 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Пунктом 8.33 Статуту ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» передбачено, що до компетенції правління віднесено всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції інших органів товариства, зокрема - прийняття рішень про укладання правочинів, договорів, угод, інших юридичних актів, у тому числі кредитних договорів на суму, що перевищую 5% балансової вартості активів Товариства за даними останнього фінансового звіту - повинні бути затверджені наглядовою Радою товариства.
Статтею 101 Цивільного кодексу України передбачено, що засновники установи не беруть участі в управлінні нею.
В установі обов'язково створюється правління, до якого застосовуються положення ст. 99 цього Кодексу.
Установчий акт може передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування цих органів та їх склад.
Нагляд за діяльністю установи здійснює її наглядова рада.
Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно до установчого акта.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що укладання вищезазначеного договору поруки на суму, що перевищує 5 % балансової вартості активів Товариства, було можливе виключно в разі прийняття відповідного рішення наглядовою радою ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод».
Відповідно до висновку №28/362-2013 судової економічної експертизи по господарський справі № 901/272/13-г від 18.06.2013 ТОВ „Судова експертна палата", що була проведена у даній справі, балансова вартість активів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 30.01.2007 становить 6984,60 тис. грн., а 5% балансової вартості, відповідно, дорівнює 349,23 тис. грн.
Отже, голова правління ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» станом на 30.01.2007 мав право вчиняти правочини без дозволу наглядової ради підприємства, сума яких не перевищувала 349230,00 грн.
При цьому, судовою колегією встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів позивача №9 від 16.01.2007, який міститься в матеріалах справи, було погоджено укладання договору поруки на суму 24000000,00 грн., тоді як фактично спірний договір поруки було укладено на суму 29000000,00 грн.
Отже, голова правління ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» - Бутенко В.Г. перевищив свої повноваження під час укладання спірного договору поруки, та без належних повноважень, погодив значно більший розмір відповідальності поручителя.
Судова колегія вважає також безпідставними та необґрунтованими посилання заявника апеляційної скарги на ст. 241 Цивільного кодексу України щодо дійсності правочину поруки, що здійснений з перевищенням повноважень, через подальше його схвалення повноважними органами ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод», з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як встановлено колегією суддів, укладеною 30.01.2007 Генеральною кредитною угодою сторони передбачили ліміт кредитних коштів, що можуть передаватись за окремими кредитними договорами та договорами овердрафту, у розмірі 24 мільйони гривень. У подальшому, в липні 2010 року, сторонами зазначеної угоди - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Криммолоко», без попереднього погодження із позивачем, укладені додаткові угоди, якими розмір кредитного ліміту був збільшений до 29 млн. грн.
Тобто, боржник та кредитор, без згоди поручителя, змінили зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя, що у відповідності до ст. 559 Цивільного кодексу України свідчить про припинення поруки з дати зміни зобов'язання.
Це відповідає позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 17.01.2011 № 5020-10/012 (лист Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів").
Таким чином, рішення органів управління ПрАТ «Євпаторійський молочний завод» та додаткові угоди, прийняті та підписані після зазначеної зміни зобов'язання, не можуть розцінюватись як погодження чи схвалення юридичною особою правочину, що вчинений її представником (колишнім директором) із перевищенням повноважень, у розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки на час прийняття відповідних рішень та підписання додаткових угод, договір поруки вже був припиненим на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно за договором поруки поручитель відповідає за виконання зобов'язання перед кредитором в разі його невиконання боржником. При цьому, згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Проаналізувавши вищезазначені норми права, колегія суддів приходить до висновку, що забезпечуватися може лише реальне, існуюче зобов'язання.
При цьому, відповідно до умов договору поруки від 30.01.2007, позивач брав зобов'язання відповідати перед відповідачем за кредитними зобов'язаннями ПАТ «Криммолоко», які виникають з умов Генеральної кредитної угоди від 30.01.2007 та в разі невиконання ПАТ «Криммолоко» своїх зобов'язань, повернути кредит в розмірі еквівалентному 29000000,00 грн.
Однак, з тексту самої генеральної кредитної угоди вбачається, що вона лише передбачала намір сторін укласти кредитні договори та максимально можливий розмір кредиту, а як свідчать матеріали справи, станом на 30.01.2007 жодного кредитного договору між ПАТ «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено не було.
Як було встановлено судом раніше, перший кредитний договір між «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено лише 23.02.2007, тобто майже через місяць, після укладання договору поруки.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що станом на день укладання спірного договору поруки, тобто 30.01.2007, не існувало грошових зобов'язань, які забезпечувались договором поруки.
Відтак, судова колегія вважає, що спірний договір поруки було укладено із порушенням основних засад цивільного законодавства, оскільки позивач прийняв на себе зобов'язання щодо виконання ще неіснуючих зобов'язань ПАТ «Криммолоко».
Одночасно, судовою колегією встановлено, що Генеральна кредитна угода між боржником та кредитором на суму 24 млн. грн. та договір поруки між позивачем та відповідачем укладені 30.01.2007 - тобто, передбаченого порукою дійсного основного зобов'язання у сумі 29 млн. грн., у будь-якому разі взагалі не існувало, що безумовно суперечить приписам ст. 553 Цивільного кодексу України та тягне за своїми правими наслідками недійсність правочину з забезпечення основного зобов'язання, як це передбачено ст. 548 Цивільного кодексу України, що є самостійною підставою для висновку про недійсність спірного договору поруки.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що укладений договір поруки укладено із порушенням ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому такий правочин є недійсним.
Більш того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Генеральна кредитна угода має усі ознаки договору про наміри.
Так, пунктом 1.1. Генеральної кредитної угоди передбачено, що Кредитор зобов'язувався надавати Позичальнику активні операції (кредити) в порядку і на умовах, визначених у договорах, що укладені в рамках цієї Генеральної кредитної угоди.
В пункті 4.1. даної генеральної кредитної угоди визначено, що на умовах цієї Генеральної кредитної угоди надавати Позичальнику кредити згідно умов договорів, укладених сторонами у відповідності до загальних умов, визначених у ст. 1,2 цієї угоди.
Згідно ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
При цьому, частиною 4 даної статті встановлено, що договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
У зв'язку з тим, що в тексті Генеральної кредитної угоди не встановлено, що йому надається сила попереднього договору, то ця угода є договором про наміри.
При цьому слід зазначити, згідно з ч. 6 ст. 182 Господарського кодексу України угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.
Таким чином, генеральна кредитна угода не створювала для сторін грошових зобов'язань, а відтак, спірним договором поруки такі зобов'язання забезпечуватись не могли з огляду на їх відсутність.
Положеннями ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Отже, оскільки судом встановлено недійсність основного зобов'язання, то є недійсним і правочин щодо забезпечення такого зобов'язання.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що відповідно до умов договору поруки ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» прийняв на себе зобов'язання відповідати за невиконання зобов'язань ПАТ «Криммолоко» за генеральною кредитною угодою, яка у свою чергу, не встановлювала для сторін прав та обов'язків щодо регулювання кредитних відносин, спірний договір поруки не відповідає вимогам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У зв'язку з вищезазначеним, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок внесення подальших змін додатковими угодами до основних договорів їх зміст було приведено до відповідності із положеннями Цивільного кодексу України, а тому вони є дійсним - помилковими, оскільки подальше внесення змін до нікчемного правочину не має жодної юридичної сили.
Що стосується посилань заявника апеляційної скарги на пропущення відповідачем строків позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.
Заявник апеляційної скарги в своїй заяві про застосуванні наслідків пропуску позовної давності посилається на те, що з моменту укладання спірного договору поруки пройшло вже більше трьох років, а тому вважає, що позивач звернувся до суду із їх пропуском.
Однак судова колегія не може погодитись із таким твердженням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з огляду на таке.
Загальні питання застосування позовної давності та питання перебігу позовної давності знайшли своє правове врегулювання в Цивільному кодексі України.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Статтею 267 Цивільного кодексу України встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З аналізу вищенаведених норм права та постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 можна зробити висновок, що початок перебігу строку позовної давності далеко не завжди ставиться в залежність від дати укладання оспорюваного договору. Навпаки, вирішальним для визначення питання щодо початку перебігу строку позовної давності є день, коли особа могла або дізналась про порушення свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2007 було укладено генеральну кредитну угоду №02-5/01-07 саме між ПАТ «Криммолоко» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
З протоколу загальних зборів ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» №9 від 16.01.2007 вбачається, що ПАТ «Криммолоко» зверталось до ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» виступити поручителем за кредитними зобов'язаннями ПАТ «Криммолоко» в межах генеральної кредитної угоди.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази отримання ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» тексту самої генеральної кредитної угоди або навіть її проекту.
Так само, з вищезгаданого протоколу загальних зборів вбачається, що розглядалося питання про погодження виступити поручителя по кредитних зобов'язаннях ПАТ «Криммолоко» на суму 24000000,00 грн.
Проте, спірний договір поруки був укладений на суму 29000000,00 грн.
За умови, що позивач не був обізнаний про зміст генеральної кредитної угоди, а також укладених в її рамках інших договорів та додаткових угод до них, він у жодному випадку не міг їх порівняти із спірним договором поруки та встановити суттєві розбіжності, а також невідповідності нормам матеріального права, які покладені в основу позову.
Таким чином, приймаючи до уваги підписання позивачем додаткової угоди до спірного договору поруки лише 27.07.2010, а також отримання ним листа відповідача із вимогою щодо погашення боргу основного боржника 16.03.2012, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що у розумінні ст. 261 Цивільного кодексу України, ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» могло дізнатися про порушення своїх прав не раніше 27.07.2010, та у будь-якому разі повинно було дізнатися про ці обставини не пізніше 16.03.2012 .
Судова колегія критично ставиться до посилань ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав 20.03.2008 після підписання трьохсторонньої додаткової угоди до Генеральної кредитної угоди, оскільки як вбачається із цієї додаткової угоди, нею фактично було викладено Генеральну кредитну угоду в абсолютно новій редакції, а це, в свою чергу, не передбачало обов'язкової обізнаності ПрАТ «Євпаторійський міський молочний завод» про зміст первинної Генеральної кредитної угоди.
Враховуючи, що позивач звернувся з відповідними позовними вимогами в межах строку позовної давності, обчислюваного з будь-якої із зазначених дат, у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Більш того, судова колегія зазначає, що спірний договір поруки передбачає виникнення у ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод» обумовлених договором правових наслідків, прав та обов'язків тільки з настанням певної події - неналежним виконанням своїх грошових зобов'язань основним боржником - ПАТ «Криммолоко».
Отже, на думку суду, моментом початку перебігу строку позовної давності слід вважати момент пред'явлення кредитором вимоги до боржника, пов'язаної з простроченням кредитних зобов'язань, оскільки до того часу у позивача не було потреби у пошуку, порівнянні та перевірці усіх договорів, укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Криммолоко», а також між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЗАТ «Євпаторійський міський молочний завод».
Отже, під час вирішення спору, місцевий господарським судом правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.07.2013 у справі №901/272/13-г - залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Н.В. Воронцова
Н.І. Сікорська
Розсилка:
1. Приватне акціонерне товариство "Євпаторійський міський молочний завод" (вул. Інтернаціональна, 123, м. Євпаторія, 97403)
2. Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (вул. Лєскова, 9, м. Київ, 01001)
3. Публічне акціонерне товариство "Криммолоко" (вул. Севастопольська, 35, м. Сімферополь, 95000)