Головуючий у 1 інстанції Ференчук О.В.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Стрижак О.В.
за участю:
представника позивача Панасюк Н.П.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 липня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
21 травня 2013 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.
Зазначало, що відповідач мешкає в квартирі АДРЕСА_1, яка забезпечується централізованим опаленням виробничою одиницею «Єнакієветепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго».
В грудні 2011 року позивач звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за теплопостачання, Єнакіївським міським судом 14 грудня 2011 року був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, проте за заявою відповідача ухвалою цього ж суду від 29 березня 2013 року судовий наказ був скасований.
Посилаючись на те, що за період з 01 червня 2008 року по 01 травня 2013 року заборгованість за надані послуги по квартирі, в якій мешкає відповідач, складає 10 550,41 грн., позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 зазначену заборгованість за послуги з теплопостачання з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3 061,31 грн. та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, у розмірі 1 875,04 грн. (а.с. 2).
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 липня 2013 року з ОСОБА_2 стягнута заборгованість за теплову енергію в розмірі 15 405,74 грн., з яких основна заборгованість - 10 469,41 грн., інфляційні витрати - 3 061,31 грн., три проценти річних - 1 875,04 грн. (а.с. 31).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 37-38).
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 09 вересня 2013 року (а.с. 61) та довіреності на ведення справи, посвідченої відповідно до частини 2 ст. 42 ЦПК України ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 вересня 2013 року, яка занесена до журналу судового засідання, а сама довіреність приєднана до справи (а.с. 62), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник позивача - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Панасюк Н.П., яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 28 грудня 2012 року № юр/7704 (а.с. 14), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника позивача Панасюк Н.П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 218 ЦПК України рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.
Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення.
З матеріалів справи встановлено порушення судом першої інстанції вимог частини 2 ст. 218 ЦПК України.
Так, згідно вступної та резолютивної частин рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 липня 2013 року, яке було проголошено у судовому засіданні та приєднано до матеріалів справи (а.с. 30), з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» стягнута заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 15 405,74 грн., з яких основна заборгованість - 10 469,41 грн., інфляційні витрати - 3 061,31 грн., три проценти річних - 1 875,04 грн., та на відшкодування понесених судових витрат - 114,70 грн. З ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 114,70 грн. (а.с. 30).
Після проголошення вступної та резолютивної частин рішення при складанні повного тексту рішення судом внесені зміни до резолютивної частини рішення. Згідно резолютивної частини повного тексту судового рішення з ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Єнакієветепломережа» стягнута заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 15 405,74 грн., з яких основна заборгованість - 10 469,41 грн., інфляційні витрати - 3 061,31 грн., три проценти річних - 1 875,04 грн., та на відшкодування понесених судових витрат - 114,70 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено (а.с. 31), тобто суд змінив особу, на користь якої стягнута заборгованість, зазначив реквізити цієї нової особи, доповнив резолютивну частину рішення тим, що «в іншій частині у задоволенні позову відмовити», та не зазначив в повному тексті рішення про стягнення з ОСОБА_2 судового збору на користь держави.
Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Відповідно до частини 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Апеляційний суд вважає, що порушення судом першої інстанції вимог частини 2 ст. 218 ЦПК України, а саме, зміна рішення суду після його проголошення, призвело до неправильного вирішення справи, невизначеності особи, на користь якої підлягають стягненню визначені судом суми та невизначеності розміру судового збору, який підлягає стягненню з задоволених позовних вимог, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована 10 квітня 2007 року, що підтверджується копією її паспорту серії НОМЕР_2, який виданий 30 листопада 2011 року Єнакієвським МВ ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 21).
Рішенням виконавчого комітету Єнакієвської міської ради № 204 від 18 квітня 2012 року КП Єнакієвської міської ради «ЖРУ № 2» була надання згода на зміну договору найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, трикімнатна квартира, житловою площею 38,5 кв.м, наймачем зазначеної квартири визначено ОСОБА_2 (а.с. 41).
В подальшому відповідач ОСОБА_2 приватизувала цю квартиру, її право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Відділом приватизації житлового фонду при Єнакієвському міськвиконкомі 27 квітня 2012 року, зареєстровано Комунальним підприємством «Єнакієвське міжміське бюро технічної інвентаризації» 17 травня 2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 22).
Згідно особового рахунку № НОМЕР_3, який відкритий позивачем за об'єктом споживання - АДРЕСА_1, заборгованість по цій квартирі за послуги з теплопостачання за період з жовтня 2008 року по квітень 2013 року включно складає 10 550,41 грн. (а.с. 9, а.с. 67).
Задовольняючи позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснила самовільне відключення опалювальних приладів в своїй квартирі від системи централізованого опалення без дотримання порядку відключення, а тому у позивача відсутні підстави для припинення по квартирі відповідача нарахувань за теплову енергію.
Відповідно до ст. 20, ст. 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875 - IV «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги щомісяця у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води між позивачем та відповідачем не укладався, тому плату за послуги з теплопостачання відповідач зобов'язана була вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Ці строки оплати послуг наданих в період з 01 жовтня 2008 року по квітень 2013 року включно сплинули, заборгованість відповідача за цей період складає згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_3 - 10 550,41 грн. (а.с. 67). Крім того, в цьому розрахунку позивачем не врахована оплата відповідачем послуг за цей період за квитанцією від 11 квітня 2013 року - 51 грн. за березень 2013 року, за квитанцією від 14 травня 2013 року - 30 грн. за квітень 2013 року та за квитанцією від 23 липня 2013 року - 62 грн. за квітень 2013 року (а.с. 68), тобто заборгованість відповідача за послуги теплопостачання на час розгляду справи апеляційним судом складає 10 407,41 грн. (10 550,41 - 51 - 30 - 62).
З особового рахунку № НОМЕР_3, який відкритий позивачем за об'єктом споживання - АДРЕСА_1, вбачається, що зазначена заборгованість виникла внаслідок того, що в спірний період відповідач надані послуги з теплопостачання (централізоване опалення) оплачувала нерегулярно та не в повному обсязі (а.с. 66), а тому зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність письмового договору про надання послуг між позивачем та відповідачем виключає її обов'язок сплачувати ці послуги, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Мешкаючи в багатоквартирному будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого проміжку часу та періодично їх частково сплачуючи, відповідач своїми діями підтвердила наявність між нею та позивачем фактичних договірних правовідносин, внаслідок яких у відповідача виникли щомісячні обов'язки по сплаті фактично отриманих послуг.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги», на який посилається відповідач, дійсно передбачає укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачем не позбавляє відповідача обов'язку сплатити фактично отримані нею послуги з централізованого опалення квартири.
Доводи відповідача про те, що до 18 квітня 2012 року вона в цій квартирі фактично не мешкала та послугами теплопостачання не користувалася, що вона регулярно оплачує послуги з того часу, як рішенням виконавчого комітету від 18 квітня 2012 року вона була визнана наймачем цієї квартири, не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Адреса спірної квартири є зареєстрованим місцем проживання відповідача з 10 квітня 2007 року.
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Єнакієвської міської ради від 18 квітня 2013 року № 204, договір найму квартири АДРЕСА_1 був змінений та відповідач ОСОБА_2 була визнана наймачем цієї квартири у зв'язку з тим, що вона була членом сім'ї її дідуся ОСОБА_4, який 29 квітня 2011 року був знятий з реєстраційного обліку по цій квартирі (а.с. 41), а тому відповідно до ст. 64 ЖК України вона і до 18 квітня 2012 року, як член сім'ї ОСОБА_4, зобов'язана була нести усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення, в тому числі і з оплати комунальних послуг з централізованого опалення.
Заборгованість, яка є предметом позову по цій справі, утворилася після досягнення відповідачем повноліття.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно ордеру № 686 від 04 жовтня 1978 року основним наймачем квартири до 18 квітня 2012 року був ОСОБА_4, з яким фактично мешкала його дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6, які були споживачами усіх комунальних послуг і були зобов'язані їх своєчасно оплачувати, також не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 64 ЖК України повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до частини 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Позивачем позовні вимоги про стягнення заборгованості заявлені відповідно до частини 2 ст. 11 ЦПК України лише до одного із споживачів, що мешкали в цій квартирі в спірний період, і це є правом позивача.
Відповідно до ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відповідно до п. 29 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право на несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім'ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою.
Тобто, навіть тимчасова відсутність споживача ОСОБА_2 у спірній квартирі не є підставою для несплати нею вартості послуг з централізованого опалення.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на Закон України від 12 січня 2006 року № 3334-IV «Про житловий фонд соціального призначення», є необґрунтованим, оскільки на правовідносини, що виникли між сторонами цей закон не розповсюджується.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону житловий фонд соціального призначення - це сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту;
соціальне житло - житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону до житла з житлового фонду соціального призначення належать: 1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла; 2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.
Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.
Спірна квартира відповідачу в порядку, передбаченому Законом України від 12 січня 2006 року № 3334-IV «Про житловий фонд соціального призначення» не надавалася, вона була надана її діду ОСОБА_4 на підставі ордера від 04 жовтня 1978 року (а.с. 20), тобто задовго до прийняття Закону України від 12 січня 2006 року № 3334-IV «Про житловий фонд соціального призначення».
Той факт, що спірна квартира не належить до житлового фонду соціального призначення підтверджується довідкою виконавчого комітету Єнакієвської міської ради від 12 вересня 2013 року (а.с. 69).
Доводи апеляційної скарги про те, що до 14 жовтня 2012 року ВО «Єнакієветепломережа» послуги з централізованого опалення в квартиру фактично не надавалися через відсутність у квартирі труб та батарей для опалення, також висновків суду не спростовують.
Згідно акту, складеного представниками КП Єнакієвської міської ради «ЖРУ № 2» від 30 травня 2012 року, демонтаж опалювальних приладів в квартирі здійснений самовільно (а.с. 27).
Згідно акту від 30 липня 2012 року, складеного працівниками КП Єнакієвської міської ради «ЖРУ № 2» вбачається, що прилади центрального опалення підключені до системи центрального опалення 14 жовтня 2012 року (а.с. 42).
Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 з наступними змінами, власник, наймач квартири зобов'язаний проводити за власні кошти ремонт квартири; використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Відповідно до пунктів 25 - 26 цих Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758), який з 14 грудня 2007 року діє із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169.
«Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Відповідно до п. 2.2 зазначеного Порядку Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.
Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.
При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно пунктів 2.3 - 2.7 зазначеного Порядку отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією.
Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником (п. 2.3).
Разом з проектом індивідуального (автономного) теплопостачання надаються: проектні рішення щодо опалення місць загального користування у будинку; технічні рішення з розрахунками щодо реконструкції існуючої системи теплопостачання: перенесення транзитних стояків, їхня ізоляція, можливе перекладання розподільних трубопроводів, стояків, заміна дросельних діафрагм, елеваторів, теплолічильників тощо; теплові навантаження місць загального користування; розраховані теплові навантаження будинку; технічні рішення з перерахунку та заміни внутрішньобудинкових систем газо- та електропостачання (залежно від типу нагрівачів).
Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж (п. 2.4).
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи (п. 2.5).
По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження (п. 2.6).
Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (п. 2.7).
Зазначений порядок відключення квартири від централізованого опалення відповідачем не дотримано. Відповідне рішення міжвідомчої комісії щодо відключення квартири від мережі централізованого опалення, проект індивідуального теплопостачання відповідачем суду не надано, як не надано і акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, складеного за участю представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, тобто за участю позивача, та затвердженого міжвідомчою комісією.
Враховуючи зазначене, підстави для ненарахування відповідачу плати за послуги теплопостачання в період до 14 жовтня 2012 року у позивача відсутні.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові по справі № 6-9цс11від 16 травня 2011 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Відповідно до ст. 3607 ЦПК України це судове рішення є обов'язковим для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
З цим позовом до суду позивач звернувся 21 травня 2013 року відповідно до частини 3 ст. 118 ЦПК України після скасування 29 березня 2013 року за заявою боржника ОСОБА_2 судового наказу від 14 грудня 2011 року про стягнення з неї заборгованості за послуги з централізованого опалення (а.с. 8). Звернення ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з заявою по видачу судового наказу в грудні 2011 року відповідно до частини 2 ст. 264 ЦК України перервало перебіг строку позовної давності.
Крім того, як вбачається з особового рахунку № НОМЕР_3, в травні 2009 року нарахування за централізоване опалення по квартирі відсутні у зв'язку із закінченням опалювального сезону, проте споживачами послуг з централізованого опалення цієї квартири було сплачено 622,28 грн., що свідчить про визнання боргу та такі дії відповідно до частини 1 ст. 264 ЦК України переривають перебіг позовної давності.
Враховуючи зазначене, заборгованість за період з жовтня 2008 року по квітень 2013 року пред'явлена позивачем в межах строку позовної давності.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з частиною 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини 1 ст. 901, частини 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами щодо надання послуг з централізованого опалення, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 червня 2012 року № 6-68цс12, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та яка відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.
Комунальні платежі є щомісячними нарахуваннями, а тому розрахунок індексу інфляції та трьох процентів річних повинен здійснюватися на суму кожного щомісячного платежу за кількість днів прострочення, починаючи відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Яким чином нараховано індекс інфляції та три проценти річних, представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду пояснити не змогла, пославшись, що у позивача розроблена відповідна програма.
Перевіривши розрахунок позивача, апеляційним судом встановлено, що він зроблений не правильно.
Індекс інфляції на заборгованість за період з жовтня 2008 року по квітень 2013 року включно станом на 16 травня 2013 року (дата подання позивачем позовної заяви) складає 1 023,49 грн. та три проценти річних за цей період - 887,66 грн.
місяць та рік
нарахо -
вано
сплаче -
но
індекс інфляції
на 16 травня
2013 року
сума інфляції
3% річних
на 16 травня
2013 року
жовтень 2008 127,98 0 1,31 39,42 17,23
листопад 2008 495,94 0 1,28 139,36 65,55
грудень 2008 495,94 0 1,24 121,51 64,28
січень 2009 495,94 0 1,22 112,58 63,02
лютий 2009 495,94 0 1,21 104,15 61,88
березень 2009 495,94 0 1,20 98,69 60,61
квітень 2009 247,97 0 1,19 47,86 29,70
травень 2009 0 0 0 0
червень 2009 0 0 0 0
липень 2009 0 0 0 0
серпень 2009 0 0 0 0
вересень 2009 0 0 0 0
жовтень 2009 271,97 0 1,15 41,07 28,46
листопад 2009 495,94 0 1,14 69,93 50,67
грудень 2009 495,94 0 1,12 60,01 49,40
січень 2010 495,94 0 1,10 49,59 48,14
лютий 2010 495,94 204,95 1,09 26,19 27,58
березень 2010 495,94 0 1,09 46,12 45,74
квітень 2010 247,97 0 1,10 24,80 22,26
травень 2010 0 0 0 0
червень 2010 0 0 0 0
липень 2010 0 0 0 0
серпень 2010 0 0 0 0
вересень 2010 0 0 0 0
жовтень 2010 91,83 0 1,05 4,96 6,85
листопад 2010 218,75 0 1,04 10,06 15,79
грудень 2010 311,22 0 1,03 10,89 21,67
січень 2011 400,81 0 1,026 10,42 26,88
лютий 2011 402,77 0 1,01 4,83 26,09
березень 2011 457,84 0 0,99 0 28,49
квітень 2011 367,91 0 0,99 0 21,98
травень 2011 0 0 0 0
червень 2011 0 0 0 0
липень 2011 0 0 0 0
серпень 2011 0 0 0 0
вересень 2011 0 0 0 0
жовтень 2011 114,64 0 1,00 0,23 5,12
листопад 2011 448,94 0 1,00 0 18,93
грудень 2011 384,23 0 0,99 0 15,22
січень 2012 513,03 0 0,99 0 19,02
лютий 2012 720,97 0 0,99 0 25,01
березень 2012 465,21 0 0,99 0 14,95
квітень 2012 158,15 0 0,99 0 4,69
травень 2012 0 0 0 0
червень 2012 0 0 0 0
липень 2012 0 0 0 0
серпень 2012 0 0 0 0
вересень 2012 0 0 0 0
жовтень 2012 88,84 88,84 1,00 0 0
листопад 2012 - 236,40 8,01 0 0
грудень 2012 69,24 23,00 1,00 0 0,44
січень 2013 175,29 74,65 1,00 0,10 0,70
лютий 2013 269,11 59,00 1,00 0,21 0,98
березень 2013 153,4301,000,150,33
квітень 2013200,04000
Всього1 023,49887,66
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2008 року по квітень 2013 року включно, тобто по 01 травня 2013 року, в розмірі 10 407,41 грн., індекс інфляції в розмірі 1 023,49 грн. та три проценти річних в розмірі 887,66 грн.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 114,70 грн (а.с. 1).
Відповідно до ст. 2, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.
Виходячи з задоволених позовних вимог 12 318,56 грн. (10 407,41 + 1 023,49 + 887,66), судовий збір складає 229,40 грн. (12 318,56 х 1% = 123,18 грн., але не менш 229,40 грн. (1 147 х 0,2). Позивачем сплачено 114,70 грн., недоплата судового збору складає 114,70 грн. (229,40 - 114,70), які підлягають стягненню на користь держави з відповідача.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн. підлягають йому відшкодуванню в розмірі 114,70 грн. за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 22 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Кіровське Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, ідентифікаційний код 03337119) заборгованість за теплову енергію за період з 01 жовтня 2008 року по 01 травня 2013 року в розмірі 10 407 (десять тисяч чотириста сім) гривень 41 коп., індекс інфляції - 1 023 (одна тисяча двадцять три) гривні 49 коп. та три проценти річних, нарахованих на суму заборгованості, в розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) гривень 66 коп., на відшкодування витрат по сплаті судового збору 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Кіровське Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна