ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від ДК " Газ України НАК " Нафтогаз України" -Кудрявцев П.М.

від ВАТ " Куп"янський цукровий комбінат" - Шпак О.А.

розпорядник майна: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2006 року у справі № Б-48/08-04 (Суддя Пуль О.А.) в задоволенні заяви Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з вимогами до боржника в частині визнання кредитором та включення до реєстру вимог кредиторів заборгованості в сумі 3272227,20 грн. було відмовлено. Визнано вимоги кредитора Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до боржника  в сумі 6511,53 грн. основного боргу та 376,88 грн. санкцій.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № Б-48/08-04 (Судді: Істоміна О.А., Горбачова Л.П., Гончар Т.В. ) апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2006 року у справі № Б-48/08-06 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України ” звернулась до Вищого господарського  суду України  з касаційною скаргою в якій просила скасувати  ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2006 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № Б-48/08-04, визнати грошові вимоги ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України ” в сумі 3 272 227,20грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів ВАТ “Куп'янський цукровий комбінат”.

Касаційна скарга мотивована тим, що Харківський апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, прийняв до уваги доводи лише однієї сторони - ВАТ " Куп'янський цукровий комбінат", отримання  спірних обсягів газу в листопаді, грудні 1999 року боржником не заперечується, тобто сам факт отримання газу  доведенню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях боржника волевиявлення на  встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір ( фактичне отримання газу   у листопаді-грудні 1999 року).

ЗАТ " УкРосконтрактенерго" не мало можливості здійснювати в листопаді, грудні 1999 року поставку газу Боржнику, оскільки не мало в своїй власності обсягів газу. 

Колегія суддів Вищого господарського суду України  ,переглянувши у касаційному порядку  ухвалу місцевого господарського суду та постанову  суду апеляційної інстанції ,  перевіривши застосування судами першої та  апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга  не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного:

 - як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2004 року в газеті “Голос України” № 236 опубліковано оголошення про порушення господарським судом Харківської області провадження у справі про банкрутство ВАТ “ Куп'янський цукровий завод”

              05.01.2005 року  кредитор  - Дочірня компанія “ Газ України” НАК “ Нафтогаз України” звернувся до господарського суду Харківської області  з заявою про грошові вимоги до боржника у порядку ст. 14  Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, сума грошових вимог 3280021,74 грн.

Згідно повідомлення розпорядника майна про результати розгляду грошових вимог кредитора ,визнані вимоги у розмірі 6511,53 грн.  включено до четвертої черги реєстру вимог кредиторів, вимоги у розмірі 376,88 грн. включено до шостої черги реєстру вимог кредиторів. Вимоги у розмірі 3272227,20 грн. відхилені, в зв'язку з тим, що кредитор не надав належних доказів поставки газу у листопаді, грудні 1999 року.  Та минув строк позовної давності.

Судові акти попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до вимог ч.10 Порядку забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року № 1978, суб'єкти господарської діяльності задовольняють свої потреби в природному газі виключно шляхом його закупівлі за прямими договорами з постачальниками природного газу, в тому числі укладених на біржах, а також  через аукціони ( тендери).

Згідно вимог ч.10 зазначеного порядку, за відпуск газу без укладення договору на постачання газу споживачам відповідальність несуть газотранспортні підприємства.

Згідно п.4.8. Умов діяльності постачальників природного газу у 1999 році, які затверджені Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України № 257 від 20.12.1998 року,  заміна постачальника природного газу споживачами може бути проведеною за умови відсутності заборгованості споживача перед постачальником або наявності згоди попереднього постачальника на укладання договору і тільки з початку місяця, наступного за місяцем досягнення домовленості, про що зазначається  в договорі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до  договору на постачання природного газу на 1999 рік, який  було укладено 28 грудня 1998 року між боржником та Закритим акціонерним товариством "УкрРосконтрактЕнерго" -за № 272-010/98. Ніяких домовленостей з Закритим акціонерним товариством "УкрРосконтрактЕнерго" щодо укладання договорів з іншими постачальниками природного газу на той же 1999 рік не було і у вищевказаному договорі про це не зазначалось.

Згідно листа вих. № 229 від 28 березня 2006 року Куп'янська філія Відкритого акціонерного товариства “Харківгаз” підтверджує інформацію щодо постачальника природного газу, який здійснював постачання газу цукровому комбінату у листопаді, грудні 1999 року.

 Як вбачається з матеріалів справи,  Харківською філією ДК "Торговий дім "Газ України" та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" договорів на 1999 рік чи окремо на листопад, грудень 1999 року  боржник не укладав.

Суд апеляційної інстанції посилається  на те, що  надані Дочірньою компанією "Газ України" Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" в обґрунтування вимог акти про виконання робіт по транспортуванню газу від 29 листопада 1999 року та 28 грудня 1999 року є підставою для розрахунків саме з газопостачальною організацією згідно договору № 09Т-2П18043 від 30 грудня 1998 року на транспортування природного газу і цілком вірно не були прийняті  місцевим господарським судом як докази зобов'язання боржника здійснити розрахунки за газ з його постачальником, оскільки акти не складені разом з постачальником, як того вимагає частина 9 Порядку забезпечення природним газом народного господарства і населення у 1999 році, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1998 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку , що  реєстри  підписані Відкритим акціонерним товариством „Харківгаз" фактичної реалізації не є правоустновчим документом, що підтверджує права власності на природний газ. Крім того, листом від 07 лютого 2005 року за № 257/18 Управління магістральних газопровадів „Харківтансгаз" повідомило , що в управлінні відсутні документи, що свідчать про факт постачання газу боржнику Дочірньою компанією „Газ України"; голова правління ВАТ „Харківгаз" листом від 11 лютого 2005 року за № 359 пояснює, що Відкрите акціонерне товариство „Харківгаз" не підписувало актів приймання-передачі газу (за договором з постачальником), а щодо власника переданого газу, то немає документального підтвердження, яка саме особа була власником за поставкою в листопаді-грудні 1999 року; із листа начальника Куп'янської філії ВАТ „Харківгаз" від 28 березня 2006 року за № 229 також не вбачається, що у зазначений період Відкритого акціонерного товариства „Харківгаз" було протранспортовано газ боржнику ХФ „Торговий дім „Газ України".

Суди попередніх інстанцій  обгруновато встановили, що,  кредитор всупереч статей 1, 14 Закону  України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надав належних доказів того, що саме він поставив цей газ і в матеріалах справи відсутні докази постачання газу на адресу боржника в листопаді-грудні 1999 року з боку ЗАТ „УкрРосконтрактЕнерго" та відсутні докази отримання газу від вказаного постачальника. Але, із матеріалів справи і не вбачається, що ЗАТ „УкрРосконтрактЕнерго" звертався до суду або до боржника з вимогами визнати його кредитором, зазначена заборгованість не погашалася та була списана у 2003 році як прострочена внаслідок перевірки боржника податковим органом.

Стосовно посилань Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо того, що сторони угоду на поставку газу оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме в силу загальних приписів цивільного законодавства, замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначеної пропозиції (оферті) умов договору, зокрема прийняти товар, сплатити відповідну суму, колегія суддів вважає ці посилання нічим не обґрунтовані та не підтверджені.

Господарські суди попередніх інстанцій  цілком вірно визнали те, що статут Дочірньої компанії „Газ України", в п. 1.2 якого є посилання на те, що Компанія є правонаступником реорганізованої дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України" та дочірньої компанії „Укртрансгаз" в п. 1.2 частині відокремлення і передачі функцій та майнових прав і обов'язків Головного управління з експлуатації систем постачання природного та скрапленого газу „Головпобутгаз", не може бути визнаний достатнім доказом того, що Дочірня компанія „Газ України" є правонаступником прав та обов'язків Харківської філії Торговий дім „Газ України", і ним  не доведено, що Дочірня компанія „Газ України" є правонаступником прав та обов'язків Харківської філії Торговий дім „Газ України", також кредитором не доведено факту щодо   зобов'язання  боржника заплатити йому або Харківській філії Торговий дім „Газ України" певну грошову суму, оскільки не надано доказів укладення договору на поставку природного газу боржнику, не надано доказів досягнення  згоди на обсяги та ціну природного газу.

Крім того, судами зазначено, що треті особи (Відкрите акціонерне товариство “Харківгаз”, УМГ “Харківтрансгаз”) підтвердили лише факт поставки газу на підприємство боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, кредитор , в даному випадку, не надав суду доказів   тому факту, що відповідно до вимог ст.1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , саме він має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань  до боржника.

Правові підстави для зміни чи скасування судових актів попередніх інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу   ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України ” залишити без задоволення. 

          Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № Б-48/08-04 залишити без змін.

Головуючий                                                                           О.С. Удовиченко

Судді                                                                                                       І.Ю. Панова

                                                                                                              О.В. Яценко