ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 р. | № 42/332 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, м. Київ, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006 року у справі № 42/332 Господарського суду міста Києва за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”, м. Київ, до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, м. Київ, про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 32 572,13 грн.,
за участю представників сторін:
позивача – АЕК “Київенерго”–Дуброва Н.О. (дов. №Д07/707 від 31.01.2006р.)
Цурка Н.О. (дов. № Д 07/708 від 31.01.2006 р.);
відповідача –КП по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради –Селіванова О.Г. (дов. № 1696 від 27.11.2006 р.);
В С Т А Н О В И В:
У червні 2006 року позивач –Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" пред`явив у господарському суді позов до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію на суму 28283,13 грн, 3347,59 збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 941,41 грн. три процента річних з простроченої суми
Вказував, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 8242137 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 листопада 2003 року, останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом листопада 2003-1 квітня 2006 років теплову енергію, заборгувавши 28 283, 13 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 7 липня 2006 року (суддя Паламар П.І.) позов задоволено.
Постановлено стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" основний борг у сумі 28 283,13 грн, 3 347,59 збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 941,41 грн. три процента річних з простроченої суми та стягнути з відповідача на користь позивача 325 грн. 72 коп. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Рішення мотивоване невиконанням відповідачем умов договору № 8242137 на постачання теплової енергії у гарячій воді, та не виконанням грошових зобов`язань.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Корсака В.А. –головуючий, Коршун Н.М. Авдеєв П.В. ) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення у даній справі та постановити нове рішення, посилаючись не неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема порушенням ст. 203, 215, ЦК України, ст. 83 ГПК України, роз`яснень ВАСУ від 12.03.1999 р. № 02-5/111.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду та рішення місцевого господарського суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно умов договору № 8242137 від 01.11.2003 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеного між сторонами, позивач зобов`язався постачати теплову енергію до належного відповідачу будинку № 15 по вул. Щусєва в м. Києві для потреб опалення в обсязі 200 Гкал/рік, а відповідач зобов'язався забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА до 25 числа поточного місяця оплачувати вартість теплової енергії, спожитої орендарями.
Строк дії договору відповідно до п. 4.1. договору встановлений з дня його підписання до 31 грудня 2003 року та вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до його закінчення не буде письмово заявлено однією із сторін про припинення договору.
З листопада 2003 року по березень 2006 року позивачем було поставлено відповідачу теплової енергії загалом на суму 38 745,38 грн, а останнім оплачено спожиту теплову енергію частково, а саме: в сумі 10 462,25 грн. Відповідачем не було надано доказів оплати споживчої за договором теплової енергії в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про те, що в результаті прострочення відповідачем зобов'язання по оплаті теплової енергії за договором, з нього на користь позивача, відповідно до вимог ст. 122, 625 ЦК України, підлягає стягненню 28 283,13 грн. боргу, 3347,59 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення та 941,41 грн. 3 % річних з простроченої суми, відповідають встановленим обставинам та наведеним вимогам закону.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на відсутність у нього обов'язків по оплаті теплової енергії, одержаної для споживання мешканцями належного йому будинку, оскільки згідно довідки ЖЕК-1014 та додатків № 6 та № 7 до договору № 8242137 від 01.11.2003р. 100% теплової енергії за договором споживається мешканцями, та стосовно того, що він не зобов'язаний сплачувати за населення і за умовами договору прийняв на себе зобов'язаненя лише забезпечувати надходження коштів від населення є безпідставними, оскільки суперечать умовам спірного договору та вимогам законодавства.
Відповідно до п.1.1. та 2.3.1. договору № 824137 від 01.11.2003 р. відповідач зобов'язувався оплачувати вартість спожитої теплової енергії, що поставляється за договором.
Крім того, відповідач посилається на те, що теплова енергія споживається мешканцями будинку для яких Київською міською державною адміністрацією (розпорядження № 1245 від 20.06.2002р.) встановлено тариф на центральне опалення інший, ніж той, який АЕК "Київенерго" застосовує при встановлені рахунків відповідачу.
Слід зазначити, що згідно п. 2.1. договору № 8242137 від 01.11.2003 р. при виконанні умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку, взаєморахунків за енергоносії. Отже при розрахунку заборгованості вартість теплової енергії визначалася позивачем у відповідності до тарифів, встановлених КМДА для відпустку теплової енергії житлово-експлуатаціним організаціям, що повністю відповідає умовам договору № 8242137 від 01.11.2003р.
Також посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що договір підписано неповноважною особою спростовуються матеріалами справи, оскільки договір та додатки до нього були підписані директор відповідача.
З таких обставин твердження касаційної скарги про те, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006 року у справі № 42/332 необгрунтована та прийнята при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, до уваги не беруться та спростовуються вищевикладеним.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві Ради залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006 року у справі № 42/332 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська