ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16.09.2013 року Справа № 920/1338/13
За позовом: Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів, м. Шостка Сумської області
до відповідача: публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми
про зобов'язання списання заборгованості за електроенергію
СУДДЯ Рунова В.В.
Представники:
від позивача - Грабчак С.М., довіреність № 53к/юр від 14.01.2013 року
від відповідача - Довганюк Р.М., довіреність № 10-19/17-Д/134
При секретарі судового засідання Таран С.А.,
У судовому засіданні 20.08.2013 року було оголошено перерву до 27.08.2013 року.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача списати заборгованість в сумі 65624 грн. 27 коп., згідно акта звірки взаєморозрахунків по договору № 393 від 01.08.2003 року про постачання електричної енергії, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп.
У додаткових поясненнях, наданих до суду 27.08.2013 року, 27.08.2013 року та 16.09.2013 року, позивач позовні вимоги підтримує та просить суд зобов'язати відповідача списати заборгованість в сумі 65624 грн. 27 коп., згідно акта звірки взаєморозрахунків по договору № 393 від 01.08.2003 року про постачання електричної енергії, яка виникла станом на 01.09.2012 року і не погашена станом на 30.10.2012 року.
У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судовому засіданні проти вимог позивача заперечував, посилаючись на те, що не було створено комісію з питань списання заборгованості та списання господарсько-правових санкцій не передбачено законодавством. Вказана позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, наданому до 19.08.2013 року.
Надані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи, заперечення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:
01.08.2003 року між позивачем - державним науково-дослідним інститутом хімічних продуктів (м. Шостка Сумської області) та відповідачем - публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" (м. Суми) було укладено договір про постачання електричної енергії № 393.
03.08.2011 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 6 до договору про постачання електричної енергії № 393 від 01.08.2003 року.
29.02.2012 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 8 до договору про постачання електричної енергії № 393 від 01.08.2003 року.
27.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 12 до договору про постачання електричної енергії № 393 від 01.08.2003 року.
Таким чином, відповідачем згідно п. 2.1.2 договору було взято на себе зобов'язання щодо поставки позивачу електричної енергії згідно з визначеними угодою умовами та величинами, а позивачем, згідно з п. 2.2.4 договору, в свою чергу взято зобов'язання проводити своєчасну оплату використаної електроенергії та інших нарахувань, а також згідно п. 2.2.2 договору дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 договору.
08.11.2012 року відповідач направив позивачу акт звірки взаємних розрахунків по договору № 393 від 01.08.2003 року про постачання електричної енергії щодо заборгованості, яка виникла станом на 01.09.2012 року і не погашена станом на 30.10.2012 року.
В акті звірки взаємних розрахунків зазначено, що згідно з показниками обліку та затвердженими тарифами й цінами, в результаті звірки по договору № 393 від 01.08.2003 року, встановлено борг за перевищення електроенергії на суму 6562 грн. 27 коп.
Зазначений акт звірки взаєморозрахунків позивачем підписано, погоджено Державним концерном "Укроборонпром" 24.12.2012 року і повернуто відповідачу 09.01.2013 року.
Відповідно до п. 4.2.1 договору, за внесення платежів , передбачених п.п. 2.2.3 - 2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати сума пені зазначається в окремому рахунку.
Згідно п. 4.2.2 договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику п'ятикратну вартість фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВ.А і більше.
Згідно п. 7.2 договору, перевірка стану розрахунків за електроенергію проводиться щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірки між споживачем та постачальником, який споживач зобов'язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної та комунальної форми власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної та комунальної форми власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
У зв'язку з перевищенням договірних величин споживання електричної енергії ПАТ "Сумиобленерго" визначено штрафну господарську санкцію в сумі 65624 грн. 27 коп.
Відповідно до листа Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1132/11/17-08 від 25.02.2008 року, суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електричної енергії (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної та комунальної форми власності) на користь енергопостачальників відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.
Зазначена санкція є особливим видом відповідальності споживача за вчинене правопорушення, застосування якої передбачено ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", при цьому, сума за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії складається з двох частин: одна відповідає оплаті за товар, друга відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії (лист Національної комісії регулювання електроенергетики України № 457/11/17-08 від 24.01.2008 року).
Тобто, можуть бути списані, стягнуті за рішенням суду суми пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані відповідно до положень ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з невиконанням споживачем грошових зобов'язань, а саме зобов'язань по оплаті вартості спожитої ним електричної енергії.
Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є неустойка (штраф, пеня).
Згідно ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", фінансовими санкціями є 3% річних та індекс інфляції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не були нараховані та не стягувались з позивача штрафні санкції за спожиту електроенергію.
Відповідачем нарахована господарська санкція за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, списання якої не передбачено ні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", ні будь-якими іншими положеннями цього Закону.
Крім того, господарський суд враховує положення ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 цієї статті, якою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Аналогічні норми містяться в ст. 20 Господарського кодексу України.
Але, ні ст. 16 Цивільного кодексу України, ні ст. 20 Господарського кодексу України, ні положеннями укладеного між сторонами договору, ні будь-якими іншими Законами не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів особи, як зобов'язання списати господарську санкцію за перевищення договірних величин споживання електричної енергії. Господарський суд прийшов до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту.
Також судом встановлено, що вимогами Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" передбачено, що для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.
Списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню.
Датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
Згідно наданих до суду документів вбачається, що комісія з питань списання заборгованості була утворена лише позивачем, що підтверджується наказом Державного науково-дослідного інституту хімічних продуктів № 516 від 31.10.2012 року, до складу якої увійшли: директор підприємства (голова комісії) та головний бухгалтер, як це передбачено нормами Закону.
Зі сторони відповідача комісія не створювалась, про що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.
Крім того, представник відповідача заявив, що позивач з вимогами відносно створення комісії по списанню заборгованості до них не звертався.
Між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків по договору про постачання електричної енергії № 393 від 01.08.2008 року та складено акт, який був підписаний сторонами, а саме: зі сторони відповідача - головою правління та фінансовим директором, зі сторони позивача - директором та головним бухгалтером.
Отже, згідно Закону, акт повинен бути підписаний учасниками процедури списання.
Зазначений акт є документом, який підтверджує факт існування заборгованості позивача перед відповідачем і ніяк не може бути актом списання заборгованості, оскільки підписаний зі сторони відповідача не членами комісії з питань списання заборгованості.
Відповідно до п. 10 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894, списання заборгованості за природний газ та електричну енергію , здійснюється учасниками процедури списання в рівних сумах на підставі укладених відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України договорів про списання заборгованості.
Між тим, договір про списання заборгованості за електричну енергію не був складений та підписаний учасниками процедури списання і не погоджений Державним концерном "Укроборонпром".
Таким чином, законодавством не передбачено можливості списання заборгованості за електричну енергію в односторонньому порядку, таке списання можливе на підставі відповідних договорів за згодою сторін.
Отже, судом встановлено, що погодження між сторонами та укладення договору про списання заборгованості не було, комісія з боку відповідача щодо списання заборгованості не утворювалась, акт щодо списання заборгованості не складався і не підписувався членами комісії з питань списання заборгованості, що є порушенням загальних норм Цивільного кодексу України та спеціальних норм - п. 10 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 та Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" № 5213-ІV від 06.09.2012 року.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Крім того, згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищевикладене, оскільки не додержано процедуру списання заборгованості, визначену законодавством, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Згідно Закону України "Про судовий збір", ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Тому, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У позові відмовити.
Повне рішення складено 18.09.2013 року.
Суддя В.В.РУНОВА