КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/1211/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: суддів: секретаря:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Каленюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Авто» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Авто» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від16.01.2013 року № 0000012220 та № 0000022220.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Авто» задоволено.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Авто» є юридичною особою, зареєстрованою 11.09.2007 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією.
У період з 17.12.2012 року по 25.12.2012 року, службовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Магістраль-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, в ході проведення якої було встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було складено акт № 3/22-20/35391170 від 02.01.2013 року, на підставі якого відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 16.01.2013 року:
- № 0000022220, яким ТОВ «Магістраль-Авто» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 355 679,94 грн., в тому числі: 340 251,29 грн. - за основним платежем та 15 428,65 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000012220, яким ТОВ «Магістраль-Авто» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 45 881,23 грн., в тому числі: 36 568,98 грн. - за основним платежем та 9 312,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Зазначені обставини відповідачем не доведені.
З акту перевірки позивача вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення ТОВ «Магістраль-Авто» вимог податкового законодавства стали:
- акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 19.12.2012 року № 252/2214/32765339 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «СТАТ-Пілігрім» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ВІВА-АКТІВ» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року», яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з користувачами податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ПП «ВІВА-АКТІВ» у вересні 2011 року та з контрагентами, які відображені у складі податкового кредиту ПП «ВІВА-АКТІВ» у вересні 2011 року. Крім цього, згідно довідки ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 30.08.2012 року № 240/222/36294909 «Про результати зустрічної звірки ПП «ВІВА-АКТІВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Праймагро», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року», ПП «ВІВА-АКТІВ» перебуває на податковому обліку зі станом « 14» - визнано банкрутом;
- акт ДПІ у Печерському районі м. Києві від 07.03.2012 року № 115/23-3/36302590 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року;
- постанова старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Чапічадзе І.Ю. від 02.03.2012 року про порушення кримінальної справи № 50-6270 за фактом скоєння фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) ТОВ «Укрдрім» за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, відповідно до якої ТОВ «Укрдрім» має ознаки фіктивності, зареєстровано з метою прикриття незаконної діяльності та використовується реально-діючим СГД як інструмент мінімізації податкових зобов'язань;
- висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУ МВС у м. Києві № 28 від 03.02.2012року, відповідно до якого, підписи від імені директора ТОВ «Укрдрім» гр. ОСОБА_6 у звітних документах товариства виконані іншою особою.
На думку апелянта, вказані докази свідчать про нікчемність укладених між ТОВ «Магістраль-Авто» та ТОВ «СТАТ-Пілігрім», ТОВ «Укрдрім» правочинів, які укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «Магістраль-Авто» не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання таких угод.
Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду наступне.
Колегією суддів встановлено, що 03.01.2011 року між ТОВ «Магістраль-Авто» та ТОВ «Укрдрім» було укладено договір № 15 організації перевезення вантажів, предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між ТОВ «Укрдрім» і ТОВ «Магістраль-Авто», при здійсненні автомобільних перевезень вантажів та пов'язаних із ними різноманітних послуг в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами ТОВ «Магістраль-Авто».
Згідно п. 2 договору, на кожне перевезення оформляється транспортна заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою ТОВ «Укрдрім» і передається ТОВ «Магістраль-Авто» за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.
На підтвердження факту виконання договору організації перевезення вантажів № 15 від 03.01.2011 року свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень-червень 2011 року на загальну суму 1 556 965,00 грн., податкові накладні на загальну суму 1 556 965,00 грн., у т.ч. ПДВ - 259 494,17 грн., заявки на перевезення вантажу та виписки по рахунку.
Крім цього, 01.02.2011 року між ТОВ «Магістраль-Авто» та ТОВ «Укрдрім» було укладено договір № 46 суборенди приміщень, за умовами якого ТОВ «Укрдрім» передає, а ТОВ «Магістраль-Авто» приймає в строкове платне користування на умовах оренди приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Россошанська, корпус 3, загальною площею 350,0 кв.м., яке ТОВ «Укрдрім» використовує для ведення власної господарської діяльності.
Відповідно до п. 3.3 зазначеного договору, вступ ТОВ «Магістраль-Авто» у користування орендованим приміщенням настає після підписання сторонами акта приймання-передачі.
На підтвердження факту виконання договору суборенди приміщень № 46 від 01.02.2011 року свідчать наявні в матеріалах справи акт приймання-передачі приміщення, акти здачі-прийняття робіт за лютий-червень 2011 року на загальну суму 192 500,00 грн., податкові накладні на загальну суму 192 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 32 083,35 грн.
10 червня 2010 року між ТОВ «Магістраль-Авто» та ТОВ «Стат-Пілігрім» було укладено договір № 10/06/10-01 перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого ТОВ «Стат-Пілігрім» зобов'язується доставляти довірений йому ТОВ «Магістраль-Авто» вантаж відповідно до заявок до пунктів призначення та надавати їх особам, наділеним правом на одержання вантажів (вантажоодержувачам), а ТОВ «Магістраль-Авто» зобов'язується своєчасно сплачувати ТОВ «Стат-Пілігрім» за перевезення вантажів встановлену договором плату.
Факт виконання ТОВ «Магістраль-Авто» та ТОВ «Стат-Пілігрім» умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявками на перевезення вантажу та товарно-транспортними накладними за вересень 2011 року на загальну суму 219 413,88 грн., податковими накладними на загальну суму 219 413,88 грн., у т.ч. ПДВ - 36 568,98 грн. та виписками банку.
Доказів того, що складені позивачем та ТОВ «СТАТ-Пілігрім», ТОВ «Укрдрім» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не відповідають вимогам законодавства апелянтом надано не було.
Крім цього, апелянтом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій. Апелянтом також не надано добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій, що вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.
Апелянтом не було надано доказів, які б підтверджували про відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту включення, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.
Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару/послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Колегією суддів встановлено, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «СТАТ-Пілігрім», ТОВ «Укрдрім».
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (тут і далі по тексту ухвали - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містяться в Податковому кодексі України.
Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності.
Колегією суддів встановлено, що придбані ТОВ «Магістраль-Авто» у ТОВ «Укрдрім» та ТОВ «Стат-Пілігрім» послуги замовлялись з метою використання у власній господарській діяльності. Зокрема, приміщення у ТОВ «Укрдрім» орендувались для зберігання придбаного у третіх осіб товару, а послуги з перевезення вантажів у ТОВ «Стат-Пілігрім» замовлялись з метою виконання господарських зобов'язань перед замовниками - ТОВ «Хюндай Моторс Україна», ПАТ «Торговий дім «УкрАвтоВаз», ТОВ «Жефко Україна», СПД ОСОБА_7, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС вже проводилася позапланова перевірка TOB «Магістраль-Авто» з питань дотримання податкового законодавства по результатам взаємовідносин з TOB «Укрдрім», за результатами якої було складено акт перевірки від 19.03.2012 року № 326/2301/35391170, яким були встановлено алогічні акту позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Магістраль-Авто» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року (акт № 3/22-20/35391170 від 02.01.2013 року) порушення, а договір організації перевезення вантажів № 15 від 03.01.2011 року та договір суборенди приміщення № 46 від 01.02.2011 року були визнані нікчемними, а первинні документи, що складені по результатам виконання таких договорів такими, що не мають юридичної сили.
При цьому, податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0000552210, винесене на підставі акту перевірки від 19.03.2012 року №326/2301/35391170 було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду України від 04.10.2012 року по справі № 2а/10005/12/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року.
З постанови Окружного адміністративного суду України від 04.10.2012 року по справі № 2а/10005/12/2670 вбачається, що надані ТОВ «Магістраль-Авто» накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання-передачі автомобілів, які оформлені належним містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а видані ТОВ «Магістраль-Авто» податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що постановами Окружного адміністративного суду України від 15.06.2012 року по справі № 2а-2301/12/1070, від 20.12.2012 року по справі № 7910/12/2670, від 01.10.2012 року по справі № 2а-11889/12/2670, від 15.11.2012 року по справі № 2а-12104/12/2670, від 06.11.2012 року по справі № 2а-12108/12/2670, від 11.12.2012 року по справі № 2а-13874/12/2670, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року по справі № 2а-4080/11/0970, постановою Чернігівського окружного адміністративного від 15.05.2012 року по справі № 2а/2570/1291/2012, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2012 року по справі № 0670/1476/12 та ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду України від 25.12.2012 року по справі № 2а-2301/12/1070, від 04.12.2012 року по справі № 2а-11889/12/2670 встановлено, що висновки органу державної податкової служби відносно того, що TOB «Укрдрім» не має можливості здійснювати господарську діяльність, та того, що укладені від його імені договори автоматично визнаються нікчемними, є неправомірними, а прийняті по результатам таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянтом не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко В.Ю. Ключкович
Головуючий суддя Федорова Г. Г.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Ключкович В.Ю.