ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
13 грудня 2006 р. |
№ 8/113-06 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
відкритого акціонерного товариства “Вінницямолоко”, м. Вінниця |
|
на постанову |
від 20.07.2006 Житомирського апеляційного господарського суду |
|
у справі господарського суду |
№ 8/113-06 Вінницької області |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 |
|
до |
Відкритого акціонерного товариства “Вінницямолоко”, м. Вінниця |
|
про |
стягнення 93 884,74 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Любарська К.Ю.
В справі оголошено перерву до 13.12.2006 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.04.2006 р. задоволено частково позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Вінницямолоко” про стягнення коштів. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41 456,80 грн. боргу, 939 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Борг відповідача, зазначає суд, згідно затвердженої мирової угоди виник за період з 31.01.2006 р. по 30.04.2006 р. та складає 41 456,80 грн.
В позові про стягнення витрат на правову допомогу необхідно відмовити, оскільки позивачем не вказана суму правової допомоги та не надано доказів її оплати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р. змінено рішення господарського суду Вінницької області від 21.04.2006 р. Резолютивну частину викладено в наступній редакції: “Спонукати Відкрите акціонерне товариство “Вінницямолоко” до виконання п.2 мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.01.2006 р. у справі № 13/403-05. Стягнути з відповідача на користь позивача 30 971,20 грн. боргу, 309,71 грн. державного мита, 38,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпе6чення судового процесу. В решті позову відмовити.” Повернуто з Державного бюджету ВАТ “Вінницямолоко” 207,28 грн. державного мита, зайво сплаченого за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Приватного підприємця -фізичної особи ОСОБА_1 на користь ВАТ “Вінницямолоко” 52,42 грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що в уточнений розмір позовних вимог неправомірно включено позивачем платіж в розмірі 10 485,60 грн., оскільки строк його сплати встановлений до 30.04.2006 р., а тому на день подання заяви та прийняття судом рішення 21.04.2006 р. строк оплати ще не настав.
Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що заявлена позивачем майнова вимога про стягнення боргу вже пред'являлася у справі № 13/403-05, якою була затверджена мирова угода, а тому позивач не був позбавлений права звернутися до суду з позовом для захисту свого порушеного права шляхом спонукання до виконання мирової угоди.
Позивач, зазначає апеляційний суд, довів обставини, з якими закон пов'язує виникнення у нього прав на позов, тому невірне визначення позивачем предмету позову не є підставою для відмові в позові.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати та в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає, що позов в даній справі був предметом розгляду в іншій справі № 13/403-05, тобто є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами про той же предмет.
Крім того, зазначає скаржник, у випадку невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, затвердженої господарським судом, заінтересована сторона не позбавлена можливості звернутися до державного виконавця на підставі ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.01.2006 р. у справі № 13/403-05 було затверджено укладену між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством “Вінницямолоко” мирову угоду за умовами якої відповідач зобов'язався борг у сумі 93 884,74 грн. за поставлене молоко сплачувати шляхом щомісячних проплат протягом 9 місяців, згідно графіку заборгованості та припинено провадження у справі на підставі п.7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з невиконанням боржником прийнятих зобов'язань за мировою угодою позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Державної виконавчої служби у Староміському районі м. Вінниці із заявою про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали про затвердження мирової угоди. Постановою державного виконавця від 20.02.2006 р. відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом.
Оскільки у такий спосіб позивач не домігся захисту свого права, він звернувся за захистом свого права до господарського суду із позовною заявою про стягнення боргу у сумі 93 884,74 грн. за мировою угодою.
До прийняття рішення у даній справі позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог та просить стягнути з ВАТ “Вінницямолоко” 41 456,80 грн. та витрати на надання правової допомоги.
Мирова угода затверджена ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.01.2006 р. у справі № 13/403-05 є угодою про заміну одного зобов'язання, яке передбачає відшкодування витрат за поставлене молоко та за надані послуги, іншим, яке ґрунтується на мировій угоді.
Наслідком затвердження мирової угоди відповідно до ст. 80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами про той же предмет із тих же підстав.
Господарський суд першої інстанції задовольняючи уточнені позовні вимоги частково, фактично поновив провадження у справі, в якій було затверджено мирову угоду, а апеляційний суд в свою чергу на зазначені порушення уваги не звернув.
Враховуючи, що з моменту затвердження судом мирової угоди зобов'язання сторін за цивільно-правовим договором трансформувалися в обов'язок виконання судового рішення на умовах затвердженої мирової угоди, фактичне поновлення провадження в такій справі шляхом повторного звернення до суду з позовом з такими ж вимогами є неправомірним.
У разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди, інша сторона не позбавлена права звернутися до суду на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовної заяви Приватного підприємця ОСОБА_1 є стягнення грошової суми у зв'язку з невиконанням мирової угоди, але по суті є заявою про спонукання до виконання умов мирової угоди.
Тому невірне визначення позивачем предмета спору не можу бути підставою для відмови в позові.
В силу ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з боржника часткової суми по мировій угоді, а тому зазначені судові рішення підлягають скасуванню.
Керуючи ст.ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 21.04.2006 р. у справі № 8/113-06 скасувати, позов задовольнити частково.
Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство “Вінницямолоко” виконати мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.01.2006 р. у справі № 13/403-05 шляхом стягнення 93 884,74 грн.
В решті позову відмовити.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська