ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. | № 185/10-06 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фастівка”, с. Фастівка Білоцерківського району Київської області,
на рішення господарського суду Київської області від 03.07.2006
та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.10.2006
зі справи № 185/10-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Острійківське” (далі – ТОВ “Острійківське”), с. Острійки Білоцерківського району Київської області,
до товариства з обмеженою відповідальністю “Фастівка” (далі –ТОВ “Фастівка”)
про стягнення 124 412,99 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Острійківське” звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ “Фастівка” 114 909 грн. боргу, пені в сумі 7 186,42 грн. та 3% річних у сумі 2 317,55 грн., а всього 124 412,99 грн.
Рішенням названого суду від 03.07.2006 (суддя Тищенко О.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.10.2006 (колегія суддів у складі: Мостова Г.І. –головуючий суддя, судді Агрикова О.В., Мамонтова О.М.), позов задоволено частково: з відповідача стягнуто 114 909 грн. боргу та 576,11 грн. 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.
Прийняті судові рішення в частині задоволення позову мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо оплати отриманої продукції.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Фастівка” просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з’явилися.
Клопотання ТОВ “Фастівка” про повернення касаційної скарги без розгляду не містить відмови від касаційної скарги в розумінні статті 1116 ГПК України та не підлягає задоволенню з огляду на відсутність належних процесуальних підстав для цього.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- на підставі усної домовленості позивач протягом 2004-2005 років поставив відповідачеві зерно озимої пшениці “Гарант” та ячмінь “Скарлет” (далі –товар) на суму 114 909 грн., що підтверджується видатковими накладними від 14.04.2004 № 113 та від 25.08.2005 № 58, товарно-транспортними накладними від 14.04.2004 №№ 05361, 05362 та довіреністю від 19.08.2005 серія ЯКР № 640223 (а.с. 8-12);
- ТОВ “Острійківське” направило ТОВ “Фастівка” претензію від 20.01.2006 № 11 з вимогою розрахуватися за отриманий товар, яку відповідачем одержано 24.01.2006;
- ТОВ “Фастівка” з позивачем за одержаний товар не розрахувалося;
- розмір заборгованості відповідача перед ТОВ “Острійківське” становить 114 909 грн.;
- 3% річних за період з 01.02.2006 по 03.04.2006 становить 576,11 грн.;
- зобов’язання щодо сплати пені сторони не узгодили;
- якість переданого позивачем відповідачеві товару підтверджується: посвідченням про кондиційність насіння, яке видане Білоцерківською районною насіннєвою інспекцією; актом випробувань зразків від 15.12.2005 та атестатом на насіння;
- експертний висновок Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК від 15.09.2005 № 0180/1-1 не є належним доказом, оскільки в ньому не зазначено, що пшениця передана від позивача, та відсутнє посилання на кількість переданої на випробування пшениці, тоді як замовником випробувань вказано товариство з обмеженою відповідальністю “Цукровик”, яке не є стороною у даній справі та не перебуває в договірних відносинах з учасниками даного спору;
- протокол випробувань продукції від 19.12.2005 № 186 не є належним доказом, оскільки згідно з приміткою до нього протокол стосується тільки зразків, які випробовувались, а тому не може використовуватися при вирішенні спірних питань, що підтверджується листом-відповіддю ДП “Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” (а.с. 149); до того ж спеціаліст ДП “Білоцерківський центр стандартизації, метрології та сертифікації” в судовому засіданні місцевого суду пояснив, що відомості в протоколі випробувань від 19.12.2005 № 186 стосовно підприємства-виробника отримані зі слів представника ТОВ “Фастівка”.
Причиною виникнення даного спору є питання про наявність підстав для примусового стягнення заборгованості.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, попередні судові інстанції, враховуючи встановлені ними факт порушення відповідачем договірних зобов’язань, наявність заборгованості в сумі 114 909 грн., тривалість прострочення виконання грошових зобов’язань, дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у сумі 576,11 грн. та прийняли обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Водночас місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано залишили без задоволення вимоги позивача про стягнення пені з огляду на неузгодженість сторонами цього питання.
Доводи ТОВ “Фастівка” з приводу неналежної якості одержаного ним від позивача товару досліджено і оцінено судом з дотриманням приписів статті 43 ГПК України.
Посилання скаржника на існування між сторонами договірних зобов’язань іншого змісту, ніж встановлено попередніми судовими інстанціями, стосуються дослідження фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Київської області від 03.07.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.10.2006 зі справи № 185/10-06 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фастівка” –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов