Справа № 646/6674/13-ц

№ производства 2/646/1732/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 р.

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Чудовського Д.О.,

при секретарі судового засідання: Козар К.О.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідачів: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на частку у квартирі та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив: 1) визначити, що розміри часток ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними. 2) визнати, що такі частки належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_6; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (одну другу) частини квартири, 4) визнати за ОСОБА_1 право власності на обов'язкову частку у спадщині за заповітом ОСОБА_6, у розмірі ? (однієї четвертої) частини квартири, 5) визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (три четверті) частини квартири.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що квартира АДРЕСА_1 належала позивачу та його дружині на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 22 березня 1996 року, реєстраційний № 9-96-14914. За життя, дружина позивача - ОСОБА_6 склала заповіт на належну їй частку на ім'я відповідачів. Дружина померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилась спадщина на ? частину квартири. Однак при зверненні до державної нотаріальної контори з метою оформити спадщину, йому було відмовлено через невизначеністю складу спадкового майна, так як квартира знаходилась на праві спільної сумісної власності.

У судовому засіданні позивач та його представник просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачі та їх представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що підставою для відмови у оформлені спадщини, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.04.2013 року є невизначеність складу спадщини, а та обставина, що прізвище та ім'я позивача у правовстановлюючому документі на квартиру не відповідала написанню прізвища та імені позивача у паспорті громадянина України, та крім того між позивачем та відповідачами був відсутній спір про право.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 22 березня 1996 року, реєстраційний № 9-96-14914, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 14). При цьому суд зазначає, що 06.06.2013 року у свідоцтво про право власності на житло були внесені виправлення щодо правильного написання прізвища позивача.

Постановою державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори від 17.04.2013 року Авер’яновою Л.П. позивачу було відмовлено в оформлені спадкових справ з двох підстав: через невизначеність спадкового майна, оскільки частки у спільному майні - квартирі - є невизначеними та невизначена обов'язкова частка у спадщині у зв'язку із наявністю заповіту в спадковій справі та через розбіжність у написанні прізвища та імені позивача у паспорті та у свідоцтві про право власності на житло (а.с. 11).

Пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ за № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

Враховуючи, що відповідачі по справі не визнали позовні вимоги повністю, а постановою державного нотаріуса позивачу відмовлено у оформленні спадкових справ, в тому числі через невизначеність спадкового майна, права позивача підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною 4 статті 355 ЦК України встановлено, що спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 22 КЗпШС Української РСР, який був чинний на момент приватизації спірної квартири, визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Крім того, у самому свідоцтві про право власності на житло від 22.03.1996 р. зазначено, що квартира належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності.

Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України, передбачено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання, що розміри часток ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 є рівними, тобто по ? (одній другій) частини квартири кожному.

Крім того, суд визнає право власності за ОСОБА_1 на ? (одну другу) частини квартири, яка розташована: АДРЕСА_1

Відмовляючи у задоволені позовної вимоги щодо визнання, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належать їм на праві спільної сумісної власності, суд зазначає, що оскільки власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України, враховуючи, що судом визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по ? (одній другій) кожному, право спільної сумісної власності припинилося.

Згідно із свідоцтвом про одруження ОСОБА_1 та ОСОБА_6 одружились 2 лютого 1958 року, та після одруження ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 18).

Дружина позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 06.03.2010 року. (а.с. 8).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України, встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Статтею 1218 ЦК України, визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 14.05.2008 року склала заповіт, яким всю належну їй частку в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 заповіла в рівних частках кожному - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с. 9).

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, позивач належить до першої черги спадкоємців, а судом визнано, що частка у квартирі, що належала ОСОБА_6 становить 1/2 , то позивач має право на обов'язкову частку у спадщині за заповітом ОСОБА_6 у розмірі половини від частки ОСОБА_6, що становить ? частки квартири.

Доказів, які б свідчили про обставини, що дають підстави суду зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині відповідачами надано не було.

Враховуючи, що позивачу належить ? (одна друга) частини квартири як співвласнику квартири та ? (одна четверта) частини квартири у порядку спадкування як обов'язкова частка у спадщині, суд визнає за ОСОБА_1 право власності на ? три четверті) частини квартири, яка розташована: АДРЕСА_1

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 4, 8, 10, 15, 60, 88, 208-209, 212, 213, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 350, 357, 370, 392 , 376, 1218, 1220,1241, 1261 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про визначення часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на частку у квартирі та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині задовольнити частково.

2. Визнати, що розміри часток ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 22 березня 1996 року, реєстраційний № 9-96-14914 є рівними.

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (одну другу) частини квартири, яка розташована: АДРЕСА_1

4. Визнати за ОСОБА_1 право власності на обов'язкову частку у спадщині за заповітом ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? (однієї четвертої) частини квартири, яка розташована: АДРЕСА_1

5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (три четверті) частини квартири, яка розташована: АДРЕСА_1

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судовий збір сплачений позивачем у розмірі 183,52 грн. стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, іншу частину сплаченого судового збору у розмірі 45,88 грн. зарахувати до Державного бюджету України в доход держави.

Сплачений зайво позивачем судовий збір у розмірі 114,02 грн. повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено 13.09.2013 року

Суддя Д.О. Чудовський