УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Вілгушинського М. Й.,

суддів Колесниченка В. М. і Дембовського С. Г.,

за участю прокурора Волошиної Т. Г.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 березня 2013 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше судиму 08.09.2010 року за ч. 1 ст. 310 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 510 грн.,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із конфіскацію всього майна, яке є її власністю.

Цим же вироком також засуджено ОСОБА_7, щодо якого касаційні скарги не подані.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 310 КК України, в серпні 2011 року в лісопосадці в с. Лози Збаразького району Тернопільської області незаконно придбала макову соломку, перенесла за місцем свого проживання, незаконно виготовила особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, що містить морфін та кодеїн - макову солому, який вона незаконно зберігала з метою збуту, та 8 й 14 лютого 2012 року у с. Лоза Збаразького району незаконно збула ОСОБА_7 за 800 грн. вагою 298,35 г та за 400 грн. - 191,9 г відповідно.

Крім того, 14 лютого 2012 року за місцем проживання ОСОБА_6 працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, що містить морфін та кодеїн макову солому вагою 2266, 25 г.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 13 березня 2013 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник посилається на те, що суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом'якшували покарання, а саме те, що засуджена повністю визнала свою вину та щиро покаялася, за місцем проживання характеризувалася позитивно, стан її здоров'я, перебування на утриманні малолітньої дитини, а тому вважає призначене судом покарання надмірно суворим. У зв'язку з цим порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_6 та просить із застосуванням ст. 75 КК України призначити покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні, та в касаційній скарзі захисника не оспорюється. Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України.

При призначенні основного покарання ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, пом'якшуючі покарання обставини, а також і ті на які захисник посилається у своїй касаційній скарзі. В сукупності ці обставини суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, і дійшов вірного висновку про можливість призначення їй більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

Отже, колегія суддів вважає, що призначене засудженій основне покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, і є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для звільнення її на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку прийнято правильне рішення. Свої висновки суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання, як про це ставиться питання у касаційній скарзі захисника ОСОБА_5

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, також не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 13 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Судді:

М. Й. Вільгушинський В. М. Колесниченко С. Г. Дембовський