КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" вересня 2013 р. Справа№ 910/10891/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.
за участю представників
від позивача: Цурка Н.О. - дов. від 06.02.2013 року № 91/2013/02/06-12
від відповідача: не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" на рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2013 року
у справі № 910/10891/13 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства „Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" (м. Київ)
про стягнення 581 356 грн. 11 коп.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство „Київенерго" з позовом до Приватного акціонерного товариства „Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" про стягнення з відповідача на користь позивача 563 375 грн. боргу за спожиту теплову енергію, пені сумою 14 981 грн. 01 коп., 3% річних сумою 2 996 грн. 80 коп., 11 627 грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішенням від 10.07.2013 року господарський суд м. Києва провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 480 000 грн. припинив. Позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ „Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" на користь ПАТ „Київенерго" пеню в сумі 14 984 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 2 996 грн. 80 коп. та витрати по оплаті судового збору в сумі 9 959 грн. 61 коп. В позові про стягнення основного боргу в сумі 93 375 грн. 29 коп. відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення строку та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2013 року № 910/10891/13 в частині стягнення пені, 3% річних та судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року ПрАТ „Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/10891/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.
Розпорядженням секретаря судової палати від 12.09.2013 року склад судової колегії змінювався.
В судове засідання 12.09.2013 року повноважні представники відповідача не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 12.09.2013 року представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечувала.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго" (енергопостачальна організація) та Закритим акціонерним товариством „Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" (абонент) 01.11.2000 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 521364, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, а абонент зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000 року (п. 8.1. договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п. 8.4 договору).
Доказів припинення договору в установленому порядку суду надано не було, таким чином договір вважається пролонгованим.
Згідно з п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, вартість якої згідно з п. 2.3.2 договору абонент зобов'язаний своєчасно сплачувати.
Відповідно до п. 5 додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).
Згідно п. 3 додатку № 4 до договору в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; - у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Однак, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконував в результаті чого позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до даних облікових карток та платіжних доручень вбачається, що за період з 01.02.2013 року по 01.05.2013 року наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію у розмірі 563 375 грн. 29 коп., яка виникла внаслідок здійснення неповних розрахунків відповідачем за використану теплову енергію згідно вищезазначеного Договору на постачання теплової енергії від 01.11.2000 року № 521364.
До звернення позивача з даним позовом до господарського суду відповідачем було здійснено погашення суми основної заборгованості у розмірі 93 375 грн. 29 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 13.05.2013 року № 343 на суму 10 000 грн., від 24.05.2013 року № 393 на суму 63 375 грн. 29 коп., від 30.05.2013 року № 414 на суму 20 000 грн.
Оскільки погашення основної заборгованості в сумі 93 375 грн. 29 коп. відбулося до зверненням позивача до суду, то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що в позові в цій частині слід відмовити.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач сплатив 480 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.06.2013 року № 443 на суму 230 000 грн., від 10.06.2013 року №444 на суму 250 000 грн.
Оскільки перерахування основного боргу в сумі 480 000 грн. відбулося після звернення позивача з позовом, то місцевий господарський суд дійшов ввірного висновку, що провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 480 000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 14 984 грн. 01 коп.
Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних у розмірі 2 996 грн. 61 коп.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Головний інститут проектування заводів сільськогосподарського та продовольчого машинобудування" на рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2013 року по справі № 910/10891/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2013 року по справі № 910/10891/13 залишити без змін.
3. Справу № 910/10891/13 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__13.09.2013 р.__
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Гончаров С.А.
Коротун О.М.