ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
УХВАЛА
13.11.2006 | Справа №2-23/14843-2006 |
По скарзі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, (95000, м. Сімферополь, вул. М.Залки, 1/9),
на дії Державної виконавчої служби у Центральному районі м.Сімферополя, (95024, м.Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 21),
скарга на дії Державної виконавчої служби
Суддя Г.М.Іщенко
представники:
Від заявника – Щербіна Д.С. - державний податковий інспектор, дов.№13098/9/10 від 11.10.2006 року.
Від Державної виконавчої служби – не з'явився, повідомлений належним чином,
Обставини справи: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі звернулася до господарського суду АР Крим зі скаргою на дії Державної виконавчої служби у Центральному районі м.Сімферополя, в якій просить визнати неправомірними дії служби по винесенню постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті виконавчого документу – наказу господарського суду АР Крим від 27.04.2006р. у справі №2-23/6771-2006).
Представник заявника у судовому засіданні 19.10.20006р. усунув описку в даті наказу господарського суду АР Крим, вказавши дату видачі наказу – 12.06.2006р., оскільки дата 27.04.2006р. – це дата постановляння рішення у справі.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження з мотивів невідповідності виконавчого документу положенням статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме відсутністю у наказі господарського суду відомостей щодо дати та місця народження боржника, хоча зазначена стаття не містить положень про необхідність зазначення у виконавчому документі таких відомостей.
Заявою від 09.11.2006р. скаржник уточнив свої вимоги, просить визнати недійсною постанову Державної виконавчої служби в Центральному районі м. Сімферополя про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу – наказу господарського суду АР Крим від 12.06.2006 у справі №2-23/6771-2006.
Представник Державної виконавчої служби в Центральному районі м. Сімферополя двічі в судові засідання не з’являвся.
26.10.2006року до господарського суду АР Крим від Державної виконавчої служби в Центральному районі м. Сімферополя надійшли клопотання про розгляд справи без його участі на відзив на скаргу. У відзиві на скаргу Державна виконавча служба посилається на статтю 19 Закону України „Про виконавче провадження”, та зазначає, що відсутність у наказі Господарського суду відомостей, передбачених цією статтею унеможливлює виконання рішення суду. Тому з цих підстав постановою від 07.08.2006р. відмовлено у відкритті виконавчого провадження.
Суд вважає можливим розглянути скаргу без представника виконавчої служби за наявними матеріалами справи згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали скарги, заслухав пояснення скаржника, суд
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду АР Крим від 27.04.2006р. у справі №2-23/6771-2006 позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя до фізичної особи –підприємця Мешковського Валерія Сергійовича про стягнення 1343,44 грн. задоволено.
З підприємця Мешковського В.С. на користь Управління стягнуто 1343,44 грн. заборгованості, та судові витрати, а саме 102,00 грн. держмита – у доход Держбюджету та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На примусове виконання зазначеного рішення 12.06.2006 року видано накази (а.с.7).
07.08.2006р. Державною виконавчою службою винесено постанову про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з посиланням пункт 6 частини 1 статті 26 Закону України „Про виконавче провадження”(а.с.6).
Суд вважає скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню через наступне.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 „Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Згідно з статтею 115 господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України „Про виконавче провадження”.
Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 20-1 Закону України „Про виконавче провадження” на відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя покладається виконання рішень за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.
Пунктом 6 частини 1 статті 26 Закону України „Про виконавче провадження” встановлений вичерпний перелік обставин, наявність яких дозволяє відмовити у відкритті виконавчого провадження, зокрема невідповідальність виконавчого документу вимогам, передбаченим статтею 19 зазначеного Закону.
Так, відповідно до статті 19 Закону, у виконавчому документі повинні бути зазначені:
1. назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;
2. дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
3. найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;
4. резолютивна частина рішення;
5. дата набрання чинності рішенням;
6. строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З аналізу змісту наведеної норми слідує, що обов’язкового зазначення у виконавчому документі відомостей стосовно дати та місця народження боржника – фізичної особи-підприємця не вимагається. Цим спростовується твердження представника Державної виконавчої служби відносно невідповідності виконавчого документу вимогам статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, а саме: відсутність дати та місця народження боржника, його місце роботи, оскільки ці відомості не відомі суду, що повністю узгоджуються з вимогами статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”.
Таким чином, судом виконані всі вимоги щодо зазначення відомостей у виконавчому документі, які передбачені статтею 19 Закону України „Про виконавче провадження”.
Враховуючи приписи статті 5 Закону України „Про виконавче провадження”, якою встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, та має право одержувати, необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, суд приходить до висновку про не здійснення державним виконавцем усіх необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення суду.
Згідно статті 12 господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законі.
Президія Вищого господарського суду України у своїх роз’ясненнях від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” вказала, що за результатами розгляду скарги на дії органів державної виконавчої служби суд, визнавши доводи, викладені в скарзі обґрунтованими, визнає постанову державного виконавця по здійсненню дій виконавчого провадження недійсною, або зобов’язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні дії (пункт 7).
За таких обставин, суд вважає, що вимоги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відносно неправомірності дій Державної виконавчої служби у Центральному районі м. Сімферополя по винесенню постанови від 07.08.2006р. про відмову у відкритті виконавчого провадження ( відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу – наказу господарського суду АР Крим від 12.06.2006р. у справі №2-23/6771-2006 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі задовольнити.
Постанову Державної виконавчої служби в Центральному районі від 07.08.2006 року про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду АР Крим від 27.04.2006р. у справі №2-23/6771-2006 визнати недійсною.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.