АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6516/13 Справа № 2-3695/11 Головуючий у 1 й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О. Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М. М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І. О.

при секретарі Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нежитловий комплекс, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що 04.04.2011 року між позивачами та відповідачем укладено, в простій письмовій формі, договір купівлі - продажу комплексу будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказане майно належить на праві власності відповідачу згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 11.10.2007 року. З урахуванням того, що вони здійснили оплату за купівлю вищезазначеного комплексу, фактично є його власниками, але не мають ніяких правовстановлюючих документів, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, просять визнати укладений між сторонами договір дійсним та визнати за позивачами в рівних частках право власності на спірний комплекс будівель та споруд.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2013 року заявлені вимоги задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх законності та обґрунтованості.

З даним висновком судова колегія не погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.04.2011 року між позивачами та відповідачем укладено, в простій письмовій формі, договір купівлі - продажу комплексу будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказане майно належить на праві власності відповідачу згідно рішення Нікопольського міськрайонного суду від 11.10.2007 року.

Згідно ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як роз'яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув, не прийняв до уваги, що норми ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов'язків для сторін та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2007 року, яким за ОСОБА_5 визнано право власності на спірне майно, скасовано ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року.

З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги, що даним рішенням суду порушуються права апелянта, оскільки на цей час володільцем спірного майна є боржник банку - ОСОБА_6, судова колегія дійшла до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - задовольнити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2011 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нежитловий комплекс - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: