Судове рішення #32032597

Провадження № 22ц/790/5608/2013 Головуючий 1-ї інст. - Купіна М.А.

Справа № 2011/15924/12 Суддя доповідач - Бровченко І І.О.

Категорія:із договорів довічного

утримання

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:


Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії - Піддубного Р.М., Швецової Л.А.

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко Ольга Леонідівна про визнання недійсним договору довічного утримання та додаткової угоди до нього та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О. Л. про визнання недійсним договору довічного утримання та додаткової угоди до нього та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08 червня 2011 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_4 зобов'язався забезпечувати ОСОБА_3 утриманням довічно. Того ж дня, тобто 08 червня 2011 року було укладено договір про заміну набувача між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_5 зобов'язалася забезпечувати ОСОБА_3 утриманням довічно.

Зазначав, що дані правочини були укладені внаслідок обману, оскільки позивач потребує постійного стороннього догляду як людина похилого віку, внаслідок захворювання майже позбавлений можливості пересуватися в межах квартири, не виходить на вулицю та метою укладення договору довічного утримання з його боку була можливість отримання від відповідачів продуктів харчування та ліків, прибирання у квартирі, допомоги в приготуванні їжі, пранні білизни, фізичного уходу за ним.

Однак, відповідно до умов договорів, ОСОБА_4, а потім ОСОБА_5 взяли на себе зобов'язання довічно утримувати ОСОБА_3: забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які ОСОБА_3 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами, допомогою, необхідною для повноцінного життя.

Таким чином, позивач вважав, що відповідачі ввели його в оману щодо визначення істотних умов договору, а саме - у визначенні сторони в договорі, оскільки позивач вважав, що укладає договір з організацією «Турбота», яка вела переговори до укладання договорів, та предмету договору щодо визначення обов'язків набувача.

Також зазначав, що згідно п. 8 договір про заміну набувача від 08 червня 2011 року одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 10 000,00 грн., які відчужувач отримав повністю від набувача при підписанні цього договору. Разом з тим, від відповідачів позивач даної суми не отримував, дізнався, що фізична особа ОСОБА_8 поклала на депозит в ВАТ «Ощадбанк» на його ім'я 30 000,00 грн., якими він не користувався, згоди на такі дії на давав та не заперечує повернути власникові.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений 08 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом 6-ої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстровим № 1-1385.

Визнано недійсним договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого 08 червня 2011 року державним нотаріусом 6-ої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстровим № 1-1385. Та внесення змін та доповнень до нього, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом 6-ої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстровим № 1-1461.

Сторони за договором довічного утримання, який визнаний недійсним, повернуто в первісний стан.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 солідарно в рахунок відшкодування моральної шкоди 6400, 00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2013 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2012 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

У судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на незаконність рішення, на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Cудова колегія, заслухавши суддю-доповідача, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідно її відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що 08 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом 6-ої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстровим №1-1385.

Відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_4 зобов'язався забезпечувати ОСОБА_3 утриманням довічно, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які ОСОБА_3 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами, необхідними для повноцінного життя. Утримання, у тому числі забезпечення харчуванням та необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 400,00 грн. на місяць, які будуть надаватись відчужувачу щомісячно.

Пунктом 8 даного договору передбачено одноразове грошове утримання, визначене сторонами за спільною згодою в розмірі 25000,00 грн., які відчужувач отримав повністю від набувача при підписанні цього договору.

14 червня 2011 року було укладено договір про заміну набувача між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом 6-ої Харківської державної нотаріальної контори Головащенко О.Л. за реєстровим №1-1385, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_5 зобов'язалася забезпечувати ОСОБА_3 утриманням довічно, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які ОСОБА_3 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами, необхідними для повноцінного життя. Утримання, у тому числі забезпечення харчуванням та необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 400,00 грн. на місяць, які будуть надаватись відчужувачу щомісячно.

Пунктом 8 даного договору передбачено одноразове грошове утримання, визначене сторонами за спільною згодою в розмірі 10000,00 грн., які відчужувач отримав повністю від набувача при підписанні цього договору.

Згідно зі ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Так, відповідно п.6 договору довічного утримання 08 червня 2011 року від та договору про заміну набувача від 14 червня 2011 року набувачі зобов'язалися систематично надавати відчужувачу лише грошове утримання, що не суперечить змісту вищенаведеної статт.

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положеньст.. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї.

Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.п. 19, 20 постанови № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин, вчинений під впливом обману, є оспорюваним і на підставі ст. 230 ЦК може бути визнаний судом недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. З огляду на це доводи апеляційної скарги щодо введення в оману при укладені правочину є безпідставними.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що зміст оспорюваних договорів не суперечить вимогам діючого цивільного законодавства та те, що позивач, в порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надав суду належних доказів на підтвердження своїх вимог щодо введення його в оману при укладенні договору довічного утримання та договору про заміну набувача.

Приведені в апеляційній скарзі інщі доводи позивача колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без зміни.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -


УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 липня 2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.




Головуючий -

Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація