Справа № 358/863/13-к Головуючий у І інстанції Корбут В.М.

Провадження № 11-кп/780/426/13 Доповідач у 2 інстанції Орел

Категорія 18 16.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого судді Орла А.І.,

суддів Шроль В.Р., Костенко І.В.

при секретарі Шуліпа О.О.

з участю прокурора Скрипка І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Богуславського районного суду Київської області від 11.07.2013 року, яким :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Узбекистану, Курган-Тюбинської області, селище Колхозабад, узбека, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: вироком Богуславського районного суду Київської області від 23.09.2005 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, 69, 70,71 КК України на 3 роки 3 місяця позбавлення волі; вироком Богуславського районного суду Київської області від 17.06.2009 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 12.08.2010 року за ст. 391 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі, засуджено за ч. З ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ст.395 КК України, до 3 місяців арешту. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Вироком також вирішене питання щодо речових доказів по справі.

Колегія суддів , -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

22.02.2013 року, близько 21.00 години ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, шляхом пошкодження запираючого пристрою на вхідних дверях, незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_2, який належить ОСОБА_2, звідки таємно викрав дві вази ємністю 1,5 л., вартістю 50 гривень кожна на суму 100 гривень; алюмінієву каструлю ємністю 12 л., вартістю 65 гривень; алюмінієву каструлю ємністю 8 л., вартістю 55 гривень; алюмінієву каструлю ємністю 6 л., вартістю 45 гривень; кухонну сокирку вартістю 15 гривень; кухонний молоток вартістю 10 гривень; кухонні ножі в кількості 2 штук, вартістю 5 гривень кожен на суму 10 гривень. Після цього, він знайшовши в будинку ключі від вхідних дверей до сараю, скориставшись якими, проник у середину приміщення, звідки таємно викрав борону вартістю 200 гривень; домкрат вартістю 200 гривень; металеві кутники в кількості 10 штук, вартістю 15 гривень кожен на суму 150 гривень; лещата вартістю 250 гривень та електрозварювальний апарат вартістю 400 гривень. Крім того, перебуваючи на території господарства він таємно викрав умивальник вартістю 25 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1525 гривень.

29.03.2013 року, близько 17.00 години ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, шляхом пошкодження навісного замка на вхідних дверях, незаконно проник до житлового будинку АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_3, звідки таємно викрав бензопилу «Partner 350» вартістю 857 гривень, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Після цього, в цей же день, близько 19.00 години ОСОБА_1 діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, переслідуючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, пошкодивши запираючій пристрій на вхідних дверях господарської споруди, що знаходиться на території господарства за адресою: АДРЕСА_4, яка належить ОСОБА_4, незаконно проник у середину приміщення, звідки таємно викрав кінну борону вартістю 200 гривень; упаковки декоративних цвяхів в кількості 4 штук, вартістю 6 гривень за одну на суму 24 гривні; дверні завіси в кількості 10 пар, вартістю 33 гривні за одну пару на суму 330 гривень; віконні завіси в кількості 10 пар, вартістю 11 гривень за одну пару на суму 110 гривень; шпінгалети на вікно в кількості 15 штук, вартістю 8 гривень за 1 штуку на суму 120 гривень; гачки на вікно в кількості 30 комплектів, вартістю 7 гривень за 1 комплект на суму 210 гривень; металеві завіси на ворота в кількості 8 штук, вартістю 35 гривень за 1 штуку на суму 280 гривень; дека на газову плиту в кількості 3 штук, вартістю 15 гривень за 1 штуку на суму 45 гривень; кутники на вікно в кількості 10 штук, вартістю 3 гривні за 1 штуку на суму 30 гривень; господарські мішки в кількості 2 штук, вартістю 1 гривня за 1 штуку на суму 2 гривні, чим завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 1351 гривня.

Згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26.12.2011 року обвинуваченому ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік з відповідними обмеженнями. Постанови Богуславського районного суду Київської області від 27.12.2012 року ОСОБА_1 було продовжено адміністративний нагляд строком на 6 місяців з наступними обмеженнями: заборонити виїзд за межі Богуславського району, Київської області без письмового дозволу начальника Богуславського РВ ГУМВС України в Київській області; заборонити появу в громадських місцях, де продаються спиртні напої на розлив; зобов'язаний знаходитись дома по АДРЕСА_1 з 22.00 год. по 06.00 год. наступного дня; зобов'язаний кожний четвер проходити реєстрацію в Богуславському РВ ГУМВС України в Київській області. Однак, будучи ознайомленим з вищевказаними обмеженнями ОСОБА_1, умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду та контролю над ним зі сторона працівників міліції, 19.04.2013 року самовільно залишив місце свого проживання в АДРЕСА_1 не повідомивши про це Богуславський РВ ГУМВС України в Київській області виїхав до с. Германівка, Обухівського району, Київської області, де пробув до 30.04.2013 року, тим самим порушив встановлені відносно нього правила адміністративного нагляду.

В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи вирок в частині правильності кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності вини та фактичних обставин справи, просить вирок суду скасувати, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, постановити свій вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ст. 395 КК України у виді 3 місяців арешту, на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити 5 років позбавлення волі. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що при призначенні покарання судом не враховано, що ОСОБА_1 вчинив злочини, один з яких відноситься до категорії тяжких, вказані злочини вчинені ним умисно за наявності обтяжуючої обставини - рецидив злочинів, судом не враховано особу винного.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити, звільнити його від покарання на підставі ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що після звільнення з місць позбавлення волі він став на шлях виправлення, одружився, має двох дітей, пішов у монастир, після чого написав явки з каяттям про вчинення крадіжок, про які потерпілі навіть не заявляли. Потерпілі не мають до нього претензій. Вказує, що не мав наміру порушувати адміністративний нагляд, оскільки пішов у монастир, настоятель якого бажає взяти його на поруки.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, оскільки вказана скарга є мало обґрунтованою.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та повністю підтримав свою апеляційну скаргу, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних карг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають.

Вирок суду першої інстанції в частині фактичних обставин справи, доведеності вини ОСОБА_1 та кваліфікація його дій учасниками судового розгляду не оскаржується.

Суд, розглянувши справу, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Колегія суддів знаходить не обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про не врахування судом першої інстанції тяжкості вчиненого злочину, особи винного та інших обставин справи.

Як вбачається з вироку, судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_1 враховано характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних ним злочинів, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, пом'якшуючі обставини - повне визнання вини, щире каяття, відсутність претензій потерпілих; обставину, яка обтяжує покарання -рецидив злочинів. Крім того, судом враховано що обвинувачений раніше судимий, але висновків не зробив і на шлях виправлення не став. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі та відсутності підстав для застосування до нього ст.ст. 69, 75, 76 КК України, належним чином обґрунтувавши цей свій висновок.

Доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1 про не врахування судом першої інстанції того, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, що його бере на поруки настоятель монастиря с. Германівка матеріалами справи не підтверджені. Зокрема, згідно наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 не одружений, дітей на утриманні не має. Відсутні також в матеріалах справи будь які клопотання про передачу його на поруки.

Безпідставними також колегія вважає посилання апеляційної скарги ОСОБА_1 на неврахування судом першої інстанції при призначенні йому покарання його щирого каяття та відшкодування збитків потерпілим, поскільки ці обставини судом враховані.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідний й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 законним та обґрунтованим та не вбачає підстав для задоволення поданих апеляційних скарг.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Богуславського районного суду Київської області від 11.07.2013 року, щодо ОСОБА_1, без змін.

С У Д Д І :