У Х В А Л А

04 вересня 2013 р. Справа № 804/11598/13-а

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Мельниченка С.П., -

ВСТАНОВИВ

До суду 02 вересня 2013 року надійшов вищезазначений позов. В позовній заяві заявник зазначає, що 22 травня 2013 року на ім'я відповідача була подана заява, яка є інформаційним запитом, про необхідність роз'яснення йому обставин, згідно якими останній зобов'язує його сплатити судовий збір за розгляд позовної заяви про стягнення компенсації в порядку ст.228 ЦК України. Однак, в порушення норм Закону України «Про звернення громадян», суб'єкт владних повноважень станом на 22.08.2013 року відповіді йому не надав, чим на його погляд, допустив бездіяльність.

Розглянувши позов, вважаю за необхідне у відкритті провадження за ним відмовити, згідно п.1 ч.1 ст.109 КАС України, з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте в зазначених вище випадках між позивачами та судами (відповідачами) такі правовідносини не виникають, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Так, пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» визначено, що відповідно до роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів», у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Тобто дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності. Але ж в даному випадку, спірні правовідносини перебувають за межами такої управлінської діяльності, а перебувають в площинні здійснення правосуддя у процесуальній формі адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З огляду на вищезазначене, зазначений спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, в даному випадку відповідача, оскільки оскаржені позивачем дії є вчиненими в межах та пов'язаного з цим здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судами вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом. В даному випадку відсутня обов'язкова ознака, яка визначає юрисдикцію адміністративного суду, це наявність публічно-правового спору, суб'єкт владних повноважень (відповідачі) в даному випадку перебуває за межами цих відносин.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду (пункт 12 зазначеної постанови).

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.109, 165 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська Мельниченка С.П. - відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя Кучма К.С.