ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 414

 

ПОСТАНОВА

 

Іменем України

20.11.2006

Справа №2-8/17689-2006А

 

Суддя Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. за участю секретаря судового засідання Яриловой О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом: СПД ОСОБА_1., м. Сімферополь

До відповідача: Виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради м. Євпаторія

Про визнання протиправним та відміну рішення органу місцевого самоврядування та визнання права власності.

 

Головуючий суддя Чумаченко С.А.

Секретар Ярилова О.С. 

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - ОСОБА_2, пред-к за дов. №НОМЕР_1. 

Від відповідача - Сідєльнікова  Г.О. пред-к за дов. №467/08-29 від 03.05.2006 р.  

 Сутність спору: Позивач суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. звернувся до Господарського суду АРК з адміністративним позовом до відповідача виконавчого комітету Євпаторійської міської Ради, просить суд визнати протиправнім і скасувати Рішення Виконкому Євпаторійської міської ради НОМЕР_2 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету №212\2 від 28.05.1999р. „Про зняття об'єктів паркової зони з балансу УЖКГ” у частині оформлення і реєстрації прав власності за територіальною громадою на об”єкт нерухомості - бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, загальною площею 59,9кв.м., розташований за адресою м. Євпаторія, АДРЕСА_1. Визнати свідоцтво про право власності на об'єкт паркової зони по АДРЕСА_1 м. Євпаторії, що втратило силу у частині оформлення і реєстрації прав власності за територіальною громадою на об'єкт нерухомості - бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, загальною площею 59,9кв.м.

08.11.2006 р. по справі 2-8/17689-2006 винесено ухвалу Господарського суду АР Крим про заборону виконавчому комітету Євпаторійської міської ради та іншим особам  здійснювати будь-яки дії  (укладати угоди, продаж, передача в оренду, заставу и т.д.) відносно об'єкту нерухомості - бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого в м. Євпаторія, АДРЕСА_1 до вирішення спору по суті.

На час судового засідання 20.11. 2006 р. відповідачем представлено відзив на позовну заяву, де зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення в адміністративний суд за захистом прав, свобод та інтересів осіб встановлюється строк в один рік. При цьому дії відповідача по відношенню оформлення свідоцтва про право власності, яке оспорюється, були здійснені 12 листопада 2001 р., а оспорювані рішення прийняті в 1999 та в 2001 роках , тобто з моменту їх прийняття пройшло більше 6 років, що перевищує встановлений законом строк позовної давності. Відповідно до ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення  строку  звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного  позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Також зазначає, що відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам в містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, інше майно та майнові права, рухомі і нерухомі об'єкти, визначені як об'єкти права комунальної власності. Підставою для отримання права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безвідплатно державою, іншими суб'єктами права власності.

Від представника позивача по справі 2-8/17689-2006 надійшло клопотання, в якому позивач просить відновити строк позовної давності.

Справа слуханням відкладалась, в судовому засіданні оголошувалась перерва, в порядку ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав представника позивача, суд -

В с т а н о в и в:

НОМЕР_2 Виконавчим комітетом Євпаторійської міської Ради було прийнято рішення “ Про внесення змін в рішення виконавчого комітету №212/2 від 28.05.1999 р. “Про зняття об'єктів паркової зони з балансу УЖКГ”.

      Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно літера Д, бар “ІНФОРМАЦІЯ_1” загальною площею 59,9 кв.м., та відповідно до свідоцтва про право власності від 12.11. 2001 р. бар “ІНФОРМАЦІЯ_1” належить Територіальній громаді м. Євпаторії.

      За результатами розгляду заяви СПД ОСОБА_1  Євпаторійською міською радою було прийняте рішення від 22.05.1998 року «Про  попереднє  узгодження місцерозташування і розміру земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1. для  розміщення літнього  майданчика і торгового павільйону».

Відповідно до  вказаного  рішення  позивачу було  погоджено  місцерозташування земельної ділянки з міських  земель загальною  площею 350 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2  для  проектування і розміщення літнього  майданчика і торгового павільйону, а також,   позивачу   було  доручено  розробити  проект відведення земельної ділянки з погодженням   його  у встановленому порядку.         

19.06.1998р.   Євпаторійська  міська  рада розглянула  землевпорядну  документацію і  прийняла   рішення  «Про  надання в тимчасове  користуватися приватному  підприємцю ОСОБА_1. земельної ділянки для  тимчасового розміщення  літнього  майданчика і торгового павільйону», відповідно до  якого, позивачу на  умовах  оренди  було  надано  земельну  ділянку  площею 350 кв.м.  в  парку ім. М.Фрунзе  в  м. Євпаторії  до кінця  1998 року.

Після  укладення  договору  оренди  і фактичного  отримання  ділянки  в  користуватися  позивач   здійснив   певні  дії,  спрямовані  на  впорядкування  майданчика  і  розміщення  кафе та    приступив  до  господарської  діяльності  на  об'єкті.

В результаті  проведених  будівельних  робіт позивачем протягом 1998 року  на орендованій земельній ділянці був  створений   новий  об'єкт нерухомості - кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1».

24.06.1999р в  Управлінні архітектури  і  містобудування Євпаторійської  міської ради позивачем   був  отриманий  паспорт об'єкта  торгівлі,  який  містив  в  собі  наступні  інформаційні  відомості щодо створеного об'єкта торгівлі:

- найменування, потужність об'єкта  - кафе  літнього типу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на 60 п/місць;

- адреса - АДРЕСА_2;

- власник  - ПП ОСОБА_1.

Також, у висновках вказаного паспорту об'єкта  торгівлі від 23.04.1999р  було зазначено, що   об'єкт відповідною  комісією прийнято   в експлуатацію  та   збудований з  дотриманням  паспортних умов  і  проектної  документації.

В зв'язку з закінченням строку дії договору оренди за результатами   розгляду    заяви  позивача Євпаторійською   міською  радою  було прийняте рішення від 28.05.1999р. «Про наданні в тимчасове  користуватися (повторно) земельної ділянки  приватному  підприємцю ОСОБА_1. для   розміщення  літнього  майданчика і торгового павільйону  за  адресою: парк імені М.Фрунзе», на підставі якого між позивачем та відповідачем було укладено договір  оренди   земельної   ділянки   строком на  три роки.

В подальшому, орендні відносини між сторонами щодо земельної ділянки, на якій було розташовано належний позивачу кафе-бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1»  були подовжені рішеннями відповідача від  05 червня 2002 року  «Про  надання  в  короткострокову оренду приватному  підприємцю ОСОБА_1.  земельної ділянки для  розміщення  бару  «ІНФОРМАЦІЯ_1» і  від 06 серпня  2003 року  «Про  надання  в  короткострокову оренду приватному  підприємцю ОСОБА_1.  земельної ділянки для  обслуговування  кафе-бара  «ІНФОРМАЦІЯ_1»  та на підставі останнього рішення   був  укладений   договір  оренди земельної ділянки  строком  на  три  роки  - до  06 серпня 2006 року. 

В  період  дії  даного  договору   об'єкту  нерухомості  - кафе-бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1» була  привласнена  адреса - м. Євпаторія, АДРЕСА_1 та сформована     інвентарна   справа  БТІ.

Після  закінчення  терміну  дії  вказаного   договору оренди земельної ділянки позивач чергового разу звернувся  на адресу Євпаторійської міської ради  з заявою про  продовження  договірних  правовідносин, за наслідками розгляду якої Євпаторійською міською радою було прийнято рішення НОМЕР_3 „Про відновлення договору оренди земельної ділянки з СПД ОСОБА_1. для обслуговування кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1”

Відповідно  до  п.1 вказано рішення, договір  оренди  земельної ділянки з позивачем   був  відновлений  строком на  1  рік, а в  п.3.2. рішення  зазначено, що  за 2 місяця до закінчення договору  орендаря  необхідно попередити  про „невідновлення договору оренди”.

З метою встановлення причин наявності в рішенні Євпаторійської міської ради НОМЕР_3 вказаних обмежень строку орендних відносин позивач звернувся на адресу відповідача з питаннями  про роз'яснена такого рішення та з пояснень посадових осіб з'ясував, що  відповідно до  рішення  виконавчого   комітету Євпаторійської міської ради НОМЕР_2 «Про   внесенні  змін до   рішення виконавчого комітету № 212/2 від 28.05.1999р. «Про зняття  об'єктів паркової  зони з  балансу УЖКГ»  Бюро  технічної  інвентаризації м. Євпаторії  було  доручено провести  правову реєстрацію об'єктів паркової  зони, розташованих  за  адресою  АДРЕСА_1  за  територіальною  громадою м. Євпаторія  в цілому  і  видати  правовстановлюючі  документи Управлінню економіки міської ради.

На підставі  вказаного  рішення  виконавчого   комітету Євпаторійської міської ради  НОМЕР_2 та відповідного свідоцтва Євпаторійським МБРТІ  в реєстрі   прав  власності  на  нерухоме  майно за  територіальною  громадою  м. Євпаторії   було  зареєстроване  право власності на 593/1000 часток   комплексу,   розташованого  в  м. Евпаторія, АДРЕСА_1.  в тому числі,  крім  інших  об'єктів, на бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною  площею  59,9 кв.м.

Після дослідження матеріалів справи та наданих сторонами доказів, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1.  засновані на законі та підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ст. 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”  органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Ст. 19 Конституції  передбачає,  що  органи  місцевого  самоврядування,  їх посадові особи зобов'язані  діяти  тільки  на підставі,  в межах  повноважень  і  способами,  передбаченими  Конституцією  і  законами  України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен  має  право  володіти,  користуватися    і розпоряджатися    своєю    власністю,    результатами        своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Порядок та питання реалізації органами  місцевого самоврядування передбачених п. 10 ч. „б” ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”  делегованих державою повноважень щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, на момент прийняття відповідачем спірного рішення,  було встановлено Наказом  Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 9 червня 1998 року №121 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за № 399/2839)  «Про  затвердження Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних і фізичних осіб»  

Так, п. 4 наведеної Інструкції  встановлено   вичерпний  перелік  підстав  для  оформлення  права  власності  за  юридичними  і  фізичними  особами та було передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється з видачею свідоцтва  про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, зокрема:

- фізичним і юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акту про право власності або рішення про відведення земельної ділянки для цієї цілі і за наявності акту державної комісії про ухвалення об'єкта і введення  його в експлуатацію;

- фізичним  і юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна,  а також  в  інших  випадках. 

З матеріалів справи суд вбачає,  що на момент прийняття відповідачем спірного рішення НОМЕР_2  були відсутні та не мало місця  передбачені   п.4  Інструкції підстави для  оформлення   права  власності  за  територіальною  громадою  м. Євпаторії на кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки право орендного користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості, як і документи про прийняття цього об'єкту в експлуатацію в сукупності з іншими доказами, насамперед свідчать про право власності та є підставою для оформлення такого права саме за позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Так, з матеріалів справи випливає, що на підставі рішення Євпаторійської міської ради від 19.06.1998р «Про  надання в тимчасове  користуватися приватному  підприємцю ОСОБА_1. земельної ділянки для  тимчасового розміщення  літнього  майданчика і торгового павільйону» позивачу  була надана вільна від забудови земельна ділянка для розміщення  літнього  майданчика і торгового павільйону і саме за рахунок коштів та зусиллями позивача було створено об'єкт нерухомості - кафе-бар „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що підтверджується відповідними документами.

Між тим, на підставі  п. 9 інформаційного листа ВАСУ від 31.01.2001р  № 01-8/98р «Про деякі  приписи  законодавства, яке регулює питання, пов'язані зі здійсненням права власності і його захистом»  основним критерієм законності володіння майном  визначено  джерело фінансування створення  нової речі.

При цьому. ані Євпаторійська   міська  рада,  як  представницький  орган  територіальної  громади,  ані  виконавчі  органи    ради   не здійснювали  будівництво та не приймали участі у створенні  кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», а   після  закінчення  будівництва,   об'єкт  був  комісійно   введений  в  експлуатацію  та  встановлено,  що  власником  даного  об'єкта  є  саме позивач, що підтверджується  паспортом  об'єкта  торгівлі від 23.04.1999р,  виданим Управлінням  архітектури  і  містобудування Євпаторійської  міської ради.

Відповідно до  Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухомість, затвердженого наказом  Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. N 7/5, передбачена обов'язкова реєстрація прав власності на нерухоме майно фізичних і юридичних осіб шляхом внесення відповідного запису в реєстр прав власності на нерухоме майно (п. п.1.4., 1.5. Положення).

Дана реєстрація здійснюється на підставі правовстановлюючих  документів, до яких, згідно з Додатком №1 до вказаного Положення, віднесені рішення судів про визнання права власності. 

Також, відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень» підставою для державної реєстрації прав, які посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження цих прав, є рішення судів стосовно  речових прав на нерухоме майно, обтяження цих прав.

З матеріалів справи суд вбачає, що створений позивачем  об'єкт  є новою річчю в розумінні ст. 331 ЦК України, а між тим, на підставі п.1 даної статті право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, отримується саме цією особою, якщо інше не передбачено законом або договором. 

Також, через ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні зі встановленими межами, певним місцем розташування, з певними, стосовно  неї,  правами і право  на земельну ділянку розповсюджується на простір, який  знаходиться над і під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення  житлових, виробничих і інших будівель і споруд.

Згідно зі  ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачене законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати  на землі і споруджувати житлові  будинки, виробничі і інші будівлі і споруди, тоді як  ст. 415 ЦК України прямо встановлено, що землекористувач має  право власності на будівлі (споруди), збудовані на земельній ділянці.

Тобто, суд доходить висновку про те, що всі наявні в матеріалах справи документи та обставини справи вказують на право власності позивача на об'єкт нерухомості кафе-бар «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований в м. Євпаторія, АДРЕСА_1 та одночасно, повністю спростовують законність та обрунтованість спірного  рішення відповідача НОМЕР_2, на підставі якого право власності на це майно було зареєстровано за територіальною громадою м. Євпаторія.

Більш  того,   згідно зі ст.60  Закону України «Про   місцеве   самоврядуванні  в  Україні»   територіальним громадам  сіл, селищ, міст, районів в містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, інші засоби, землю, природні ресурси, підприємства, установи і організації, у тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки  в майні підприємств, житловий  фонд, нежилі приміщення, заклади культури,  спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування і інше майно і майнові права, рухомі  і нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також засоби, отримані від їх відчуження.

Відповідно до  ч.2  даної  норми Закону   підставами  для придбання права комунальної власності  є передача майна територіальним громадам  безкоштовно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

       Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, на порушення вимог вказаної норми процесуального закону не наданого аж ніяких  доказів того, з яких саме підстав виникло право комунальної власності територіальної громади м. Євпаторія стосовно об'єкту нерухомості - кафе-бару  «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого  в м. Євпаторія, АДРЕСА_1, а отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності  спірного  рішення відповідача НОМЕР_2.

До того ж, суд зазначає, з  моменту створення кафе-бару  «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивач відкрито володів і користувався цим майном, використовував його в своїй господарській діяльності, отримував прибутки           - тобто здійснював всі правомочності власника майна.

При цьому, збоку відповідача та інших осіб, навіть після  прийняття спірного рішення були відсутні будь-яки претензії щодо незаконного володіння майном, або  вимоги про необхідність  укладення договору оренди стосовно цього нерухомого майна, відповідно до Закону України „Про оренду державного і комунального майна”,   що відповідно до ст. 49 Закону України „Про власність” розцінюється судом як ще один доказ необґрунтованості та незаконності  рішення Євпаторійського міськвиконкому НОМЕР_2.

Згідно  ч.2 ст. 77 Закону України  «Про місцеве  самоврядуванні  в  Україні»,  спори  про  відновлення  порушених  прав  юридичних  і  фізичних  осіб,  які  виникають  в результаті  рішень,  дій  або  бездіяльності  органів  або  посадових осіб  місцевого  самоврядування,  вирішуються   в  судовому  порядку.

Відповідно до Роз'яснення Президії  ВАСУ від  26.01.2000р.   № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних  з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»,  підставами  для  визнання  акту  недійсною   є  невідповідність  його  вимогам  чинного  законодавства, а також  обов'язковою  умовою  визнання  акту  недійсним  є     порушення  в зв'язку з прийняттям   відповідного  акту,  прав  і  охоронюваних  законом  інтересів  позивача  у справі. 

В даному випадку наявні всі передбачені підстави для визнання спірного акту суб'єкту владних повноважень протиправним та його скасування, оскільки цей акт, як встановлено судом,  суперечить закону  та порушує правомочності власника майна, передбачені ст. ст. 2, 4 Закону України «Про власність» і ст. ст. 317, 319 ЦК України.

За  умови визнання противоправним та скасування рішення виконавчого  комітету Євпаторійської міської  ради НОМЕР_2,  суд вважає цілком обґрунтованою і похідну вимогу позивача про визнання таким, що втратило силу свідоцтва   про  право  власності  на  об'єкти  паркової  зони  по  АДРЕСА_1  в  м. Євпаторія  в частині  оформлення  і  реєстрації   права  власності  за  територіальною  громадою на  об'єкт  нерухомості - бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною  площею  59,9 кв.м, бо з цим документом пов'язано внесення відповідного запису до реєстру прав власності на нерухомість.

Суд не приймає до уваги заперечення  відповідача про необґрунтованість позову з посиланням на рішення  Євпаторійського міського суду від 30 листопада 2005 року по справі № 2-6223/05, яким на думку відповідача встановлені факти права комунальної власності стосовно об'єкту нерухомості - кафе-бару  «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого  в м. Євпаторія, АДРЕСА_1.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що декілька суб'єктів господарювання (ТОВ „Кристал-94”, ТОВ „Алма-ата”, ТОВ „Нерпа-94”) звернулись з позовом до Євпаторійської міської ради та Євпаторійського МБРТІ про розділ майна та спонукання до держаної реєстрації права власності щодо майна, яке  знаходиться у їх спільній частковій власності за адресою: м. Євпаторія, АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов,  місцевий суд загальної юрисдикції виходив суто  з даних Євпаторійського МБРТІ про реєстрацію за сторонами по справі  права спільної часткової власності  щодо комплексу будівель по АДРЕСА_1 в м. Євпаторії, до складу яких входив також і  кафе-бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований за Євпаторійською міською радою на підставі спірного рішення по даній справі.

Таким чином,  результатом розгляду цивільної справи  виявились виділ майна позивачів та припинення права спільної  часткової  власності сторін по справі щодо комплексу будівель по АДРЕСА_1 в м. Євпаторії з внесенням відповідних змін до реєстру прав власності - тобто, предметом спору в ніякому разі не було питання про визнання права власності сторін по справі, в тому числі Євпаторійської міської ради, на частки майнового  комплексу, зокрема,   кафе-бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Між тим, за змістом ст. 72 КАС України тільки обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даному випадку, сторони по адміністративній справі не приймали участі при розгляді наведеної цивільної справи, а до того ж, предметом цієї цивільної справи не були питання про законність  підстав реєстрації прав осіб на спірне майно - тобто законність виникнення права власності і обґрунтованість рішення Євпаторійського міськвиконкому НОМЕР_2, в зв'язку з чим, суд доходить висновку про  відсутність  підстав для застосування при розгляді даної адміністративної справи положень ст. 72 КАС України  та про безпідставність посилань відповідача на обставини, що встановлені рішенням  Євпаторійського міського суду від 30 листопада 2005 року по справі № 2-6223/05.

Що ж до заперечень відповідача проти позову з вказівкою на  пропуск позивачем строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи та клопотання позивача про відновлення строків позовної давності, до моменту звернення останнього за роз'ясненнями на адресу Євпаторійської міської ради  положень п. 3.2. рішенняНОМЕР_3, позивач не знав і не мав можливості дізнатись про існування спірного рішення, оскільки здійснюючи щодо належного йому майна  (бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1») повноваження власника не мав підстав для сумнівів стосовно свого права власності та для здійснення його судового захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено встановлений законом строк позовної давності (звернення до суду), оскільки про порушення свого права останній дізнався в усілякому разі не раніше дати прийняття Євпаторійською міською радою рішення № 5-4/42 „Про відновлення договору оренди земельної ділянки з СПД ОСОБА_1. для обслуговування кафе-бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1” - тобто, 28.07.2006р.

Більш того, за змістом ч.4 ст. 268 ЦК України  на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право вимоги про позовну даність - не поширюються. а отже, суд знаходить безпідставними заперечення відповідача щодо спливу строків позовної давності. 

        Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

       До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

       У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

-з  використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

-обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване

це рішення(дія);

- з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

       Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ч. ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Отже за таких обставин суд вважає необхідним скасувати заходи щодо

забезпечення позову.

       Відповідно до ст. 158 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

В судовому засіданні 20.11.2006 оголошена вступна та резолютивна частині постанови.

Повний текст постанови підписано 28.11.2006.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 159, 161, 162, 163 КАС України, суд:

ПОСТАНОВИВ:

1.          Задовольнити   позов  у  повному обсязі.

2.          Визнати протиправним  і  скасувати  рішення виконавчого  комітету Євпаторійської міської ради НОМЕР_2 «Про   внесенні  змін до   рішення виконавчого комітету № 212/2 від 28.05.1999р. «Про зняття  об'єктів паркової  зони з  балансу УЖКГ»  в  частині  оформлення  і  реєстрації   права  власності  за  територіальною  громадою на  об'єкт  нерухомості - бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною  площею  59,9 кв.м., розташований  в  м. Євпаторія, АДРЕСА_1.   

3.          Визнати  свідоцтво   про  право  власності  на  об'єкти  паркової  зони  по  АДРЕСА_1  в  м. Евпаторія, видане на підставі рішення виконавчого  комітету Євпаторійської міської ради НОМЕР_2 таким, що втратило  силу  в частині  оформлення  і  реєстрації   права  власності  за  територіальною  громадою на  об'єкт  нерухомості - бар  «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною  площею  59,9 кв.м., розташований  в  м. Євпаторія, АДРЕСА_1.

4.         Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову відносно заборони виконавчому комітету Євпаторійської міської Ради та іншим особам здійснювати будь - які дії (укладати угоди, продаж, передача в оренду, заставу, і т.п.) відносно об'єкту нерухомості  бар - кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого в м. Євпаторія, АДРЕСА_1, накладеної Ухвалою Господарського Суду Автономної Республіки Крим по справ 2-8/17689-2006 А від 08.11.2006 р.

       5.         Відшкодувати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. АР Крим, м. Сімферополь, АДРЕСА_3 (ЗКПО НОМЕР_4, розрахункових рахунків у банках не має) з Державного бюджету України (р/р 31118095600002 у банку одержувача: Управління Держказначейства в АР Крим; МФО 824026, ЗКПО 22301854) 3,40 грн., державного мита.

 

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чумаченко С.А.