Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/4556/13 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієва М.М.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Коваленко А.І., Воробйової І.А.,
При секретарі: Хомяк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»про стягнення страхового відшкодування,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ПрАТ «Страхова компанія «Статус»про стягнення страхового відшкодування.
В позові зазначав, що 27.10.2011 року ОСОБА_3 близько 10 годин, на перехресті вул.. Набережна та вул. 40 років Перемоги в м. Запоріжжя, керуючи власним автомобілем БМВ 528, реєстраційний номер НОМЕР_1, при виїзді на вул.. Набережна не надав перевагу в русі та скоїв зіткнення, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль Мицубісі Ланцер , реєстраційний номер НОМЕР_2. ДТП відбулося з вини водія ОСОБА_3, автомобіль якого було застраховано у ПрАТ «СК»Статус». Вартість відновлювального ремонту складає 21617 грн. 92 коп. Відповідач сплатив не всю суму страхового відшкодування. Враховуючи франшизу, страхова виплата повинна складати 22855,44 грн. Відповідач сплатив 16294 грн., недоплата становить 6561,11 грн.
В процесі розгляду справи, позивач звернувся до суду з заявою про залишення позовних вимог до ОСОБА_3 без розгляду, у зв'язку з погашенням боргу в добровільному порядку.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 січня 2013 року позовні вимоги до ОСОБА_3 залишені без розгляду.
У лютому 2013 року позивач подав уточнений позов, в якому просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія» Статус» на його користь невиплачене страхове відшкодування у розмірі 6561 грн. 11 коп. - а саме, невиплачену вартість відновлювального ремонту у розмірі податку на додану вартість ( ПДВ - 20% від вартості ремонту).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2013 року позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Статус» на користь ОСОБА_2 невиплачене страхове відшкодування у розмірі 6561 грн. 11 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ «СК»Статус» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на статтю 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за змістом якої у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Суд, виходячи з приписів статті 32 цього Закону,зокрема, пункту 32.7 статті 32, в якому вказано, що страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, виходив з того, що законом не передбачено, що страховик не відшкодовує матеріальну шкоду в тій частині, яка включена в розрахунок вартості матеріальної шкоди в якості податку на додану вартість (ПДВ), що в даній справі складає ПДВ на деталі, матеріали та роботи з відновлювального ремонту автомобіля позивача.
Суд вважав, що зазначена сума ПДВ має входити до страхового відшкодування, яке підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2
Основні доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції не врахував, що зобов'язання зі сплати ПДВ в даному випадку, коли позивач не надав документи про здійснення ним ремонту автомобіля, не можуть входити до суми страхового відшкодування, оскільки відшкодуванню підлягає сума прямих збитків позивача.
Апелянт зазначає, що для врахування суми ПДВ в розмір страхового відшкодування необхідно, щоб ремонт пошкодженого автомобіля було здійснено за умов, що виконавець цієї послуги зареєстрований як платник ПДВ.
Такі доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування.
За змістом ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначений у договорі, страхову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За правилами ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За змістом статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Пунктом 3) частини 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п. 32.7 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик не відшкодовує шкоду пов'язану із втратою товарного вигляду, знос транспортного засобу.
Виходячи з положень розділу V Податкового кодексу України, податкові зобов'язання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуги. Тобто, автотоварознавче дослідження не є підставою для виникнення податкових зобов'язань з надання послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
При вирішенні спору суд першої інстанції залишив поза увагою роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» та узагальнення Верховного Суду України від 11.11.2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування». Зокрема, слід враховувати наступне: «Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ».
Суд першої інстанції при вирішенні спору взяв до уваги звіт автотоварознавчого дослідження № 1736 від 23.11.2011 року, в якому вказано, що матеріальна шкода, спричинена власнику автомобіля Мицубісі Ланцер , реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 23855 грн. 44 коп. (з них 6561 грн. 11 коп. - податок на додану вартість - ПДВ- при розрахунку вартості деталей, матеріалів та ремонтних робіт) - (а. с. 49-52).
З огляду на те, що фактично ремонт автомобіля позивачем не проводився, в матеріалах справи відсутні докази, що позивач зазнав реальних збитків саме в розмірі 23855 грн. 44 коп., судова колегія вважає, що страхове відшкодування з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) може бути відшкодовано лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Отже, за вказаних обставин податкові зобов'язання не виникають, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачеві ПДВ в розмірі 6561 грн. 11 коп., оскільки ця сума не була ним витрачена на ремонт автомобіля, тобто, відсутня шкода (прямі збитки) понесені позивачем, яка підлягає покриттю страховим відшкодуванням.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» задовольнити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту: Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» про стягнення страхового відшкодування.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: