Справа №  2-1394/2008 р.                                                                      

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2008 року                                                                              смт. Станиця Луганська

            Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                        головуючого                                            Соболєва Є.О.

                        при секретарі                                           Сухаревській Н.О.

                        за участю представника позивачки       ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні  в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дійсним правочину купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки та визнання права власності на цей будинок і земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

            Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати дісйним договір купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на зазначені житловий будинок і земельну ділянку, посилаючись на наступні обставини:

У житловому будинкуАДРЕСА_1раніше проживали подружжя: ОСОБА_4 - бабуся відповідачки та ОСОБА_5- дід відповідачки. Житловий будинок згідно свідоцства про право на спадшину належав ОСОБА_4., а земельна ділянка згідно Державного акту - ОСОБА_5..

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5. помер. Спадщину після нього фактично прийняла його дружина ОСОБА_4..

У 2002 році ОСОБА_4. до себе у м. Луганськ забрала дочка - мати відповідачки ОСОБА_6. Житловий будинок залишився порожнім. За домовленістю з ОСОБА_6., з метою покупки будинку та земельної ділянки, позивачка поселилася в цей будинок та зареєструвалася в ньому, де проживає до цього часу і користується житловим будинком та земельною ділянкою. Купівлю-продаж будинку вони домовилися здійснити після того, як позивачка збере гроші за ціною аналогових продаж будинків у с. Миколаївка. Про цю домовленість знала сім'я ОСОБА_6., а саме: її чоловік ОСОБА_7. та її дочка - відповідачка у справі ОСОБА_3., які за весь час проживання позивачки у зазначеному будинку не вимагали її виселення, тому вона вважала домовленість дійсною.

Наприкінці 2007 року позивачка зв'язалася з відповідачкою з метою оформлення купівлі-продажу будинку і від неї дізналася, що її бабуся - ОСОБА_4. померла ІНФОРМАЦІЯ_2року, а її мати - ОСОБА_6. - ІНФОРМАЦІЯ_3року. Зі слів відповідачки вона також дізнанлася, що на день смерті ОСОБА_4. ОСОБА_6. проживала разом матір'ю, а на день смерті ОСОБА_6. відповідачка та її батько ОСОБА_7. проживали разом з ОСОБА_6.. Таким чином ОСОБА_1. фактично прийняла, але не оформила спадщину після матері ОСОБА_4., а відповідачка, оскільки батько фактично відмовився на її корить від спадщини, фактично прийняла спдащину після смерті ОСОБА_6..

Оскільки відповідачка залишилася     єдиним спадкоємцем на житловий будинок та земельну ділянку, де проживає позивачка, вони 01.02.08 р. домовилися про їх купівлю-продаж за 10260 грн., за що відповідачка отримавши гроші видала розписку. Оформлення правочину вони домовилися провести 01.07.08 р. після оформлення на себе відповідачкою спадщини.

У перших числах серпня 2008 року після зустрічі з відповідачкою з'ясувалося, що оформлення правочину в нотаріальному порядку неможливе, оскільки був втрачений оригінал Державного акту на землю, а також свідоцтво про право на спадщину на ім'я ОСОБА_4..

Ці обставини не були відомі позивачці на момент укладання угоди, і оскільки тепер вона позбавлена можливості нотаріально оформити правочин, вона вимушена була звернутись з цим позовом.

В судовому засіданні інтереси позивачки представляла ОСОБА_1., яка позов підтримала, наполягала на його задоволенні, посилаючись на те, що іншим способом позивачка позбавлена оформити своє право на вказані в позовній заяві житловий будинок та земельну ділянку.

Відповідачка позов визнала, про що надала письмову заяву.

Від третьої особи - Миколаївської сільскої ради надійшов лист, в якому рада просила розглянути справу за відсутності їхнього представника, справу вирішити  на розсуд суду.

            Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Технічним паспортом на житловий будинок та довідкою Станично-Луганського БТІ підтверджений факт, що житловий будинокАДРЕСА_1 згідно свідоцтва на право на спадщину належав ОСОБА_4., а земельна ділянка, розташована під цим будинком, площею 0,1013 га належав її чоловікові ОСОБА_5., що видно з ксерокопії Державного акту на землю та довідок Миколаївської сільської ради та відділу земельних ресурсів.

Зі свідоцтв про шлюб померлих ОСОБА_4, їх свідоцтв про смерть, свідоцтва про народження ОСОБА_6., свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_7. і ОСОБА_6., свідоцтва про смерть ОСОБА_6., свідоцтва про народження ОСОБА_3., а також пояснень позивачки викладених в позові судом встановлено наступне:

ОСОБА_5. та ОСОБА_4. були чоловіком і дружиною. ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Оскільки ОСОБА_6. проживала разом з чоловіком на день його смерті, вона фактично відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 р.) прийняла спадщину, однак до своєї смерті не оформила її через розбіжності у документах.

ІНФОРМАЦІЯ_2року ОСОБА_4. померла. На день смерті вона проживала зі свою дочкою ОСОБА_6., яка 15.03.1953 р. одружилася з ОСОБА_7., тому дочка ОСОБА_6. в силу ст. 1268 ЦК України (2003 р.) фактично прийняла спадщину після смерті матері, однак її також не оформила і ІНФОРМАЦІЯ_3. померла.

На день смерті, що ніким не заперечувалося, з ОСОБА_6. проживали її чоловік ОСОБА_7. та її дочка - відповідачка у справі ОСОБА_3., які також в силу ст. 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину після ОСОБА_6.. ОСОБА_7. фактично відмовився від спадщини на користь дочки, про що свідчить його письмова розписка.

Таким чином, виходячи з наведеного єдиною спадкоємицею спірного житлового будинку та земельної ділянки є ОСОБА_3., яка через численні розбіжності у документах, а також відсутність оригіналів правовстановлюючих документів позбавлена можливості оформити на себе спадщину.

З розписки,  виданої відповідачкою позивачці видно, що 01 лютого 2008 року ОСОБА_3. отримала від ОСОБА_2. гроші в сумі 10260 грн. за покупку житлового будинку та земельної ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, нотаріально оформити правочин сторони домовлялися 01 липня 2008 року, після оформлення на себе спадщини відповідачкою.    

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України передбачається можливість при фактичному виконанні умов договору, але при ухиленні однієї зі сторін від нотаріального його оформлення, визнання дійсним цього договору в судовому порядку.

За таких обставин, при наявності письмових доказів укладання правочину купівлі-продажу житлового будинку, враховуючи, що відповідачка позов визнала і не проти його задоволення, суд не бачить підстав для незадоволення позову.  

            На підставі ст. ст. 549 ЦК України (1963 р.), 1268, 220, 657 ЦК України, керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

            Визнати дійсним правочин купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянкиАДРЕСА_1 , який був укладений 01 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1013 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області протягом 20-ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка може бути подана до Станично-Луганського районного суду Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: