Справа №2-372/2008 р.                                                                         

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2008 року                                                                           смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого                                                               Соболєва Є.О.

при секретарі                                                              Сухаревській Н.О.,

за участю: представника позивача                           ОСОБА_1.

представника відповідача                                         Райського Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2до відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ про визнаня недійсним договору реструктурізації боргу, визнання неправомірними дій газопостачальника, списання боргу та повернення неогрунтовано сплачених сум, зустрічним позовом  відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за спожитий газ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2. звернувся до суду з цим позовом до ВАТ «Луганськгаз» в особі філії Райгородського міжрайонного управління з експлуатації газового господарства (далі за текстом - ВАТ «Лганськгаз», в якому просив: визнати недійсним договір № 31 від 24.06.05 р. про реструктуризацію боргу за спожитий газ в сумі 3638,74 грн., укладений між ним і відповідачем; визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування боргу по сплаті за спожитий газ в сумі 5035 грн. та зобов'язати ВАТ «Луганськгаз» списати цей борг; стягнути з відповідача на його користь 1283,02 грн. - суму сплачену у рахунок безпідставно нарахованої заборгованості за споживання природного газу за період з 2005 року по 14.11.07 р. та 114 грн. - поверння сплати за підключення газопостачання у зв'язку з незаконним відключенням, а всього 1397,02 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2. посилається на наступні обставини:

Він зі своєю сім'єю у складі 3 людини до вересня 2002 року і з вересня 2002 року - 2 людини, постійно проживає в житловому будинкуАДРЕСА_1 і фактично знаходиться з ВАТ «Луганськгаз» у договірних стосунках з поставки та споживання природного газу.

З 1969 року по 1991 року позивач був робітником міліції і на даний час є пенсіонером МВС України, тому згідно ст. 22 Закону України «Про міліцію» він та члени його сім'ї мають право на 50% пільгу по сплаті комунальних послуг, в тому числі і послуг з газопостачання.

Відповідно постанови КМУ № 879 від 01.08.1996 р. «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадян, які мають пільги з їх оплати», йому та його сім'ї встановлена пільга 50% по сплаті газопостачання в опалювальний період 613 м³, в неопалювальний період - 36 м³.

Він щорічно надавав ВАТ «Луганськгаз» довідки про склад родини та про те, що він є пенсіонером МВС України за вислугою років і регулярно щомісячно сплачував послуги з газопостачання з урахуванням пільг, не маючи заборгованості.

17 червня 2005 року, при оформленні субсидії по сплаті комунальних послуг, була проведена звірка з ВАТ «Луганськгаз» по сплаті послуг з газопостачання. Після неї відповідач нарахував йому заборгованість за минулі роки в сумі 3380 грн.

Нарахування заборгованості робітники абонентського відділу відповідача пояснили тим, що йому не надавалася пільга, а саме у 2000-2004 роках через те, що він надав довідки про те, що він є пенсіонером МВС України.

Під впливом працівників ВАТ «Луганськгаз», які погрожували відключенням будинку позивача, він всупереч своєї волі 24.06.05 року уклав з відповідачем договір № 31 на погашення заборгованості в сумі 3638,74 грн., щомісячно по 151,61 грн..

24 червня 2005 року, під впливом тих же обставин, що відповідач відключив його будинок від газопостачання, він, будучи не згодним з сумою боргу заплатив відповідачу у погашення боргу 698 грн., після чого, через тиждень, ВАТ «Луганськгаз» поновило газопостачання.

Сплачуючи споживання газу з урахуванням пільги, в строки встановлені п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання за лічильником і, не маючи заборгованості за поточні платежі, позивач борг за договором від 24.06.05 р. не погашав, а запропонував відповідачу звірити розрахунки. 18.11.05 р. він направив на ім'я начальника Райгородського МУЕГГ розрахунки за лічильником газу, згідно яких на 01.11.05 року оплата авансом склала 243,96 грн. та запропонував відповідачу вирішити спір у суді, однак його заяви залишилися без розгляду.

На початку 2007 року ВАТ «Луганськгаз» надіслало йому повідомлення про те, що за споживання газу у 2006 році в обсягу 7172 м³, він у 2007 році повинен оплачувати газ за тарифом 980 грн. за 1000 м³.

На повідомлення позивач з'явився у ВАТ «Луганськгаз» з квитанціями і представив там відомості, що за 2006 рік він спожив газу в обсязі 4875 м³. Однак відповідач відмовився приймати його відомості та донарахував йому борг за 2007 рік, після чого 14.11.07 р. без попередження повторно відключив його будинок від газопостачання.

Залишившись з сім'єю в опалювальний сезон без газопостачання, позивач вимушений був сплатити 300 грн. у рахунок погашення боргу та 114 грн. за підключення газопостачання, після чого відповідач поновив газопостачання.

Вважаючи такі дії ВАТ «Луганськгаз», яке є монополістом з газопостачання, відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесною підприємницькою практикою він вимушений був звернутись за судовим захистом порушених своїх прав.

Під час розгляду справи по суті ОСОБА_2., після проведення звірки розрахунків,  не змінюючи підстав та предмету позову зменшив та змінив свої позовні вимоги, а саме просив: визнати недійсним договір № 31 від 24.06.05 р. про реструктуризацію боргу за спожитий газ, укладений між ним і відповідачем; визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування боргу по сплаті за спожитий газ в сумі 3475,87 грн. та зобов'язати ВАТ «Луганськгаз» списати цей борг; зобов'язати відповідача провести перерахунок оплати за спожитий газ за період часу з 01.05.06 р. по теперішній час з урахуванням сплаченою ним суми у 1355,96 грн., що складається зі сплаченої безпідставно нарахованої заборгованості у 998 грн., 114 грн. - витрати за підключення до газопостачання та 243,96 грн. - авансом переплаченої суми за спожитий газ.

В свою чергу ВАТ «Луганськгаз» звернулося до суду до ОСОБА_2. з зустрічним позовом, в якому вимагало стягнути з нього заборгованість з газопостачання в сумі 3475,87 грн., посилаючись на не виконання останнім в повному обсязі своїх зобов'язань по сплаті послуг за спожитий газ та не виконання зобов'язань за договором про погашення заборгованості № 31 від 24.06.05 р., зазначаючи, що цей договір був укладений за письмовою заявою самого ОСОБА_2..

В судовому засіданні ОСОБА_2. та його представник ОСОБА_1. свій позов підтримали, а позов ВАТ «Луганськгаз» не визнали. За позивача пояснення суду давав його представник, який крім обставин викладених в позовній заяві ОСОБА_2. суду додав, що хоча нарахована заборгованість його довірителю є незаконною, він просив до позовних вимог ВАТ «Луганськгаз» застосувати строк позовної давності.

Представник ВАТ «Луганськгаз» позов ОСОБА_2. не визнав, вказуючи, що заборгованість була нарахована законно, свій позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_2. вважав обґрунтованим, просив його задовольнити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_2. до ВАТ «Луганськгаз» в особі філії Райгородського МУЕГГ про захист прав споживачів та позов ВАТ «Луганськгаз» в особі філії Райгородського МУЕГГ до ОСОБА_2. про стягнення заборгованості з газопостачання такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що між сторонами існують правовідносини з газопостачання та газоспоживання через приєднану мережу газопостачальника.

Зазначені правовідносини регулюються ст. 714 ЦК України та Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою КМУ № 2246 від 09 грудня 1999 року із внесеними змінами.

З аналізу нарахувань і оплати за спожитий природний газ за адресою: АДРЕСА_1, особистий рахунок 2990 відкритий на ОСОБА_2., виконаного майстром Станично-Луганської дільниці Райгородського МУЕГГ вбачається, що до 1998 року у ОСОБА_2. існувала заборгованість перед газопостачальною організацією в сумі 1324,77 грн., природа виникнення якої невідома. Що стосується заборгованості, яка виникла у ОСОБА_2. за період часу з 1998 року по 2005 рік, то як видно зі вказаного аналізу, вона крім заборгованості за 1999, 2000 рік, без урахування пільги як пенсіонеру МВС. З 2005 року до 15.02.08 р., після встановлення нового лічильника газу, заборгованість за спожитий газ у ОСОБА_2. перед ВАТ «Луганськгаз» складає 390,67 грн., яка виникла через помилки ОСОБА_2. при обрахуванні пільги з урахуванням тарифів, які змінювались.

В своєму позові ВАТ «Луганськгаз» просить стягнути з ОСОБА_2. борг за весь період часу, наведеному вище аналізі в сумі 3475,87 грн.. Однак, враховуючи, що представник ОСОБА_2. -ОСОБА_1. в інтересах свого довірителя просить застосувати позовну давність до вимог ВАТ «Луганськгаз», яка відповідно до ст. 267 Цивільного Кодексу України (в ред.. 2003 р.) застосовується за заявою сторони і є підставою для відмови у позові, суд вважає в силу ст. 257 Цивільного кодексу України (в ред. 2003 р.), що не суперечить положенням ст. ст. 71, 80 Цивільного кодексу України (1963 р.), які повинні застосовуватись до правовідносин, що виникли до 2004 року - набрання чинності новим Цивільним кодексом України, задовольнити позов ВАТ «Луганськгаз» в межах строку позовної давності, а саме з 2005 року, де заборгованість ОСОБА_2. складає 390,67 грн..

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2., то як видно з того ж аналізу нарахування та оплати послуг за спожитий газ, що ніхто в судовому засіданні не оспорював, заборгованість у ОСОБА_2. виникла через незастосування газопостачальником пільг, а не через несплату послуг за спожитий газ, тому за таких обставин, суд вважає, що відключення 24 червня 2005 року житлового будинку ОСОБА_2. є незаконним і проявом, в порушення ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесної агресивної підприємницької практики, у зв'язку з чим, суд погоджується з доводами ОСОБА_2., що він на момент укладення договору на погашення заборгованості знаходився під впливом тяжких обставин.

Відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2. про визнання договру про погагашення заборгованості № 31 від 24.06.05 р. слід задовольнити.

Також суд вважає проявом нечесної і агресивної практики стосовно до ОСОБА_2. з боку ВАТ «Луганськгаз» при відключенні його будинку через заборгованість від газопостачання 14 листопада 2007 року, що підтверджується актом -претензією, з якого вбачається, що відключення будинку проведено без попередження про це споживача, як це передбачено п. 19 Правил надання населенню послуг з газопостачання, оскільки суду ВАТ «Луганськгаз» не представлені докази своєчасного попередження ОСОБА_2. про припинення газопостачання..

З огляду на те, що до позовних вимог ВАТ «Луганськгаз» про стягнення заборгованості в сумі 3284,48 грн. судом судом застосований строк позовної давності і в цій частині позов не підлягає задоволенню, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2. про списання заборгованості в сумі 3475,87 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню на суму заборгованості до якої застосована позовна давність.

Враховуючи, що ОСОБА_2. згідно ст. 233 Цивільного кодексу України має право вимогати стягнення збитків у зв'язку з укладанням договору під впливом тяжкої обставини, а також шкоди за неправомірне відключення 14.11.07 р. будинку ОСОБА_2. відповідно до умов ст. 1166 Цивільного кодексу України, однак на їх стягненні не наполягає, а просить суд зобов'зати ВАТ «Луганськгаз» провести перерахунок вже сплачених ним витрат за підключення та  витрат в рахунок сплати заборгованості на загальну суму 1355,96 грн., що не протирічить вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України, ці вимоги теж підлягають задоволенню.  

 На підставі ст.ст. 71,80 ЦК України (1963 р.), ст.ст. 233, 257, 267, 601, 714, 1166 ЦК України, ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», п. 19 Правил надання послуг з газопостояння, затверджених постановою КМУ № 2246 від 09 грудня 1999 року. Керуючись ст.ст. 209, 212-215  України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2до відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ про визнаня недійсним договору реструктурізації боргу, визнання неправомірними дій газопостачальника, списання боргу та повернення неогрунтовано сплачених сум задовольнити частково.

Визнати недійсним договір № 31 від 24.06.05 р. про реструктурізацію заборгованості, що був укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ .

Зобов'язати відкрите акціонерне товариство «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЕГГ списати з особистого рахунку ОСОБА_2. 3284,48 грн. та провести перерахунок оплати за спожитий газ за період часу з 01.05.06 р. по теперішній час з урахуванням сплаченою ОСОБА_2. суми у 1355,96 грн., що складається зі сплаченої безпідставно нарахованої заборгованості у сумі 998 грн., 114 грн. - витрати за підключення до газопостачання та 243,96 грн. - авансом переплаченої суми ВАТ «Луганськгаз».

В іншій частині позову ОСОБА_2 . відмовити за необгрунтованістю.

Позов відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ до ОСОБА_2про стягнення заборгованості за спожитий газ задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ 390,67 грн - заборгованості за спожитий газ.

У залишковій частині позову відкритому акціонерному товариству «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ відмовити за пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави 5,61 грн. судового збору та 3,30 грн - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Луганськгаз» в особі Райгородського МУЄГГ на користь держави 45,39 грн. судового збору та 26,70 грн - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області протягом 20-ти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження рішення, яка може бути подана до Станично-Луганського суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: