Справа № 2/262/1626/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 року Пролетарський районний суд міста Донецька у складі:

Головуючої судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Гриценко М.Ф.

за участю позивача - ОСОБА_1

та відповідача - ОСОБА_2,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом де вказує, що перебуває з відповідачем у шлюбі, який був зареєстрований 19.10.2003 року Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції. Від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спочатку шлюб був гармонійним та вдалим, але на протязі останніх років сумісного проживання між ними виникають непорозуміння та постійні сварки. Сторони не можуть знайти спільну мову через різні погляди на участь кожного у веденні домашнього господарства, на доцільність витрат сімейного бюджету та інше. З вини відповідача сумісне життя, збереження сім'ї та сумісне виховання дитини стало неможливим. 02.08.2013 року стосовно відповідача було порушено кримінальне провадження за ст. 125 КК України за фактом нанесення позивачці легких тілесних ушкоджень в присутності дитини. Просила шлюб розірвати та стягнути з відповідача грошові кошти 1/4 заробітної плати (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини. Ухвалою судді від 29.08.2013 року позовні вимоги про стягнення аліментів виділені в окреме провадження.

У судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала, наполягала на розірванні шлюбу з відповідачем, після розірвання шлюбу просила залишити прізвище «Карпенко», та пояснила, що фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинені з травня 2013 року, проте до теперішнього часу вони продовжують проживати за адресою: АДРЕСА_1, фактично спільного бюджету не мають з реєстрації шлюбу.

Відповідач у судовому засіданні надав письмові пояснення, де зазначив, що за весь період шлюбу відносини були нормальними та гармонійними. Ніяких серйозних сварок та скандалів між сторонами не виникало, за виникненням невеликих побутових непорозумінь, які вирішувалися негайно та мирним шляхом. Таке життя та відносини тривали до 01 серпня 2013 року. 01 серпня 2013 року позивачка вчинила скандал, почала дорікати його тим, що він не дає їй можливості дивитися телевізор, почала кричати на нього та ображати. Він, щоб уникнути сварки, ігнорував позивачку, а вона в, свою чергу, викликала міліцію. Коли після цього він намагався поговорити з позивачкою стосовно ситуації, що виникла, у результаті чого зі сторони позивачки та її матері було спровоковано скандал. Не заперечував проти того, що фактичні шлюбні відносини з позивачкою припинені з травня 2013 року, але пояснив, що бюджет є спільним до теперішнього часу. Просив розірвати шлюб.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

На підставі положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності зі ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У відповідності зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як встановлено у судовому засіданні сторони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 19.10.2003 року Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції за № 1590 (а.с.15).

Як встановлено у судовому засіданні, сторони припинили шлюбні відносини у травні 2013 року, і з цього відносини не підтримають, проте проживають за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, тому суд, оцінивши оголошені та досліджені у судовому засіданні докази, приходить до висновку про можливість задоволення позову і розірвання шлюбу між сторонами.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 112, 113 СК України, керуючись ст.ст. 5, 6, 8, 10, 11, 57-60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 19 жовтня 2003 року Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції за актовим записом № 1590.

Після розірвання шлюбу залишити позивачеві прізвище - ОСОБА_1.

Рішення після набрання ним законної сили надіслати для виконання до відділу РАЦС Пролетарського РУЮ міста Донецька.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м. Донецька.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Л.Панас