Справа № 22ц/775/145/13(м) Головуючий у 1 інстанції Гноєвой С.С.

Категорія 57 Доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сорока Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу, завдатку та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

01 березня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, який в подальшому в ході розгляду справи уточнив та в остаточній редакції позову просив стягнути з відповідачки суму авансу, завдатку у подвійному розмірі, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення у загальному розмірі 49671,58грн., моральну шкоду та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.07.2010 року між ним та відповідачкою в рахунок сплати покупки чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 було підписано угоду про аванс, умови якої він виконав та сплатив відповідачці аванс в сумі 400 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 3 160 грн. При цьому, вони зобов'язались належним чином оформити договір купівлі-продажу вищевказаної квартири та виконати повний розрахунок з урахуванням суми внесеного авансу. 28.07.2010 року між ним та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу зазначеної квартири, загальною вартістю 27000 доларів США, згідно умов якого, передбачених п.5.2, покупець на час підписання вказаного договору передає продавцю завдаток в сумі 2400 доларів США, який входив в вартість об'єкту нерухомого майна, що ним також було виконано. Однак відповідачкою не було виконано умови, передбачені п.9 вказаного договору, згідно яких вона зобов'язалася зняти арешт з квартири, накладений 12 січня 2004 року Орджонікідзевським ВДВС ММУЮ. Він неодноразово звертався до відповідачки з приводу укладання основного договору купівлі-продажу, однак вона відмовляється в добровільному порядку виконати умови договору. Тому вважає, що відповідачка зобов'язана повернути йому суму авансу та завдаток у подвійному розмірі з урахуванням індексу інфляції і трьох процентів річних, а також відшкодувати моральну шкоду, яка виражається у емоціональних переживаннях, викликаних невиконанням умов договору, необхідністю ходити по юридичним консультаціям та витрачати кошти на послуги адвоката.

Раніше Орджонікідзевський районний суд м.Маріуполя по справі виносив заочне рішення 31 жовтня 2011 року про задоволення позову, яке за заявою відповідачки було скасовано ухвалою цього ж суду від 26 січня 2012 року.

За результатами повторного розгляду справи рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму авансу в розмірі 22120,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Також стягнуто з відповідача на користь позивачки судовий збір в сумі 221,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити, в частині часткового задоволення його вимог залишити без зміни, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх в повному обсязі. При цьому посилається на невідповідність висновків суду вимогам закону, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх в повному обсязі, заперечення відповідачки ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається зі справи, позивачка оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, тобто в частині відмови у стягненні подвійного розміру завдатку, інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди. В решті частини рішення суду ніким не оскаржується. Тому, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність рішення суду лише в частині відмови в задоволенні позову, а в решті частини законність рішення суду не перевіряється у зв'язку з відсутністю апеляційного оскарження.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2010 року між відповідачкою ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_4 було укладено угоду про аванс, згідно умов якої покупець в рахунок сплати за покупку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 сплачує продавцю суму авансу в розмірі 3160грн., що еквівалентно, згідно курсу НБУ 7,9грн., 400 доларам США. Сторони зобов'язались оформити належним чином купівлю - продаж об'єкту та виконати повний розрахунок з урахуванням суми внесеного авансу. Повна вартість об'єкту нерухомості становила 27000 доларів США, що еквівалентно, згідно курсу НБУ 7,9грн., 213300грн. У разі невиконання умов даної угоди сума, яка була передана у якості авансу, повертається у повному обсязі. (а.с.8)

Відповідно до попереднього договору купівлі - продажу від 28 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, сторони зобов'язались в строк до 30 серпня 2010 року укласти договір відчуження об'єкта нерухомості: чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, посвідченого 14 грудня 2001 року, реєстровий номер №22283, та зареєстрованого в Маріупольському БТІ 25 грудня 2001 року за № 35906. Продаж вказаного об'єкту нерухомості визначена в розмірі 27000 доларів США по курсу 7,9грн. Покупець на час підписання попереднього договору передав продавцю завдаток, який входить в вартість об'єкту нерухомості, в розмірі 2 400 доларів США по курсу 7,9грн. Відповідно до умов попереднього договору відповідачка зобов'язалась зняти арешт з квартири. Згідно до п.6.1 попереднього договору при невиконанні продавцем умов зазначеного договору, останній зобов'язаний повернути покупцю завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку.

Судом також встановлено і не заперечувалось сторонами, що зобов'язання відповідачки щодо зняття арешту з квартири були виконані останньою не в повному обсязі, а саме, не було знято арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до постанови №АА436982 від 12.01.2004 року, а тому договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.526,570,571,635,657 ЦК України, виходячи з того, що сума, передана позивачем відповідачці при укладенні попереднього договору, який не було нотаріально посвідчено, не може бути визнана завдатком і є авансом, та, враховуючи, що договір купівлі-продажу між сторонами не було укладено, суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти, передані за угодою про аванс і за попереднім договором відповідачці повинні бути повернуті позивачу в розмірі 22120,00грн., а підстав для стягнення завдатку в подвійному розмірі з урахуванням інфляції та трьох процентів річних суд не встановив.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджується законодавство щодо стягнення моральної шкоди.

Перевіряючи справу, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах апеляційного оскарження колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно ч.ч.1,4,5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За змістом ч.2 ст.570 ЦК України завдатком може забезпечуватися тільки дійсне зобов'язання, тому правила ч.2 ст.571 цього Кодексу, де зазначено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості, застосовується у випадках, коли договір було укладено, але сторона ухиляється від його виконання.

Зі справи вбачається, що 16.07.2010 року між сторонами було укладено угоду про аванс, відповідно до умов якої позивач (покупець) в рахунок плати за покупку чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, сплачує відповідачці (продавцю) суму авансу в розмірі 3160грн., що еквівалентно, згідно курсу НБУ 7,9грн., 400 доларів США. Сторони зобов'язались оформити належним чином купівлю - продаж об'єкту та виконати повний розрахунок з урахуванням суми внесеного авансу. Повна вартість об'єкту нерухомості становила 27000 доларів США, що еквівалентно згідно курсу НБУ 7,9грн., 213300грн. У разі невиконання умов даної угоди сума, яка була передана у якості авансу, повертається у повному обсязі (а.с.8).

28 липня 2010 року між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу, згідно умов якого сторони зобов'язались в строк до 30 серпня 2010 року укласти договір відчуження вказаної квартири, належної на праві власності відповідачці на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.12.2001 року, зареєстрованого в Маріупольському БТІ 25.12.2001 року за № 35906. Сторони передбачили вчинення продажу об'єкту нерухомості визначена за 27000 доларів США по курсу 7,9грн., а також, що покупець на час підписання попереднього договору передає продавцю завдаток, який входить в вартість об'єкту нерухомості, в розмірі 2400 доларів США по курсу 7,9грн. Відповідно до умов попереднього договору відповідачка зобов'язалась зняти арешт з квартири та згідно п.6.1 договору передбачено, що в разі невиконання продавцем умов зазначеного договору, останній зобов'язаний повернути покупцю завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку (а.с.7).

Попередній договір нотаріально не посвідчений, тому є нікчемною угодою, тобто недійсною, і ніяких прав та обов'язків не породжує, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що передані позивачем відповідачці за попереднім договором 2400 доларів США, не можуть бути визнані завдатком і не можуть бути стягненні з відповідачки у подвійному розмірі, але підлягають поверненню позивачу як передані на виконання нікчемної угоди. Тому, доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Посилання в апеляційній скарзі про неправильне не застосування судом положень ст.625 ЦК України, колегія суддів також вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі справи вбачається, що в угоді про аванс (а.с.8) сторони не передбачили строк укладення договору купівлі-продажу чотирьохкімнатної квартири, в рахунок оплати за яку позивачем був переданий відповідачці аванс в розмірі 3160грн., що по курсу НБУ 7,9грн., еквівалентно 400 доларів США.

Тому, відповідно до вимог ст.530 ЦК України, зобов'язання відповідачки по поверненню суми авансу наступає в разі не укладення договору купівлі-продажу з моменту пред'явлення позивачем вимоги про повернення цих коштів. Таку вимогу позивач пред'явив відповідачці в поданій до суду позовній заяві. Будь-яких доказів про пред'явлення вимоги про повернення суми авансу до звернення до суду з позовом позивач та його представник ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надали.

З огляду на наведене зобов'язання відповідачки по поверненню суми авансу, переданої за угодою про аванс, у відповідачки наступає з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення суми авансу, у зв'язку з чим підстав для застосування вимог ч.2 ст.625 ЦК України у суду першої інстанції не було.

Попередній договір у порушення чинного законодавства нотаріально не посвідчений, є нікчемною угодою і не породжує ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а, відповідно, до передбачених даним договором зобов'язань по поверненню грошових коштів не можуть застосовуватися вимоги ч.2 ст.625 ЦК України.

Не може породжувати нікчемна угода як така, що не відповідає вимогам закону, і ніяких правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди.

Не передбачено чинним законодавством і право позивача на відшкодування моральної шкоди з правовідносин, що виникають з угоди про аванс.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на вимогах закону, не мають значення для справи та не впливають на правильність рішення суду в оскаржуваній частині.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно у відповідності з обставинами справи та нормами матеріального права дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення завдатку у подвійному розмірі, стягнення суми інфляції та трьох процентів річних, а також в позові про відшкодування моральної шкоди. При цьому порушень норм процесуального права не допустив. Апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Кочегарова Л.М.