Головуючий у 1 інстанції Скудін В.Е.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 27

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

25 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Шапар О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 27 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02.03.2007 року у розмірі 57 455,24 грн., посилаючись на те, що свої зобов'язання за даним договором відповідач належним чином не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість перед банком, яка станом на 11.03.2013 року складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 3348.00 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - 15786.29 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом - 542.40 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом - 34566.40 грн., а також штрафів відповідно до п.5.3 Умов та Правил надання банківських послуг в сумі 500.00 грн. та 2712.15 грн.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 27 травня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення позивачу телефонограми, зареєстрованої у встановленому порядку в журналі телефонограм за №1590, відповідач - поштовим повідомленням. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та просив апеляційну скаргу задовольнити. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв не подав. Тому, відповідно до вимог ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін без фіксації судового засідання технічними засобами фіксації згідно ст.197 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно заяви відповідач відповідно до укладеного договору від 02.03.2007 року отримав кредит в сумі 3348грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Кінцевий термін погашення кредиту визначено до 02.03.2008 року. Свої зобов'язання за кредитним договором відповідач не виконав, станом на 11.03.2013 року згідно розрахунку позивача заборгованість становить 57455,24грн. та складається із заборгованості по кредиту в розмірі 3348грн., заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 15786,29грн., заборгованості по комісії в розмірі 542,40грн., пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків у розмірі 34566,40грн., штрафу (фіксована ставка) у розмірі 500грн., та штрафу (процентна складова) в розмірі 2712,15грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кінцевий строк повернення кредиту згідно укладеного між сторонами договору є 02.03.2008 року, а до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся лише 21.03.2013 року, тобто, за межами встановленого законом строку, а також за межами встановленого строку п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Тому, керуючись роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведеними в п.31 постанови №5 від 30.03.2012 року про те, що, враховуючи положення п.7 частини тридцятої ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту,строк давності якого минув, у зв'язку із чим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову із-за пропуску строку позовної давності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зі справи вбачається, що між сторонами 02.03.2007 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надає ОСОБА_2 кредит у розмірі 3348грн. на споживчі цілі строком до 01.03.2008 року за умови повернення кредиту та сплати відсотків у розмірі 1,0% в місяць на суму залишку кредиту.

Згідно заяви ОСОБА_2 був ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які разом із заявою складають кредитний договір (а.с.5-6).

Пунктом п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором встановлюється в п'ять років (а.с.7-14).

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Статтею 259 ЦК України передбачено право сторін на збільшення встановленого законом строку позовної давності за їх домовленістю, оформленою у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання.

Зі справи вбачається, що відповідно до кредитного договору кінцевим строком повернення кредиту є 01.03.2008 року.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після отримання кредиту відповідач не виконував своїх обов'язків по його погашенню та сплаті відсотків за користування кредитними коштами, жодного платежу не провів. Станом на 01.03.2008 року у відповідача виникла поточна заборгованість по кредиту у розмірі 299,80грн., прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 3048,20грн., заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами у розмірі 2318,34грн., заборгованість з пені у розмірі 559,36грн., заборгованість по комісії у розмірі 497,20грн. Після закінчення строку повернення кредиту відповідач ніяких платежів на погашення заборгованості не проводив (а.с.3-4).

Таким чином, оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, то позивач дізнався і повинен був дізнатися про порушення свого права з дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором. Тому у позивача виникло право вимоги 02.03.2008 року і з цього часу починається перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

Як вбачається зі справи, позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка надійшла до суду 21.03.2013 року, була направлена поштою 18.03.2013 року, тобто за перебігом встановленого у договору строку позовної давності (а.с.1-2,25).

Будь-яких обставин, які б давали підстави вважати, що відповідач визнавав борг, або були інші обставини, які б переривали строк позовної давності, зупиняли його та відповідно до вимог ст.ст.263,264 ЦК України давали б підстави вважати, що цей строк не пропущено, позивачем в позовній заяві та його представником в суді першої інстанції не наведено та доказів не надано. Не наведено таких обставин і в апеляційній скарзі та ніяких доказів не надано апеляційному суду.

Згідно ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитор не має права вимагати повернення боргу в разі пропуску строку позовної давності.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених в п.31 постанови від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

З огляду на наведене, виходячи з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову із-за пропуску строку позовної давності, оскільки взятий відповідачем кредит є споживчим, до якого строк позовної давності застосовується незалежно від наявності заяви відповідача про його застосування.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування рішення суду першої інстанції, у справі не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 27 травня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.