Головуючий у 1 інстанції Скудін В.Є.

Категорія 27 Суддя-доповідач Попова С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.,

суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою позивача на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 07 травня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування зазначивши, що за кредитним договором, укладеним з відповідачем 24.10.2005р., позичальник отримав кредит у розмірі 4800грн. у вигляді встановленого кредитною ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі ОСОБА_2 не виконав і станом на 30.01.2013р. утворилась заборгованість в сумі 24135,05грн., що складається з: заборгованості за кредитом 3222,87грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 19286,70грн.; штрафу (фіксована частина) - 500грн.; штрафу (процентна складова) - 1125,48грн., яку позивач просив стягнути з відповідача і відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 07 травня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення із задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - Шишелової Н.В., яка підтримала доводи скарги, заперечення проти скарги представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, 24 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого позичальник отримав у кредит 4800грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 48% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зобов"язання позичальником належним чином не виконувалися, у зв'язку із чим заборгованість, обчислена банком станом на 30 січня 2013 року склала 24135,05грн., з яких 3222,87грн. - основна сума непогашеного боргу, 19286,70грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500грн. і 1125,48грн. штрафи у фіксованому і процентному розмірі. Згідно розрахунку заборгованості остання сплата погашення процентів була зроблена відповідачем 01.08.2006р.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором з пропуском строку позовної давності.

Не погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він відповідає встановленим обставинам та положенням закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ОСОБА_2 було заявлено в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення про застосування судом строку позовної давності відповідно до вимог ст. 267 ЦК України (а.с. 40).

Згідно із Умовами і правилами надання банківських послуг, що є складовою частиною кредитного договору, кредитна лінія - це розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, обумовлений договором, на умовах платності і повернення.

Згідно п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання 24.10.2005р. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про закінчення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. За п. 9.3 картрахунок відкритий на невизначений строк за виключенням умов, викладених у п. 9.6 і 9.7 цих умов. Заява позичальника містить визначення строку дії кредитного ліміту, що співпадає із строком дії платіжної картки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Із врахуванням подання даного позову ПАТ КБ "Приватбанк" 25.02.2013р., висновки суду про сплив строку позовної давності, є правильними, як віднаходить колегія суддів, навіть із врахуванням видання Першотравневим районним судом судового наказу від 11.02.2008р., що не потяг сплату боржником стягнутої суми заборгованості.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності при зверненні до суду не пропущено, оскільки договір діє до повного виконання зобов"язань, є неспроможними, спростовуються положеннями ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, відповідно до яких строком є певний період у часі, і саме зі спливом його пов"язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати.

Між тим, в порушення вимог закону, строк дії кредитної картки за умовами кредитного договору не був визначений. І доказів, які б свідчили про визначення сторонами строку дії договору, як того вимагає закон, позивачем не надано, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду. Визначені у п.п. 9,3, 9.12, заяві позичальника такими строками, що обумовлені певною календарною датою, не є.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на автоматичне продовження строку дії договору у зв"язку з незаявленням позичальником про припинення його дії, не впливає на правильність застосування судом наслідків спливу трирічного строку позовної давності за заявою сторони (а.с. 40), з огляду на виникнення моменту вимоги кредитора з 24.10.2006р. (12 місяців після дати підписання договору 24.10.2005р.), і винесення банком на прострочку утвореної суми заборгованості з 30.06.2008р., що вбачається з розрахунку боргу. Це відповідає положенням ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України.

Отже, погодитись із доводами апеляційної скарги про непропущення позивачем строку звернення до суду із даним позовом не можна.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, норми процесуального прав і дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки позивач звернувся до суду із позовом після спливу строку позовної давності, то у задоволенні вимог має бути відмовлено за пропуском цього строку.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ПАТ "КБ "Приватбанк" підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк" відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 07 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.Л. Баркова

Т.Б. Ткаченко

С.А. Попова