Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 46
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
відповідача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5) про поділ майна з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 липня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
19 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна.
Зазначала, що з червня 2007 року вона проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу. 13 вересня 2008 року вони зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. З січня 2012 року шлюбні відносини між ними припинені.
Посилаючись на те, що:
- під час шлюбу вона з відповідачем проживала в квартирі АДРЕСА_1, яка є спільною частковою власністю відповідача та його батьків ОСОБА_4, ОСОБА_5;
- починаючи з 2007 року вона з відповідачем за їх кошти у цій квартирі здійснили ремонт, а саме: демонтаж та установку віконних блоків на суму 15 000 грн., що підтверджується договором № 07-181/58/20 від 12 вересня 2007 року; ремонт балкона на суму 7 980 грн., що підтверджується договором № 827; ними придбано та встановлено в квартирі кондиціонер марки «DIGITAL» вартістю з установкою 2 885 грн., газовий лічильник вартістю з установкою 1 300 грн., водонагрівальний бак «АTLANTIK» вартістю з установкою 1 070 грн., газову плиту «RAINFORD» вартістю 1 499 грн., холодильник марки «DAEWOO» вартістю 1 942 грн., телевізор марки «ВВК» вартістю 2 763 грн., пральну машину марки «INDESIT» вартістю 2 700 грн., вхідні двері металеві марки «FORTEZZA» вартістю 960 грн.;
- відповідно до частини 3 ст. 70 Сімейного кодексу України це майно є їх з відповідачем сумісною власністю
просила зобов'язати ОСОБА_1 сплатити їй вартість ? частки зазначеного встановленого та придбаного ними майна, яка складає 19 050 грн. (а.с. 2-4).
Під час розгляду справи 04 липня 2013 року ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги, про що подала уточнену позовну заяву, в якій посилалася на те, що починаючи з 2007 року вона з відповідачем за їх кошти здійснили ремонт квартири АДРЕСА_1, в якій вони спільно проживали, а саме: демонтаж та установку віконних блоків на суму 15 000 грн., ремонт балкона на суму 7 000 грн., ними було придбані та встановлені в квартирі кондиціонер марки «DIGITAL» вартістю з установкою 3 000 грн., газовий лічильник вартістю з установкою 1 300 грн., водонагрівальний бак «АTLANTIK» вартістю з установкою 1 200 грн., газову плиту «RAINFORD» вартістю 1 500 грн., холодильник вартістю 3 000 грн., телевізор вартістю 3 000 грн., просила поділити зазначене спільне сумісне майно, а саме: виділити в користування ОСОБА_1 встановлені в квартирі віконні блоки, кондиціонер, газовий лічильник, водонагрівальний бак, газову піч, холодильник, телевізор, а їй присудити з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ? частки спільного майна подружжя, яка складає 17 380 грн. (166-167).
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 липня 2013 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3: виділено у власність ОСОБА_1 металопластикові віконні блоки в квартирі АДРЕСА_1, кондиціонер марки «DIGITAL», холодильник марки «DAEWOO», газову плиту марки «RAINFORD», водонагрівальний бак «АTLANTIK», телевізор ВВК, всього на загальну суму 17 706 грн. 85 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості ? частки у праві спільної сумісної власності подружжя, що дорівнює 8 853 грн. 43 коп.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. (а.с. 176-180).
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог (а.с. 182-184).
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 19 серпня 2013 року (а.с. 203-206), доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується телефонограмою № 700, яка 27 серпня 2013 року зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду Донецької області № 3 (а.с. 199), причини неявки у судове засідання не повідомила і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вона не з'явилася у судове засідання без поважних причин.
Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм 31 серпня 2013 року повісток про явку до суду 03 вересня 2013 року (форма № 119) (а.с. 200-201), надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність (а.с. 202).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника - адвоката ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що сторони 13 вересня 2008 року зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 154 (а.с. 6). Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 26 грудня 2012 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 54).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про її народження (а.с. 7).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ майна, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється та обставина, що з ОСОБА_3 вони проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1 та вели спільне господарство з червня 2007 року по січень 2012 року, що підтверджується і поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 За час шлюбу вони придбали: металопластикові віконні блоки (враховуючи балкон) в квартирі АДРЕСА_1 вартістю 6 600 грн. та 59 грн. 85 коп., що підтверджується чеками від 17 січня 2010 року, та вартістю 2 112 грн., що підтверджується договором № 397-К від 11 вересня 2007 року, тобто на загальну суму 8 771 грн. 85 коп.; кондиціонер «DIGITAL» вартістю 2 095 грн., холодильник «DAEWOO» вартістю 1 942 грн., газову плиту «RAINFORD» вартістю 1 499 грн., водонагрівальний бак «АTLANTIK» вартістю 770 грн., телевізор «ВВК» вартістю 2 629 грн., всього майна на загальну суму 17 706 грн. 85 коп. Доказів щодо придбання газового лічильника під час спільного проживання з відповідачем позивачем суду не надано. Посилаючись на те, що набуте подружжям майно є речами неподільними, що все майно знаходиться в користуванні відповідача, суд все набуте майно залишив в натурі відповідачу та стягнув з нього на користь позивача грошову компенсацію вартості належної їй ? частки спільного майна.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 60, 61, 69, 70, 71, 74 СК України.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно частини 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
З матеріалів справи встановлено, що під час зареєстрованого шлюбу в період з 13 вересня 2008 року по січень 2012 року (час припинення шлюбних відносин) сторонами було придбане наступне майно:
- кондиціонер марки «DIGITAL» ДАХ 04R2 вартістю 2 095 грн., що підтверджується товарним чеком № 40 від 08 лютого 2009 року та гарантійним талоном на нього (а.с. 14);
- газова плита «RAINFORD» RSC-6632М вартістю 1 499 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 16 вересня 2009 року (а.с. 16);
- телевізор ВВК вартістю 2 629 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 06 січня 2010 року (а.с. 17);
- вікна та двері, виготовлені з ПВХ профілю, вартістю 6 659 грн. 85 коп., що були встановлені в квартирі АДРЕСА_1 згідно договору від 07 грудня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10, що підтверджується зазначеним договором від 07 грудня 2009 року та товарними чеками від 17 січня 2010 року на суму 59 грн. 85 коп. та 6 600 грн. (а.с. 12-13), тобто всього майна на суму 12 882 грн. 85 коп., яке відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.
При цьому суд першої інстанції правильно визначив вартість зазначеного майна, виходячи з товарних та фіскальних чеків, які були надані позивачем та без урахування вартості робіт з установки цього майна, оскільки відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Витрати на установку кондиціонера, демонтаж та монтаж вікон та балкона у розумінні ст. 60 СК України, ст. 190, ст. 179 ЦК України не є речами (предметами матеріального світу), які можуть бути поділені, про що обґрунтовано зазначає відповідач в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не встановив вартість майна на час розгляду справи, не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст. 10, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Жодною із сторін, незважаючи на те, що обом сторонам надавалася правова допомога адвокатами, клопотання про призначення по справі товарознавчої експертизи з метою встановлення вартості спірного майна на час розгляду справи судом не заявлялося, що визнається як відповідачем, так і його представником. Доказів на підтвердження своїх заперечень, які б спростовували вартість майна, яка була встановлена судом, відповідачем суду не надано. Відповідач у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався, а тому суд першої інстанції з чим погоджується і апеляційний суд відповідно до вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів щодо вартості спірного майна, а саме, на підставі товарних та фіскальних чеків про його придбання.
Доводи представника відповідача про те, що клопотання про призначення експертизи мала заявити позивач, не ґрунтуються на законі, оскільки сторони відповідно до ст. 10, ст. 60 ЦПК України мають рівні права щодо подання доказів.
Доводи відповідача про те, що зазначене майно ним було придбано за особисті кошти, а саме, за його заробітну плату, є необґрунтованими. Відповідно до частини 2 ст. 61 СК України заробітна плата, одержана одним із подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності. Тобто, майно придбане на заробітну плату одного з подружжя відповідно до ст. 60, ст. 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя.
Що стосується решти майна, яке просить поділити позивач, а саме:
- холодильника марки «DAEWOO» FR 330А, який згідно товарного чеку № 215 та гарнтийного талону був придбаний 16 вересня 2007 року (а.с. 15);
- водонагрівального бака «АTLANTIK», який згідно товарного чеку № б/н був придбаний 15 червня 2008 року (а.с. 18);
- вікон за договором № 397-К від 11 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11 (а.с. 39-41),
воно було придбано до реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Застосовуючи до спірних правовідносин ст. 74 СК України щодо майна, яке було набуто до реєстрації шлюбу, суд першої інстанції не врахував, що Законом України від 22.12.2006 року № 524-V, тобто до виникнення між сторонами спірних правовідносин, до ст. 74 СК України були внесені зміни, згідно яких вимоги ст. 74 СК України можуть застосовуватися, якщо жінка та чоловік, по-перше, не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, а по-друге, між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, на що звернув увагу Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Як встановлено з матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який був зареєстрований 13 вересня 2008 року, у обох сторін є повторним.
Згідно паспорту НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 припинення його першого шлюбу з ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_1), який був зареєстрований 03 жовтня 1998 року, було зареєстровано 13 листопада 2007 року (а.с. 207).
Тобто вимоги ст. 74 СК України на правовідносини, що виникли між сторонами щодо придбання 16 вересня 2007 року холодильника марки «DAEWOO» FR 330А, придбання вікон за договором № 397-К від 11 вересня 2007 року, до припинення першого шлюбу ОСОБА_1 (з ОСОБА_14.), не розповсюджуються, це майно не може бути спільної сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки в період, упродовж якого було придбано це майно, ОСОБА_1 перебував у іншому шлюбі.
Що стосується водонагрівального бака «АTLANTIK», який згідно товарного чеку № б/н був придбаний 15 червня 2008 року, то суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку, визнавши його спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Як зазначив Верховний Суд України в постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11, від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12 з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 60, 74 СК України, які відповідно до ст. 360 7 ЦПК України є обов'язковими для застосування всіма судами України, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
Проте позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_3. (після реєстрації 13 вересня 2008 року шлюбу - ОСОБА_3) та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу до 13 вересня 2008 року позивачем ОСОБА_3 не заявлялися і судом відповідний факт оскаржуваним судовим рішенням не встановлювався, а тому підстави визнавати спільною сумісною власністю водонагрівальний бак, який був придбаний 15 червня 2008 року до реєстрації шлюбу, відсутні.
Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутності підстав для поділу майна, яке ним було придбаного в період з 2007 року до шлюбу з позивачем, є обґрунтованими.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_3 щодо газового лічильника, оскільки документів про його придбання позивачем суду не надано.
Враховуючи зазначене, є доведеним, що об'єктами права спільної сумісної власності подружжя є лише кондиціонер марки «DIGITAL» ДАХ 04R2 вартістю 2 095 грн., газова плита «RAINFORD» RSC-6632М вартістю 1 499 грн., телевізор ВВК вартістю 2 629 грн., вікна та двері, виготовлені з ПВХ профілю, вартістю 6 659 грн. 85 коп., що встановлені в квартирі АДРЕСА_1 згідно договору від 07 грудня 2009 року, загальною вартістю 12 882 грн. 85 коп.
Відповідно до частини 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно частин 1 та 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя » вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
З матеріалів справи встановлено, що майно, яке апеляційний суд визнав об'єктом спільної сумісної власності (кондиціонер, газова плита, телевізор, вікна та двері, виготовлені з ПВХ профілю), на час розгляду справи судом наявне в квартирі відповідача та частка кожного з подружжя в цьому майні складає 6 441 грн. 43 коп. (12 882,85:2).
Залишаючи все спільне майно відповідачу та стягуючи на користь позивача грошову компенсацію вартості його частки, суд першої інстанції порушив вимоги частини 1 ст. 71 СК України, яка передбачає поділ в натурі. Посилання суду першої інстанції на те, що набуте майно є річчю неподільною, є необґрунтованими, оскільки спільне майно складається з декількох речей, які можуть бути поділені між сторонами в натурі. Та обставина, що все майно знаходиться в користуванні відповідача також не є перешкодою для поділу майна в натурі.
Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме, задоволенню підлягають позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ лише майна, набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час їх шлюбу.
Здійснюючи поділ майна, апеляційний суд виходить з того, що вікна та двері, виготовлені з ПВХ профілю, вартістю 6 659 грн. 85 коп., встановлені в квартирі АДРЕСА_1, співвласником якої є відповідач, їх відокремлення є неможливим, а тому вони підлягають виділенню відповідачу. Решту майна, а саме: кондиціонер марки «DIGITAL» ДАХ 04R2 вартістю 2 095 грн., газову плиту «RAINFORD» RSC-6632М вартістю 1 499 грн., телевізор ВВК вартістю 2 629 грн., загальною вартістю 6 223 грн., апеляційний суд вважає необхідним виділити в натурі позивачу ОСОБА_3
Оскільки вартість майна, що підлягає виділенню відповідачу, перевищує його частку в спільному майні подружжя на 218 грн. 43 коп. (6 659,85-6 441,43), ця різниця в вартості часток підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поділ холодильника марки «DAEWOO» FR 330А, водонагрівального бака «АTLANTIK», вікон за договором № 397-К від 11 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11, слід відмовити за їх необґрунтованістю, а про поділ газового лічильника - за недоведеністю.
Доводи відповідача про те, що під час шлюбу ними було придбано і інше майно, а саме: хлібопіч, комп'ютер, які перебувають в користуванні позивача, що позивач після розірвання шлюбу самостійно розпорядилася набутими під час шлюбу грошовими коштами, що перебували в банківських установах, що судом при поділі майна не враховано, не впливають на висновки суду, оскільки позовні вимоги щодо поділу цього майна сторонами не заявлялися.
Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При зверненні до суду позивачем сплачено з позовної заяви судовий збір в розмірі 195 грн. 00 коп. (а.с. 1).
Відповідно до ст. 2, п/п 1, 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.
Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в розмірі 6 441 грн. 43 коп., з яких підлягає сплаті судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп., тобто понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з позовної заяви в розмірі 195 грн. підлягають відшкодуванню їй в повному обсязі та з відповідача на користь держави підлягає стягненню недоплачений позивачем судовий збір в розмірі 34 грн. 40 коп. (229,40 - 195,00).
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 липня 2013 року змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна задовольнити частково.
Поділити майно, набуте ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час їх шлюбу в період з 13 вересня 2008 року по 26 грудня 2012 року, яке є їх спільною сумісною власністю:
- виділити в натурі у власність ОСОБА_1: вікна та двері, виготовлені з ПВХ профілю, вартістю 6 659 грн. 85 коп., що встановлені в квартирі АДРЕСА_1 згідно договору від 07 грудня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10;
- виділити в натурі у власність ОСОБА_3: кондиціонер марки «DIGITAL» ДАХ 04R2 вартістю 2 095 грн., газову плиту «RAINFORD» RSC-6632М вартістю 1 499 грн., телевізор ВВК вартістю 2 629 грн., всього на загальну суму 6 223 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 різницю в вартості часток виділеного майна в розмірі 218 (двісті вісімнадцять) гривень 43 коп. та на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору 195 (сто дев'яносто п'ять) гривень 00 коп.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поділ холодильника марки «DAEWOO» FR 330А, водонагрівального бака «АTLANTIK», вікон за договором № 397-К від 11 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_11, газового лічильника відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 40 коп. (за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.1; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
ОСОБА_13