Головуючий у 1 інстанції Копилова Л.В.
Категорія 46 Доповідач Мальцева Є.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
12 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Мальцевої Є.Є., Сорока Г.П.,
при секретарі - Макаровій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зобов'язання передати дитину, третя особа - орган опіки та піклування при Орджонікідзевській районній адміністрації Маріупольської міської ради, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 17 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та зобов'язання передати дитину, третя особа - орган опіки та піклування при Орджонікідзевській районній адміністрації Маріупольської міської ради - задоволено частково. Визначено малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 107,30 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн..
Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині визначення малолітньому ОСОБА_4 місця проживання разом зі своєю матір'ю, і винести рішення про повну відмову в позові. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, не з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення в частині визначення малолітньому ОСОБА_4 місця проживання разом з позивачкою та додаткове рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, у задоволенні позову відмовити повністю, заперечення позивачки ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_5, які просили скаргу відхилити, пояснення представника третьої особи - орган опіки та піклування при Орджонікідзевській районній адміністрації Маріупольської міської ради ОСОБА_6, яка вважала скаргу такою, що підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що інтереси малолітнього ОСОБА_4 потребують його проживання саме з матір»ю, оскільки вона має реальну можливість виховувати, доглядати, утримувати, навчати дитину, і створила необхідні умови для повноцінного розвитку дитини.
З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.07.1999 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_7. 11.10.2006 року шлюб між сторонами був розірваний за рішенням суду, про що 25.12.2007 року був зроблений актовий запис №485 (а.с.5-6,37).
З пояснень сторін суду першої і апеляційної інстанції вбачається, що після розлучення дитина залишилася проживати з батьком, і спору щодо місця проживання дитини не було. Позивачка працювала позмінно, і зустрічалася з сином у вільний час. У березні 2011 року між сторонами виникла суперечка у зв'язку з відмовою відповідача надати позивачці спілкуватися з сином.
Зі справи також вбачається, що позивачка на даний час перебуває у новому шлюбі. Вона та її чоловік мають постійну роботу, позитивно характеризуються. Позивачка має власне житло, в якому зареєстрована з сином, і в якому для ОСОБА_4 виділена окрема кімната. ( а.с.7-16, 89-91).
Судом також встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі, проживає у двокімнатній орендованій квартирі з сином, дружиною та її двома дітьми від іншого шлюбу, позитивно характеризується, його дружина працює, добре характеризується також, на даний час відповідач перебуває на обліку як безробітний( а.с. 46, 49-59, 61-67, 94, 96-97).
Під час розгляду справи в апеляційному суді відповідач не заперечував, що перешкоджав позивачці забирати дитину, але наполягав, що такі перешкоди не є систематичними.
З висновку органу опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації маріупольської міської ради від 14.09.2012 року вбачається, що обидва батьки позитивно характеризуються, за результатами психологічної діагностики дитина однаково добре ставиться до батьків, тому вирішено було доцільним клопотати перед судом про залишення ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_2, враховуючи близькість навчального закладу дитини. ( а.с 104-106).
Під час розгляду справи в апеляційному суді відповідач пояснив суду, що син на даний час проживає з матір»ю.
У відповідності до ст.. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини.
За вимогами ч.2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.1,2 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними вирішується органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон - ст.ст. 7,19, 160, 161, 162, 171 СК України, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування способу захисту позивачів у вигляді визначення місця проживання дитини разом із матір»ю.
Враховуючи сукупність зібраних доказів, в тому числі матеріальні і житлово-побутові умови проживання відповідача, доброзичливі стосунки дитини з обома батьками, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі істотні обставини, визначені у ч.1,2 ст.161 СК України, і обґрунтовано задовольнив вимоги в частині визначення місця проживання ОСОБА_4. Разом з тим, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції вимоги щодо передачі дитини матері, суд дійшов до правильного висновку про відмову в цій частині позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції бажання дитини відносно того, з ким з батьків вона хоче проживати, спростовані поясненнями апеляційному суду представника органу опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації, з яких вбачається, що дитина не вибирає самостійно, з ким їй проживати через боязнь скривдити батьків, і згодна з будь-яким рішенням суду, що не суперечить висновку в матеріалах справи.
Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду, відповідачем та його представником не надано і в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постановлене рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону і підстав для його скасування не має.
Однак, колегія суддів не може не погодитись із доводами апеляційної скарги щодо необгрунтованого стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Відповідно до параграфу 1 глави 4 першого розділу ЦПК України, який визначає осіб, які беруть участь у справі, такими особами є сторони - позивач і відповідач, а також їх представники, якими можуть бути адвокати і повноваження останніх як представників можуть також посвідчуватись ордером (ст.ст. 26 ч.1, 30 ч.1, 40 ч.1, 42 ч.4 ЦПК України).
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять (ст.ст. 44 ч.1, 85 ч.2 ЦПК України).
Параграфом 2 глави 4 розділу 1 ЦПК України передбачено інших учасників цивільного процесу, яким, зокрема, є особа, яка надає правову допомогу і яка є фахівцем у галузі права та за законом має право на надання правової допомоги. Ця особа допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі і має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутньою в судовому засіданні (ст.ст. 47,56 ч.1 ЦПК України).
Згідно зі ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги і граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Виходячи з аналізу зазначених норм процесуального права, колегія суддів вважає, що представники осіб, які беруть участь у справі, права на відшкодування з іншої сторони витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, не мають.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_8 приймав участь у справі за ордером як представник позивачки і був наділений всіма їх правами : задавав питання, заявляв клопотання, приймав участь у судових дебатах, тому позивачка, зважаючи на наведені норми процесуального права, права на відшкодування з відповідача оплати правової допомоги свого представника-адвоката в цивільному процесі, не має, і у суду першої інстанції не було підстав для задоволення її вимог в зазначеній частині.
Колегія суддів також виходить з того, що належних і допустимих доказів щодо сплати зазначеної суми позивачка до матеріалів справи не надала, а саме немає переліку та розрахунку виконаних робіт щодо надання правової допомоги, до матеріалів справи не наданий додаток до договору позивачки із адвокатом, вказаний у договорі про надання юридичної допомоги від 012.10.2012 року, з визначенням розміру ціни послуг та порядку розрахунку.
Враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи справу щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, порушив норми процесуального права, колегія суддів вважає, що у вимогах ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на правову допомогу слід відмовити, скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 суми 3000 грн на її користь.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2012 року скасувати в частині стягнення витрат на юридичну допомогу.
Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 витрат на юридичну допомогу у розмірі 3000 грн..
В решті частині додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2012 року і рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2012 року - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :