Головуючий у 1 інст. Заборський В.О.
Доповідач Биліна Т.І.
Категорія 46
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Прокопчук Л.М.,
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,
при секретарях Бордюзі Л.О., Мишко Д.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_4, на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства, -
В С Т А Н О В И В :
01 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про виключення відомостей з актового запису №495, зробленого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського РУЮ у м.Донецьку 24 липня 2012 року про нього, як батька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 2005 року по січень 2012 рік він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дитину - ОСОБА_8, в свідоцтві про народження якої його зазначено батьком. Оскільки стосунки з відповідачкою після настання вагітності погіршилися настільки, що призвели до розірвання шлюбу, у нього виникли сумніви щодо батьківства відносно дитини.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні в повному обсязі.
Виключено відомості з актового запису № 495 про народження ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку 24 липня 2012 року про ОСОБА_1 як батька дитини.
З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_4 та подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм процесуального права просить рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 21.11.2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивачем не надано жодних доказів того, що дитина зачата від іншої особи, клопотання про проведення генетичної експертизи, що є обов'язковим для такої категорії справ ним не заявлялось.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1, його представники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнали, просили її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, а саме телефонограмою від 16.08.2013 року, зареєстрованою в журналі телефонограм Апеляційного суду. Згідно ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає її розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 2005 року по 10 січня 2012року.(а.с.8, 9)
ОСОБА_9, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та була зареєстрована 24 липня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського районного управління юстиції у м. Донецьку 24 липня 2012 року, актовий запис №495. Батьком дитини вказаний ОСОБА_1.(а.с.7)
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачка визнала позов, тобто на власний розсуд розпорядилася своїм процесуальними правом.
Проте із зазначеним висновком не можна погодитись, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону виходячи з наступного.
В даному випадку визнання відповідачкою позову суперечить, як інтересам самої відповідачки так і інтересам малолітньої дитини.
У відповідності до положень ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, та дійшов помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог.
Статтею 136 Сімейного Кодексу України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У п. 9 названої постанови роз'яснено, що у разі коли відповідач у справі про оспорювання батьківства ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
За клопотанням позивача по справі, судом апеляційної інстанції призначалась та була проведена судово-медична молекулярно-генетична експертиза.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №1406 від 24 липня 2013 року при молекулярно-генетичному аналізі ДНК встановлено вірогідність батьківства громадянина ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_9, народженої громадянкою ОСОБА_5, складає 99,99%, що за даними К.Hummel відповідає формулюванню «батьківство практично доведено».(а.с.59-63)
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З наведеного витікає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства, суд першої інстанції не мав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З урахуванням вище зазначеного рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_4, задовольнити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 21 листопада 2012 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий: Л.М. Прокопчук
Судді:
Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна