Головуючий у 1 інстанції Гноєвой С.С.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 57

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, Управління міського майна Маріупольської міської ради, Відкритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат», в особі арбітражного управляючого, Житлово-комунального підприємства «Азовжитлокомплекс», ОСОБА_2 про стягнення витрат на реконструкцію та капітальний ремонт будинку і квартири, визнання права власності в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради, Управління міського майна Маріупольської міської ради (далі УММ Маріупольської міської ради), Відкритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат» (далі ВАТ «Домобудівельний комбінат» в особі арбітражного управляючого, Житлово-комунального підприємства «Азовжитлокомплекс» (далі ЖКП «Азовжитлокомплекс») та ОСОБА_2 про стягнення ? частини грошових коштів у рахунок відшкодування понесених нею, спільно з її сином - ОСОБА_3, витрат на реконструкцію та капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1, а також витрат, понесених ними на виконання загальних робіт, пов'язаних з капітальним ремонтом будинку, у тому числі, з обладнанням інженерних комунікацій, частковою заміною даху будинку, що за її розрахунками складає 75000 грн., а також просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_3 на ? частину грошових коштів, які підлягають йому у відшкодування понесених ними вказаних витрат, яка складає 75000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що житлова будівля АДРЕСА_1 була побудована, експлуатувалась та за даними БТІ числилася, як гуртожиток ВАТ «Домобудівельний комбінат» №18 по АДРЕСА_1. Після припинення експлуатації за призначенням дана будівля прийшла в непридатність та її власником було прийнято рішення про проведення реконструкції з метою створення житлового будинку, з наданням квартир робітникам підприємства та видано наказ №73 від 11.09.1996 року «Про реконструкцію гуртожитку по АДРЕСА_1». У вересні 1996 року їй з сином був виданий відомчий ордер на квартиру у вказаному будинку. Роботи по реконструкції будівлі та капітальному ремонту виконувались нею та сином в період з вересня 1996 року та продовжувались практично до 2001 року включно. На підставі укладеного між ВАТ «Домобудівельний комбінат» та СУ «Механомонтаж» договору, були надані матеріали для обладнання інженерних комунікацій загального користування, а також вони витрачали особисті кошти на проведення робіт, які були необхідні для створення житлового будинку. Вказані роботи проводили особисто. Внаслідок виконаного ними перепланування вони зробили квартиру, яка стала складатись з двох житлових кімнат, кухні, прихожої, ванної та туалету, прибудованого ними капітального балкону і балкону, який був раніше. Загальні комунікації здійснювались за участю її сина. За її розрахунком понесені ними витрати склали 15 000 доларів США.

02.07.1997 року на її сина ОСОБА_3 замість відомчого ордеру був виданий ордер №002371 на квартиру АДРЕСА_1, в якому вона була включена, як член його сім'ї.

Внаслідок проведеної реконструкції гуртожитку, був створений житловий будинок з ізольованими квартирами, який був переданий в комунальну власність та поставлений на баланс міської ради.

Вказані роботи виконувались нею та її сином в інтересах їхньої родини та за спільні кошти, тому вважає, що розмір її витрат складає 1/2 частини від загальної суми, а інша частина понесена сином. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і на належну до відшкодування суму витрат вона є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадок після його смерті, подавши заяву до нотаріальної контори.

Оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 29.05.2008 року, яке набрало законної сили, їй було відмовлено в задоволенні позову про визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на квартиру, а всі роботи по реконструкції будівлі виконувались тільки зі згоди наймодавця, а також за його вимогою, то, вважає, що витрачені нею з сином кошти на реконструкцію і капітальний ремонт квартири, повинні бути відшкодовані відповідачами.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, Управління міського майна Маріупольської міської ради, ВАТ «Домобудівельний комбінат» в особі арбітражного управляючого, ЖКП «Азовжитлокомплекс» та ОСОБА_2 про стягнення витрат на реконструкцію і капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1 та витрат по виконанню загальних робіт по капітальному ремонту будинку АДРЕСА_1, визнання права власності в порядку спадкування за законом на витрати, понесені на реконструкцію та капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1, витрати по виконанню загальних робіт по капітальному ремонту будинку АДРЕСА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, усунути неповноту судового розгляду справи та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду повторно не з'явилися представники УММ Маріупольскої міської ради, ВАТ «Домобудівельний комбінат» в особі арбітражного управляючого, ЖКП «Азовжитлокомплекс», ОСОБА_2, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. УММ Маріупольської міської ради та ОСОБА_2 подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, інші особи ніяких заяв суду не подали. Тому, у відповідності з ч.2 ст.305 ЦПК України, справа розглянута у їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі, заперечення проти скарги представника Маріупольскої міської ради - Ремпель А.В., який просив скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає. що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 15 серпня 1994 року між ВАТ «Домобудівельний комбінат» та СПНУ «Механо-Монтаж - 219» був укладений договір про надання взаємної допомоги, за умовами якого, СПНУ «Механо- Монтаж - 219» зобов'язалося виконати безоплатно роботи по монтажу систем теплопостачання, гарячого та холодного водопостачання, каналізації, газопостачання в реконструйованому під житлові малогабаритні квартири гуртожитку №18 по АДРЕСА_1, з власних матеріалів, за виключенням сантехнічного обладнання, з підключенням гуртожитку до внутриквартирної мережі. Домобудівельний комбінат зобов'язався натомість виділити в цьому гуртожитку одну двокімнатну та одну однокімнатну квартиру (т.1 а.с.8,97).

З наказу по Домобудівельному комбінату ТСО «Маріупольстрой» за №73 від 11 вересня 1996 року «Про реконструкцію гуртожитку №18» вбачається, що заступнику начальника Шульга Є.Г. наказано організувати ремонтні роботи в гуртожитку №18 по АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю коштів на оплату праці, запропонувати трудящим, які отримують житло в гуртожитку, роботи виконувати власними силами. Домобудівельний комбінат забезпечує матеріалами згідно з дефектним актом №1 від 02 липня 1996 року (т.1 а.с.6).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради народних депутатів №45 від 19.02.1997 року «Про зміну статусу гуртожитків №100,102,106 розташованих по вулиці 130 Таганрозької дивізії та в будинку АДРЕСА_1» було змінено статус гуртожитків, розташованих, в тому числі, в будинку АДРЕСА_1, на житлові будинки та переведено в ордерні квартири (т.1 а.с.63-65).

На підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради народних №159 від 18 червня 1997 року та списку ВАТ «Домобудівельний комбінат», квартира АДРЕСА_1, була виділена у користування ОСОБА_3, склад родини - мати ОСОБА_1, на підставі ордеру №002371 від 2 липня 1997 року (т.1 а.с.9 зворот.,82-87).

Згідно рішення виконкому Маріупольської міської ради №162 від 18.06.1997 року «Про передачу відомчих житлових будинків акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат» на баланс місцевих рад» адміністрацію ВАТ «Домобудівельний комбінат» зобов'язано передати, а Об'єднання підприємств житлово-комунального господарства прийняти на баланс житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. Підприємства «Маріупольтепломережа», виробниче управління «Міськтепломережа», підприємство «Маріупольгаз», підприємство «Доназовтелеком» зобов'язані прийняти на баланс зовнішні інженерні мережі в будинку за вказаною адресою. (т.1 а.с.9).

Як вбачається з рішення виконкому Маріупольської міської ради від 16 березня 2005 року за №97 «Про внесення змін та доповнень у рішення виконкому від 18.06.1997 року №162 «Про передачу відомчих житлових будинків ВАТ «Домобудівельний комбінат» на баланс місцевих рад», виконком міської ради вирішив арбітражному управляючому - ліквідатору ВАТ «Домобудівельний комбінат» передати, а ЖКП «Азовжитлокомплекс» прийняти на баланс житлові будинки, в тому числі, і дев'ятнадцятиквартирний, загальною площею 722,0кв.м., будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с.61).

З 01 липня 2005 року ЖКП «Азовжитлокомплекс» прийняв від ВАТ «Домобудівельний комбінат» вказаний житловий будинок, що підтверджується наказом ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 07 липня 2005 року за №163 (т.1 а.с.58-60,62).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія №125052, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області (т.1 а.с.15).

Відповідно до інформації Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори від 18 листопада 2009 року, в провадженні нотаріальної контори є спадкова справа №718 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 Спадщину прийняла мати померлого ОСОБА_1 шляхом подання 30 липня 2004 року відповідної заяви за №973 (т.1 а.с.104).

Згідно рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12 квітня 2005 року за ОСОБА_6 та її сином ОСОБА_7 визнано право користування квартирою №14 в будинку АДРЕСА_1. В позові ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_8 відмовлено (т.1 а.с.161-162,146).

Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 29 травня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Домобудівельний комбінат», виконкому Маріупольської міської ради про визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на квартиру відмовлено (т.1 а.с.11-14).

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 жовтня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, задоволено частково. Знято ОСОБА_1 з реєстраційного обліку у жилому приміщенні, яке розташовано по АДРЕСА_1. У решті позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено (т.1 а.с.147-148).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 30 липня 2009 року, зареєстрованого відповідно до витягу про реєстрацію права власності 03.09.2009 року в Маріупольскому БТІ, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 по 1/2 частині (т.1 а.с.149,150).

З копії особового рахунку №3714, виданого ЖКП «Азовжитлокомплекс», вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані з 10.08.2005 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_2.) та ОСОБА_7 (т.1 а.с.160).

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №6493/23 від 13 липня 2012 року, загальна вартість виконаного комплексу ремонтно-будівельних робот, з урахуванням вартості використаних будівельних матеріалів в середині квартири АДРЕСА_1, на час проведення експертизи, складає 98 959,20 грн. Загальна вартість ремонтно-будівельних робот з урахуванням вартості використаних будівельних матеріалів по ремонту шляхом заміни крівлі над вказаною квартирою на час проведення експертизи складає 22 904,40 грн. (т.1 а.с.219-238).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, заявляючи вимоги про стягнення витрат на реконструкцію та капітальний ремонт квартири, а також стягнення витрат по виконанню загальних робіт по капітальному ремонту зазначеного будинку, не надала суду жодного доказу, зокрема, первинних платіжних документів, які б свідчили про факт придбання конкретних будівельних матеріалів для вказаної реконструкції та ремонту будинку і квартири, не навела точного обсягу проведених ремонтних робіт, а так само доказів, що будівельні матеріали придбавались нею особисто і її сином. Доводи відповідачів, з цього приводу позивачкою спростовані не були. Тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивачки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно ст.272 Цивільного Кодексу РСР (в редакції 1963 року), чинного на момент виникнення спірних правовідносин до 01.01.2004 року, у разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.9 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій справ (Житлове право), наведених в листі від 26.05.2001 року, права й обов'язки сторін за договором найму жилого приміщення регулюються нормами житлового, а не цивільного законодавства. Зокрема, права й обов'язки, пов'язані з поліпшенням житла, належить визначати не за ст. 272 ЦК, а за ст. 61 ЖК і Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572). Згідно з п. 36 цих Правил вартість виконаних наймачем (орендарем) робіт по поліпшенню спорудження квартири або встановленню нового обладнання, демонтаж якого неможливий без пошкодження квартири, відшкодуванню не підлягає. Виходячи з цього, поліпшення, що можуть бути демонтовані без пошкодження квартири (наприклад, збудований сарай, погріб), наймач може на свій розсуд демонтувати або за погодженням сторін на визначених ними умовах передати наймодавцю чи новому наймачу.

У разі зміни власника речі переданої у найм, до нового власника переходять права наймодавця (ч. 1 ст. 770 ЦК України). Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю (ч. 3 ст. 778 ЦК України).

Згідно п.8 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку, викликаний проведенням ремонту житлового будинку, гуртожитку, встановленням додаткового обладнання або іншими причинами, не залежними від власника, наймача (орендаря) квартири, житлового приміщення у гуртожитку, здійснюється власником будинку, гуртожитку.

У відповідності з вимогами ст.ст.10,60 ЦПК України. кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Статтями 57 - 59 цього Кодексу передбачено, що наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі належних та допустимих доказів.

З пояснень позивачки в судовому засіданні в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи вбачається, що вона разом з сином за особисті кошти придбавали будівельні матеріали, наймали спеціалістів для виконання робіт тощо.

Відповідачами ці обставини не визнаються.

Ніяких належних та допустимих доказів на підтвердження переліку та обсягу проведених робіт, витрачених матеріалів, первинних платіжних документів, які б свідчили про факт придбання конкретних будівельних матеріалів, їх кількість, а також обсяг виконаних робіт позивачкою з сином не надано.

Не надано таких доказів позивачкою і апеляційному суду.

Пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 щодо проведення в квартирі ремонту та перепланування квартири, не є належним доказом, оскільки в поясненнях цих свідків містяться загальні відомості про проведення позивачкою та її сином ремонту в спірній квартирі, а конкретних даних про обсяг та вартість матеріалів і робіт не зазначено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно перевірив доводи сторін, правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку цим обставинам і дійшов обгрунтованого висновку, у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Суд вірно виходив з того, що позивачка не надала доказів на підтвердження своїх вимог про вартість виконаних робіт та матеріалів, витрачених на ремонт спірної квартири, узгоджених з орендодавцем, як передбачено ч. 1 ст. 60 ЦПК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Висновок будівельно - технічної експертизи від 13 липня 2012 року правильно не визнаний судом належним та допустимим доказом, оскільки експертиза проведена без огляду експертом квартири, на підставі матеріалів справи, які не містять доказів щодо кількості використаних будівельних матеріалів та обсягу проведених робіт.

Ніяких нових обставин, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду, позивачкою не наведено та доказів не надано.

Передбачених законом підстав для проведення додаткової будівельно-технічної експертизи у справі не вбачається, тому суд першої інстанції правильно відмовив в призначенні додаткової експертизи, а доводи апеляційної скарги про неповноту з'ясування обставин, є безпідставними.

Обставини, на які посилається позивачка в скарзі, висновків суду не спростовують, були предметом розгляду суду першої інстанції і цим обставинам, відповідно до ст.212 ЦПК України судом дана належна оцінка.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, у справі не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та достовірними доказами не підтвердженні, не грунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 Тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляц3ійна скарга позивачки підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.