Справа № 22ц/775/102/13(м) Головуючий у 1 інстанції Бєльченко Л.А.

Категорія 44 Доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 20 листопада 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

25 вересня 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який в подальшому уточнила та в остаточній редакції позовної заяви просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 посилаючись на те, що вони не проживають в зазначеному будинку без поважних причин більше 6 місяців.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 20 листопада 2012 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, направили до суду повідомлення телеграмою про розгляд справи у її відсутності, посилаючись на стан здоров'я, зазначивши, що з рішенням суду не згодна.

Відповідачі в судове засідання також не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення поштового повідомлення, про причини неявки суду не повідомили, ніяких заяв не подали.

Тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, виходячи з того, що сторони не прибули в судове засідання повторно, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності без фіксації судового засідання технічними засобами фіксації згідно ч.2 ст.197 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить позивачці ОСОБА_1

На правах членів сім'ї власника у вказаному будинку проживали відповідачі ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 та дитиною ОСОБА_4, а з 31.08.2010 року не проживають.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України, виходив з того, що відповідачі в будинку не проживають з поважних причин, оскільки позивачка їх вигнала з будинку, відповідач ОСОБА_2 продовжує користуватися гаражем, розташованим на подвір'ї житлового будинку, де знаходяться його речі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони випливають з обставин справи та відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Нормами Житлового кодексу України не врегульовані питання щодо збереження права користування за членами сім'ї власника житла. А згідно вимог ч.4 ст.156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім'ї власника права користуватися займаним приміщенням.

З урахуванням наведених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вимогами ст.71 ЖК України, на які посилається позивачка, правовідносини щодо користування жилим приміщенням в будинку, належному позивачці на праві приватної власності, не регулюються, а підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням відповідно до вимог ст.405 ЦК України не має.

Зі справи вбачається, що позивачка не надала суду ніяких належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження того, що відповідачі є тимчасовими мешканцями, а також того, що вони не проживають в будинку більше року без поважних причин. Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що позивачка після конфлікту 30.08.2010 року вигнала відповідачів з малолітньою дитиною з житлового будинку. Крім того, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що відповідач ОСОБА_2 продовжує користуватися гаражем цього ж домоволодіння, де знаходяться його речі.

Посилання позивачки на те, що показання свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 (її доньок) є неправдивими, бо з ним у неї неприязні стосунки і вони домовились з відповідачем обмовити її, є безпідставними, оскільки позивачка не надала суду ніяких доказів на підтвердження цих доводів, а відповідачі та свідки цих обставин не визнали.

Сама позивачка в суді першої інстанції не заперечувала, що її син ОСОБА_2 вселився в будинок разом з нею в 2002 році як член її сім'ї, продовжує користуватися гаражем, а також того, що вона не бажає повторного вселення відповідачів у будинок. Не оспрювалось позивачкою і те, що у відповідачів іншого житла не має.

Таким чином, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в належному позивачці будинку, оскільки вони в будинку не проживають з 30.08.2010 року з поважних причин, викликаних неприязними, конфліктними стосунками. Оскільки відсутні підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, то не вбачається і підстав для зняття їх з реєстрації у спірному будинку.

Тому доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно не застосував вимоги ст.ст.163,71 ЖК України, є неспроможними .

Зі справи вбачається, що в позовній заяві, в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.4,27-28), ні в судовому засіданні позивачка не навела ніяких обставин та не надала суду ніяких доказів, які б свідчили про те, що відповідачі вселилися в спірний будинок як наймачі житлового приміщення, а тому у суду першої інстанції не було підстав для застосування вимог ст.163 та ст.71 ЖК України.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування чи зміни рішення суду, у справі не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 20 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

ОСОБА_9