Головуючий у 1 інстанції Ковальов І.П.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 19

УХВАЛА

І м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,

при секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Споживчого товариства «Кальміус» до ОСОБА_1, третя особа - Азовська товарна біржа, про визнання біржового контракту недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою Споживчого товариства «Кальміус» на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 17 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

24 червня 2011 року Споживче товариство «Кальміус» в особі ліквідатора Карауш Ю.В. (далі СТ «Кальміус») звернулось до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1, третя особа - Азовська товарна біржа, та просило поновити строк позовної давності як пропущений з поважних причин, визнати біржовий контракт №Х-71 від 17 грудня 1998 року, укладений між СТ «Кальміус» та ОСОБА_3 недійсним (нікчемним) та витребувати з володіння відповідача нерухоме майно - кафе, що розташоване по АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказаний договір купівлі-продажу у порушення вимог ст.227 ЦК УРСР не був нотаріально посвідчений. Договір укладено всупереч інтересам товариства та без згоди його власника, що встановлено вироком Тельманівського районного суду від 28.12.2000 року, яким колишнього голову правління СТ «Кальміус» ОСОБА_4 визнано винним та засуджено до відбуття покарання за вчинення злочинів, передбачених ст.ст.165,172 КК України. Тому просив визнати контракт недійсним, посилаючись на вимоги ст.ст.45,47,48,50,145,225,227 ЦК УРСР.

Як на поважність причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом позивач посилався на те, що 06.12.2005 року господарським судом Донецької області порушено справу про банкрутство СТ «Кальміус», постановою від 11.01.2006 року споживче товариство визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура. Винесення Тельманівським районним судом вироку стосовно колишнього голови СТ «Кальміус» ОСОБА_4 та набранням ним законної сили, визнання СТ «Кальміус» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури впливало на наявність необхідних документів для звернення до суду та фінансової спроможності товариства. ОСОБА_5 була призначена ліквідатором 12.05.2010 року. Лише 17.06.2011 року було закрито провадження у справі за позовом про визнання контракту дійсним, що позбавляло позивача звернутись до суду з цим позовом, оскільки спір між тими самими сторонами з того самого питання.

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 08.02.2012 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 17.05.2012 року, СТ «Кальміус» поновлено строк позовної давності, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним біржовий контракт, укладений 17.12.1998 року між СТ «Кальміус» та ОСОБА_3, витребувано приміщення кафе, що розташоване у АДРЕСА_1, з володіння ОСОБА_1 та передано СТ «Кальміус».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 08.02.2012 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17.05.2012 року було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного розгляду рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 17 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог СТ «Кальміус» до ОСОБА_1, третя особа - Азовська товарна біржа, про визнання біржового контракту недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, СТ «Кальміус» в особі арбітражного керуючого Карауш Ю.В. в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СТ «Кальміус». При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи - Азовської товарної біржі повторно в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся шляхом направлення поштового повідомлення, про причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв не подав. Тому колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача СТ «Кальміус» - Карауш Ю.В., яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, заперечення відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_6, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Тельманівської селищної ради №111 від 19.08.1998 року СТ «Кальміус» було видано свідоцтво про право приватної власності, згідно якого нежиле приміщення - кафе, розташоване по вул.Леніна, 109, в смт. Тельманове Тельманівського району Донецької, належить на праві власності СТ "Кальміус".

Згідно договору купівлі-продажу № X-71 від 17.12.1998 року, укладеного на Азовській товарній біржі, між ОСОБА_3 та СТ "Кальміус" в особі ОСОБА_7, ОСОБА_3 придбав у власність нежитлове приміщення - кафе, розташоване по АДРЕСА_1, загальною площею 382,5 кв. м., вартістю 6850 гривень. Договором передбачено вид та строк оплати - готівкою після підписання договору.

Згідно наданих відповідачем копій квитанцій СТ "Кальміус" отримало від ОСОБА_3: за продаж кафе в смт.Тельманове 26.10.1998 року 2 000 гривень, 03.11.1998 року - 1000 гривень, за кафе 04.12.1998 року - 1645 гривень, за кафе 26.01.1999 року - 3310 гривень.

Відповідно до довідки БТІ Тельманівського району нежитлова будівля кафе, розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована 22.12.1998 року (реєстровий № 780 в книзі 6) за ОСОБА_3 на підставі біржового контракту №Х-71, укладеного на Азовській товарній біржі 17.12.1998 року.

Згідно копії свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 від 16.10.1976 року, виданого Гранітненською сільською радою Тельманівського району Донецької області, 16.10.1976 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, прізвище дружини після укладання шлюбу ОСОБА_3.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.05.2008 року, виданого Тельманівською селищною радою Тельманівського району Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, актовий запис №25.

Згідно заповіту від 23 квітня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Тельманівської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3 заповів все майно, яке буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б не складалося, своїй дружині - ОСОБА_1

Відповідно до листа Тельманівської державної нотаріальної контори № 443/01-16 від 09.06.2011 року відповідно до архівних даних станом на 09.06.2011 року після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрита спадкова справа за №278/208. Із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_1, котра отримала свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до листа Тельманівської державної нотаріальної контори № 1033/01-16 від 26.12.2011 року свідоцтво про право на спадщину на кафе не видано у зв'язку з тим, що спадкоємцем не подані правовстановлюючі документи.

Згідно вироку Тельманівського районного суду від 28.12.2000 року ОСОБА_4, колишній голова правління СТ "Кальміус", визнаний винним та засуджений за ст.ст.165 ч.2, 172 ч.2 КК України за продаж будівлі кафе в смт. Тельманове з порушенням встановленого порядку продажу основних засобів СТ "Кальміус" без згоди загальних зборів пайщиків по явно заниженій вартості 6850 гривень при дійсній його вартості 140409 гривень, що потягло тяжкі наслідки.

Згідно розділу III статуту СТ «Кальміус» вищим органом управління товариства є загальні збори його членів.

Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області за справою про банкрутство № 27/170Б від 12.05.2010 року 06.12.2005 року порушено справу про банкрутство споживчого товариства "Кальміус" смт.Тельманове Тельманівського району, постановою від 11.01.2006 року СТ "Кальміус" визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та з зазначеної дати ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Карауш Ю.В.

За таких обставин, виходячи з того, що 17.12.1998 року голова правління СТ "Кальміус" ОСОБА_4, зловживаючи свої службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, в порушення встановленого порядку продажу основних засобів СТ "Кальміус" без попередньої згоди загальних зборів пайщиків споживчого товариства сфальсифікував витяг з протоколу загальних зборів пайщиків від 30.10.1998 року про продаж кафе і продав належну СТ "Кальміус" будівлю кафе по АДРЕСА_1, за 6850 гривень ОСОБА_3 при дійсній його вартості 140409 гривень, що встановлено вироком суду, та враховуючи те, що повний розрахунок за умовами договору не проведено, договір нотаріально не посвідчений, суд першої інстанції дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу є недійсним.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що біржовий контракт був укладений 17.12.1998 року, перебіг строку позовної давності закінчився 17.12.2001 року, а позов до суду заявлено за спливом встановленого законом трирічного строку позовної давності, та, враховуючи те, що підстав для поновлення цього строку не встановлено, суд, керуючись положеннями ст.ст.71,74,76,80 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову із-за пропуску строку позовної давності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ст.71 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст.74 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Згідно ст.76 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Згідно ст.80 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд: визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Зі справи вбачається, що спірний договір купівлі-продажу (біржовий контракт №Х-71) був укладений 17.12.1998 року (т.1 а.с.10).

Позовна заява СТ «Кальміус» про захист порушеного права надійшла до суду 24.06.2011 року (т.1 а.с.3-5), тобто, майже через 13 років після укладення спірного договору, після перебігу встановленого законом трирічного строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

Ні в позовній заяві, ні в ході розгляду справи представник СТ «Кальміус» не навів ніяких обставин, які б свідчили, що строк позовної давності відповідно до вимог ст.ст.78,79 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) переривався чи зупинявся, і таких обставин у справі не вбачається.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку позовної давності позивач в позовній заяві посилався на те, що такими об'єктивними і поважними причинами є те, що 06.12.2005 року господарським судом Донецької області було порушено справу про банкрутство СТ «Кальміус», постановою від 11.01.2006 року споживче товариство визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура, ОСОБА_5 призначена ліквідатором 12.05.2010 року. Винесення Тельманівським районним судом вироку стосовно колишнього голови СТ «Кальміус» ОСОБА_4 та набранням ним законної сили, визнання СТ «Кальміус» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури впливало на наявність необхідних документів для звернення до суду та фінансової спроможності товариства.

Однак, на підтвердження своїх доводів про відсутність у СТ «Кальміус» необхідних документів для звернення до суду з позовом у встановлений законом строк, жодних доказів не надано. А тому, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності, оскільки наведені позивачем обставини не можуть бути визнані поважними, так як не є тими непереборними і об'єктивними, які б перешкоджали для зверненню до суду з позовом, тим більше, що необхідні документи за заявою сторони могли бути витребувані судом.

Обставини щодо порушення справи про банкрутство, зміна ліквідаторів також не дають підстав для поновлення строку позовної давності, оскільки підтверджують лише факт зміни керівництва товариства, а не поважність причин пропуску позовної давності.

Посилання на вирок суду від 28.12.2000 року, який набрав законної сили 05.01.2001 року (т.1 а.с.11-12,133-134), стосовно колишнього керівника СТ «Кальміус» суд першої інстанції правильно не прийняв як доказ поважності причин пропуску строку позовної давності. Як вбачається зі змісту даного вироку по кримінальній справі СТ «Кальміус» позов щодо спірного договору купівлі-продажу не заявляло і такий позов судом не вирішувався, а, відповідно перебіг строку позовної давності не зупинявся.

Розслідування та розгляд кримінальної справи не перешкоджали СТ «Кальміус» звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Зі справи також вбачається, що в період трирічного строку позовної давності товариство проводило відповідну діяльність, звітувало перед контролюючими органами, в 1999 році СТ «Кальміус» зверталось до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів (т.1 а.с.153-156,163-165, т.2 а.с.53, 54-58). Зі справи також вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрував договір купівлі-продажу в Тельманівському БТІ , відкрито володів придбаним майном, вносив у касу товариства грошові кошти за придбане приміщення, проводив будівельно-ремонтні роботи (т.1 а.с.209,210,211-215,239,246247-249). Дані обставини, а також наданий відповідачкою суду перелік пайовиків, які дали згоду на відчуження ОСОБА_3 приміщення кафе по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.243-244) свідчать про те, що СТ «Кальміус» знало та могло дізнатись про укладення спірного договору з моменту його укладання, незважаючи на злочинні дії колишнього голови товариства, продовжувало свою діяльність та мало можливість у встановлений законом строк позовної давності звернутись до суду з позовом про захист свого права та визнання договору купівлі-продажу недійсним. Тому, доводи апеляційної скарги позивача про те, що про укладення спірного договору йому стало відомо лише в 2010 році, є неспроможними. Та обставина, що ліквідатору Карауш Ю.В. стало відомо про укладення спірного договору в 2010 році, правового значення для правильного вирішення справи не має.

Будь-яких поважних причин, які б свідчили про наявність об'єктивних та непереборних обставин, що перешкоджали зверненню до суду з позовом за захистом порушеного права в межах строку позовної давності у справі не встановлено.

Нових обставин, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду, не наведено та доказів апеляційному суду не надано.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтверджені, не грунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними для скасування рішення суду, у справі не вбачається.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах, заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права, тому апеляційних підстав для його скасування не вбачає, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Споживчого товариства «Кальміус» відхилити.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 17 травня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Мальцева Є.Є.