Головуючий у 1 інст. Мороз Л.І.
Доповідач Терещенко І.В.
Категорія ч.1 ст.121 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - судді Терещенко І.В.,
суддів: Повзло В.В., Брагіна І.Б.,
при секретарі Підчасовій Ю.А.,
з участю: прокурора Щурської І.Ф.,
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження за апеляцією прокурора Чубарова В.С. та обвинуваченого на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 липня 2013 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красний Лиман Донецької області, громадянина України, раніше судимого: 01.09.2005 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ч.1 ст.185, ч.1 ст.115, ч.3 ст.185, 70 КК України до 10 р. п./в., звільненого 02.08.2012 року на підставі постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 25.07.2012 року з не відбутим терміном 2 роки 5 місяців, на підставі ст. 81 КК України, не працюючого, не одруженого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч.1 ст.121 КК України до семи років позбавлення волі, а на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання в виді восьми років позбавлення волі,-
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у наступному.
ОСОБА_1 31 грудня 2012 року приблизно о 20 годині 00 хвилин перебував в приміщенні будинку АДРЕСА_1, де між ним та потерпілим ОСОБА_2 на ґрунті неприязних стосунків виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2 в плече і той впав на підлогу.
Після цього ОСОБА_1 умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, завдав йому 3-4 удари в живіт ногами взутими у взуття, чим заподіяв ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження.
Прокурор в своїй апеляції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації дій ОСОБА_1, просив вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченого внаслідок м'якості, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання у вигляді 9 років та 5 місяців позбавлення волі. Вказував, що суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_1 скоїв тяжке кримінальне правопорушення проти особи, при цьому раніше був засуджений за скоєння умисного вбивства, вину свою не визнав, отже щиро не розкаявся.
Обвинувачений в своїй апеляції просив вирок суду скасувати, оскільки вважав його незаконним та необґрунтованим, та постановити новий вирок. Вказував, що злочин не скоював, потерпілого ОСОБА_2 не бив, де той отримав тілесні ушкодження, він не знає.
Заслухавши доповідача; прокурора, яка не підтримала доводи апеляції прокурора та вважала вирок законним та обґрунтованим і заперечувала проти задоволення апеляції обвинуваченого; обвинуваченого, який наполягав на задоволені його апеляції, скасуванні вироку та направленні справи на новий судовий розгляд; дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин, правильно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.121 КК України.
Винність ОСОБА_1 в обсязі дій, викладених у вироку, незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим за доводами викладеними в апеляції, підтверджується свідченнями потерпілого, свідків, дослідженими і перевіреними у суді та сукупністю інших об'єктивних доказів.
З показань потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що 31 грудня 2012 року о 18 годині ОСОБА_1 запросив його і його родичів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до себе до дому святкувати Новий рік. Під час святкування, знаходячись в коридорі, між ним і ОСОБА_1 виникла сварка. ОСОБА_1 вдарив його кулаком в обличчя 1-2 рази. Після цього вони зайшли в будинок, де ОСОБА_1 штовхнув його в плече, від чого він упав на підлогу, а ОСОБА_1 став бити його взутими ногами. При цьому він разів п'ять ударів ногами в живіт. Також ОСОБА_1 припідняв його та вдарив своїм коліном йому в обличчя. О третій годині ночі він пішов додому, по дорозі він нікого не зустрічав, ніхто інший його не бив. 1 та 2 січня 2013 року він лежав дома, а потім його забрали в лікарню. При цьому потерпілий ОСОБА_2 дав аналогічні показання під час слідчого експерименту, де він детально показав механізм нанесення йому ударів обвинуваченим (а.с.76-79).
З показань свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні вбачається, що 31 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка. В кімнаті будинку ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2, від чого той впав на підлогу, а обвинувачений почав бити потерпілого взутими ногами в живіт, після чого коліном наніс удар ОСОБА_2 в обличчя. При цьому свідок ОСОБА_3 дала аналогічні показання під час слідчого експерименту, де вона детально показала механізм нанесення ударів потерпілому (а.с.72-75).
З показань свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні вбачається, що її чоловік ОСОБА_2 повернувся додому близько 4-ї години 1 січня 2013 року та повідомив їй, що його побив ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дав аналогічні показання, показанням свідка ОСОБА_5
Судом були перевірені доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_2 побив місцевий житель ОСОБА_7, однак не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8, який пояснив, що ОСОБА_7 був у нього в дома, та з 23 години 31 грудня 2012 року по 02 годину 01 січня 2013 року з його будинку не відлучався.
Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_7
Також ці доводи обвинуваченого спростовуються наведеними показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не наносив тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 спростовуються, показаннями самого потерпілого, свідків, а також висновками експерта №165 від 05.03.2013 року, №220 від 18.03.2013 року згідно яких тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути кулаки та взутті ноги, та могли утворитися при обставинах, на які вказує потерпілий і свідок ОСОБА_3 (а.с.70-71, 80)
Вказані, а також інші отримані в ході досудового та судового слідства докази судом першої інстанції у вироку були проаналізовані та зроблені відповідні висновки про винуватість ОСОБА_1
Таким чином, судом першої інстанції була дана об'єктивна оцінка зазначеним і іншим, наведеним у вироку доказам у справі та зроблені відповідні висновки про навмисний характер винних дій ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
При призначенні покарання суд належним чином врахував обставини вчинення злочину, ступінь його тяжкості та дані про особу винного.
Доводи апеляції прокурора про те, що суд не в повній мірі врахував, що ОСОБА_1 скоїв тяжке кримінальне правопорушення проти особи при цьому раніше був засуджений за скоєння умисного вбивства є необґрунтованими, оскільки з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд врахував всі вимоги ст.65 КК України і відносно винного було обрано покарання, яке відповідає вимогам ст.50 КК України.
З матеріалів кримінальної справи не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування вироку.
З урахуванням викладеного вирок суду є законним і обґрунтованим, і підстав для його скасування або зміни немає.
Керуючись ст.407 КПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 08.07.2013 р., яким засуджено ОСОБА_1 залишити без зміни, а подані апеляції - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: