Головуючий у 1 інстанції Руденко Л.М.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.

при секретарях Стрижак О.В., Мишко Д.О.

за участю:

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення та виселення відповідачів з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення в житловий будинок та виселення відповідачів.

Зазначав, що на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2007 року йому належить житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що:

- до придбання ним житлового будинку в ньому були зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які до теперішнього часу проживають в будинку разом з ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та чинять йому перешкоди в користуванні житловим будинком, не пускають його в будинок;

- згоди на проживання відповідачів у будинку він не давав, згідно п. 11 договору купівлі-продажу попередній власник будинку зобов'язувався зняти себе та інших осіб зареєстрованих у будинку з реєстраційного обліку за адресою спірного домоволодіння;

- відповідачі ніколи членами його сім'ї не були;

- житловий будинок йому потрібен для власного проживання та проживання членів його сім'ї;

- відповідачі будинок не звільняють, чим порушують його право власності

просив:

- вселити його в житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_7 не чинити йому перешкод в користуванні житловим будинком;

- виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_7 з житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення (а.с. 69-72).

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення його позовних вимог (а.с. 76).

В судове засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 168).

Відповідач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, повістки про їх явку до суду відповідно до частини 3 ст. 76 ЦПК України вручені виконавчому органу місцевого самоврядування (а.с. 157, а.с. 172, а.с. 178).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_8 30 серпня 2007 року, є власником житлового будинку з господарськими та побутовими будовами та спорудами АДРЕСА_1, який розташований на приватизованій земельній ділянці площею 711 кв.м (а.с. 4). Право власності позивача на житловий будинок зареєстровано КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янськ 25 вересня 2007 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6).

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, його вселення в цей будинок та виселення з нього відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному житловому будинку протягом тривалого часу проживає сім'я ОСОБА_3, племінником якої є позивач ОСОБА_2. З часу укладання договору купівлі-продажу між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), а саме, з 30 серпня 2007 року, позивач не намагався зареєструватися та проживати у нібито ним придбаному будинку, не ніс витрати по утриманню цього будинку, не обробляв земельну ділянку, що свідчить про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), має формальний характер. Позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що відповідачі протягом тривалого часу безпідставно проживають у спірному житловому будинку та перешкоджають йому в користуванні житловим будинком (а.с. 69-72).

З таким висновком суду погодитися не можливо, до нього суд дійшов з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності позивача ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими та побутовими будовами та спорудами АДРЕСА_1, підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 30 серпня 2007 року, який укладений в передбаченій законом формі, а саме, нотаріально посвідчений, та відповідно до ст. 657, частини 4 ст. 334, ст. 182 ЦК України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2013 року) право власності позивача на це майно зареєстровано у встановленому законом порядку, тобто позивач набув право власності на спірний житловий будинок у встановленому законом порядку, а саме, на підставі правочину.

На теперішній час, як обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, договір купівлі-продажу ним 30 серпня 2007 року спірного житлового будинку недійсним не визнано, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між попереднім власником ОСОБА_9 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), має формальний характер, що фактично спірний житловий будинок належить ОСОБА_3

Ті обставини, що ОСОБА_10 є поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2, які виникли за кредитним договором № 640/нд-08-07 від 30 серпня 2007 року, що вона вносила платежі на погашення кредиту, несла витрати по утриманню спірного житлового будинку, на що посилається відповідач ОСОБА_1, не є доказами належності спірного житлового будинку ОСОБА_10

Відповідно до частини 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 пояснив, що спірний житловий будинок будували його батьки ОСОБА_10 та ОСОБА_4, право власності було оформлено на його мати ОСОБА_10, в 2005 році житловий будинок переоформили на ОСОБА_9 (конкретні причини такого переоформлення права власності відповідачем не названі; посилався, що переоформили будинок з метою захистити свою власність від можливих негараздів), а в 2007 році право власності на житловий будинок було переоформлено на позивача.

Проте ні договір купівлі-продажу спірного будинку від 27 квітня 2005 року, на підставі якого житловий будинок був придбаний ОСОБА_9, ні договір купівлі - продажу спірного будинку позивачем від 30 серпня 2007 року відповідачами в установленому законом порядку не оспорювалися, тобто доводи відповідачів щодо належності їм спірного житлового будинку є безпідставними.

Відповідно до частини 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 155 ЖК України встановлені гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартири), а саме, жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Такі ж гарантії встановлені і ст. 321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що позивач є власником спірного житлового будинку, відповідачі не мають права порушувати його законні права на володіння та користування спірним житловим будинком, в тому числі право на проживання в цьому будинку. Позивач має право на володіння та користування належним йому на праві власності житловим будинком незалежно від стосунків, які склалися між сторонами, та незалежно від наявності у нього іншого житла.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_2 щодо вселення у спірний житловий будинок є такими, що ґрунтуються на законі. До того ж, позивач 01 лютого 2011 року зареєстрований за адресою спірного житлового будинку, що підтверджується копією його паспорту (а.с. 3зв).

Відповідно до п. 11 договору купівлі-продажу від 30 серпня 2007 року, укладеного між попереднім власником ОСОБА_9 та ОСОБА_2, продавець зобов'язується знятися з реєстрації особисто та з іншими особами, які проживають у відчужуваному будинку, звільнити відчужуваний житловий будинок від речей (а.с. 4).

Проте до теперішнього часу в спірному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - з 11 грудня 1985 року, що підтверджується довідками адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Донецькій області від 31 липня 2013 року (а.с. 141-142), копіями їх паспортів (а.с. 95-96), та продовжують проживати в ньому. Інші відповідачі за спірною адресою не зареєстровані, що підтверджується довідками адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Донецькій області від 31 липня 2013 року (а.с. 143-146), копіями їх паспортів (а.с. 97-104), проте згідно матеріалів справи також мешкають в спірному житловому будинку, що визнав відповідач ОСОБА_1, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є синами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_6 є дружиною відповідача ОСОБА_1, а відповідач ОСОБА_7 є їх сином.

Будь-яких доказів щодо підстав для проживання у спірному будинку після його відчуження 27 квітня 2005 року попередньому власнику ОСОБА_9 та після відчуження 30 серпня 2007 року позивачу ОСОБА_2 відповідачі суду не надали, як не надали і доказів того, що вони проживають у спірному будинку зі згоди позивача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що відповідачі на законних підставах протягом тривалого часу мешкають у спірному житловому будинку, є таким, що не відповідає обставинам справи. Посилаючись на законність проживання відповідачів у спірному житловому будинку, суд не зазначив правові підстави для проживання відповідачів у спірному будинку після припинення права власності ОСОБА_3 на цей житловий будинок.

Відповідач ОСОБА_1 визнає, що відповідачі не є членами сім'ї ОСОБА_2, що договір найму житлового приміщення з ОСОБА_2 ними не укладався.

Враховуючи, що позивач через дії відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_7, які без його згоди вже тривалий час проживають у спірному будинку та не бажають виселятися з нього добровільно, не може в повній мірі здійснювати своє право користування спірним будинком, його право власності підлягає захисту.

Оскільки відповідачі не надали суду доказів щодо своїх правових підстав користування спірним житловим будинком, право власності позивача підлягає захисту шляхом виселення відповідачів з цього житлового будинку без надання їм іншого житлового приміщення та вселення у житловий будинок позивача.

Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм ст. 317, ст. 319, ст. 391 ЦК України, є обгрунтованими.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення його в домоволодіння, виселення з домоволодіння відповідачів.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення в житловий будинок та виселення відповідачів задовольнити.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Слов’янська Донецької області) вселити у житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Слов’янська Донецької області) не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими та побутовими будовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими та побутовими будовами та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення з цього будинку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Виселити ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку м. Слов’янська Донецької області), ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Слов’янська Донецької області) з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна